Справа №402/770/25
"29" жовтня 2025 р. Благовіщенський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Ясінського Л.Ю.
секретар судового засідання Ільченко Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Благовіщенське за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об'єкту природно-заповідного фонду,
у червні 2025 року заступник керівника Голованівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об'єкту природно-заповідного фонду.
В обґрунтування позову заступник керівника Голованівської окружної прокуратури вказав, що Голованівською окружною прокуратурою у ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства. Так, відповідно до рішення сесії 6 скликання Кіровоградської обласної Ради №183 від 19.08.2011 «Про оголошення території і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради оголошено територію ландшафтного заказника місцевого значення «Кам'яногірський» загальною площею 293.13 га такою, що належить до природно-заповідного фонду. Цим рішенням передбачено, що заказник створюється на схилах долини правого і лівого берегів річки Синиця між селами Синицівка, Кам'яний Брід та Шамраївка Благовіщенського району.
З метою збереження об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення між Департаментом екології та природніх ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації та Благовіщенською міською радою укладено охоронне зобов'язання №МЗланд73-564 від 24.03.2023 року, яким передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Кам'яногірський» загальною площею 293.13 га в адміністративних межах Благовіщенської міської ради Голованівського району Кіровоградської області.
Згідно з охоронним зобов'язанням та Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення «Кам'яногірський», яке затверджено розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №286-р від 24.03.2023 року Благовіщенська міська рада зобов'язана забезпечити встановлений режим та охорону територію заказника.
Таким чином, ландшафтний заказник місцевого значення «Кам'яногірський» є об'єктом природно-заповідного фонду та відповідно територія ( земельна ділянка) під ним - землями природно-заповідного фонду.
Прокурорським вивченням інформації з відкритих джерел, зокрема інтернет - порталу об'єктів природно заповідного фонду та даних Публічної кадастрової карти України встановлено що на території Благовіщенської міської ради допущено факт відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га у приватну власність громадян, яка розташована в межах територій об'єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника «Кам'яногірський».
Вказане підтверджується допрацьованими даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з яких вбачається, що державним реєстратором Вільхівської сільської ради Корсун В.С. 17.11.2000 року за №39261944 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334, площею 2 га на підставі рішення Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області №234 від 13.11.2020.
Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОВА №26-01-20/1130/0.26 від 13.05.2025 р. на запит прокурора №54/03-2699 вих-25 від 09.05.2025 отримано підтвердження, що проект землеустрою та землевпорядна документація щодо відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334, площею 2 га не погоджувалась. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га передана у приватну власність ОСОБА_1 з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд - ландшафтного заказника місцевого значення «Кам'яногірський».
Наведені докази, зокрема й картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію об'єкту природно заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення "Кам'яногірський", у сукупності та взаємному зв'язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334, площею 2 га повністю входить в межі об'єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення "Кам'яногірський" і належить до земель природно-заповідного фонду.
Таким чином, для забезпечення держави в особі Благовіщенської міської ради реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу що стало підставою звернення з позовом до суду.
Ухвалою судді від 30 червня 2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Благовіщенського районного суду від 24.09.2025 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
25 вересня 2025 року до суду прокурором подано заяву, в якій просить проводити судове засідання у його відсутності, позов підтримує.
29.10.2025 року прокурор в судовому засідані підтримала позовні вимоги.
Відповідачем ОСОБА_1 відзив на позов не надано.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників учасників справи, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов'язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, та є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
У сучасних умовах, коли людина все активніше втручається в природні процеси, раціональне використання та охорона земель є однією з найголовніших та найактуальніших проблем.
Відповідно до статті 178 ЦК України, яка врегульовує питання оборотоздатності об'єктів цивільних прав, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Визначення на законодавчому рівні об'єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об'єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об'єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об'єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.
Відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав виключний статус.
Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об'єктів.
Земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність і підлягає захисту шляхом пред'явлення негаторного позову про її повернення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 04.12.2019 у справі №487/10127/14-ц, від у справі №359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі №734/519/15-ц, від у справі №676/190/18, від 22.06.2022 у справі №367/4140/16-ц).
Отже, практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов'язане із позбавленням права володіння.
У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №752/3093/19 спір, у якій стосувався інших земельних ділянок, вказано, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України цільовим призначенням земельних ділянок вказано «для ведення особистого селянського господарства», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданих ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах об'єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.
У постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов'язаний із фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування.
Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.
Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду України, якими вважаються ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
У цій справі спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на них об'єкта природно-заповідного фонду
Незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій, як земель природно-заповідного фонду, є незмінним.
При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов'язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об'єктів природно-заповідного фонду законодавство не вимагає. У такому випадку межі визначаються за матеріалами проектів створення, що прямо передбачено статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Разом з тим судом першої інстанції не надано ні оцінки проекту створення території, ні картографічним матеріалам, які підтверджують місце знаходження об'єкту природно-заповідного фонду.
Отже, на думку суду, надана відповідачу земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також природоохоронним законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 зробила висновок про те, що положення розділу II «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює обмеження щодо видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.
Крім того, згідно зі статтею 186-1 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Як свідчить інформація Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської облдержадміністрації проект землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки до зазначеного підрозділу не надавався, висновки про його погодження не приймались.
Законодавство встановлює також особливий порядок втрати територіями статусу об'єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об'єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.
Зазначене вище свідчить про те, що спірна ділянка віднесена до земель природно-заповідного фонду, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця. Законно набути право власності на такі земельні ділянки, щодо яких встановлений пріоритет державної та комунальної власності над приватною, не могла жодна фізична чи юридична особа. Тому, суд приходить до висновку, що її реєстрація на праві власності за ОСОБА_1 є порушенням статті 178 ЦК України, статей 43,44,58,59,83 ЗК України, статей 5,61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3,7,9,53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Крім того, законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 була і залишається територіальна громада, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 83 ЗК України заволодіння землями природно-заповідного фонду комунальної форми власності приватними особами є неможливим.
Зважаючи на те, що набуття права приватної власності на спірну земельну ділянку відбулося з порушеннями норм статей 20,84,116,122,149,150,186-1 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7,9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»(в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) позов підлягає задоволенню
У зв'язку з задоволенням позову, відповідно до положень ч.1, п.2) ч.2 ст.141 Цивільного процесуального кодексу з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 9084 грн.
Керуючись статтями 20,84,116,122,149,150,186-1 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7,9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), статями 16,21,391,1212ЦК України, статтями 2,4,5,10-13,76-83, частиною 1 статті 81, статтями 89,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд
позов заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах об'єкту природно-заповідного фонду - задоволити.
Усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об'єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га шляхом зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Благовіщенській міській раді (код ЄДРПОУ: 005402697) земельну ділянку з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га.
Усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об'єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га з одночасним припиненням усіх речових прав на неї, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.
Усунути перешкоди власнику - Благовіщенській об'єднаній територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 3525581000:02:000:0334 площею 2 га з припиненням усіх речових прав на неї і закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 9084,00 грн. за подачу позову код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800,).
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273, 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2025 року.
Суддя: Л.Ю.Ясінський