Справа № 723/3741/25
Провадження № 3/723/4877/25
14 жовтня 2025 року м. Сторожинець
Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Посохов І.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого екстреним медичним техніком бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги Сторожинецької підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 353834 від 10 серпня 2025 року, 10.08.2025 о 04:00 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яке виразилось у цілеспрямованих та навмисних діях, а саме у висловлюваннях в її сторону нецензурною лайкою, словесно погрожував та залякував, чим спричинив емоційну невпевненість, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що в його діях не доведено належними та допустимими доказами наявність складу адміністративного правопорушення. Між ним, батьками дружини та дружиною виникла сварка побутового характеру, в ході якої вони між собою лаялись. Зазначає, що під час допиту ОСОБА_2 працівниками поліції вона не зазначила в чому саме полягала отримана нею психічна шкода здоров'ю та які її конституційні права та свободи було порушено. Крім того, працівниками поліції також не встановлено обставин, які б свідчили про його умисні дії, направлені на здійснення психічного тиску на ОСОБА_2 шляхом словесних образ або погроз на її адресу. Просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Гринчук С.Д. пояснив, що з матеріалів справи не вбачається наявність отриманої потерпілою психічної шкоди здоров'ю, а конфлікт, який стався 10.08.2025, є звичайною побутовою сваркою і не є домашнім насильством, а тому просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності..
З диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 353834 від 10 серпня 2025 року, 10.08.2025 о 04:00 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яке виразилось у цілеспрямованих та навмисних діях, а саме у висловлюваннях в її сторону нецензурною лайкою, словесно погрожував та залякував, чим спричинив емоційну невпевненість, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, з матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 353834 від 10 серпня 2025 року, протокол про прийняття від ОСОБА_2 заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.08.2025, письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.08.2025, письмові пояснення ОСОБА_3 від 10.08.2025, письмові пояснення ОСОБА_4 від 10.08.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2025, копія форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.08.2025, копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 449208 від 10.08.2025.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення складеному стосовно ОСОБА_1 та іншим письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.08.2025, між ними, їх дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сталася обопільна сварка на побутовому грунті. Тобто стався побутовий конфлікт, який не міг бути домашнім насильством, адже дії ОСОБА_1 не були цілеспрямовано та навмисно направлені на спричинення емоційної невпевненості потерпілої, страх або іншим чином завдання шкоди її психічному здоров'ю.
Крім того, з доданого до матеріалів справи консультативного заключення, виданого лікарем-психіатром КНП «Сторожинецька БЛІЛ» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_5 вбачається, що 25.08.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проконсультована спеціалістом психіатром, за результатами якого скарг не висловлює, психопатології не виявлено, рекомендовано уникати психоемоційних навантажень.
Таким чином, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази наявності в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства психологічного характеру щодо його дружиниОСОБА_2 .
З огляду на наведене вище, суд вважає, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Наведені факти, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ретельно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дані про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 1, 7, 8, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.
Суддя Іван ПОСОХОВ