Справа №: 398/3080/25
провадження №: 2/398/2129/25
Іменем України
"30" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Шинкаренко І.П.
за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Банковський Олег Георгійович, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Банковський О.Г., звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2013 року у справі № 398/878/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку та всіх видів доходів, щомісячно, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2013 року. Починаючи з часу постановлення рішення відповідач недобросовісно сплачує аліменти на утримання сина, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 21 грудня 2023 року становила 53069,20 грн, на 01 лютого 2025 року - 13166,00 грн, на 30 квітня 2025 - 21371,00 грн. З урахуванням щомісячного розміру аліментів в сумі 2736,00 грн позивач просить стягнути пеню за кожен день прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період прострочення з 06 вересня 2024 року до 30 квітня 2025 року в розмірі 26411,48 грн.
Крім того, позивач зазначає, рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2021 року у справі № 398/1436/21 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якою проживає син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю. Починаючи з часу постановлення рішення відповідач недобросовісно сплачує аліменти на її утримання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 24 жовтня 2024 року - 15269,00 грн, на 30 квітня 2025 - 15293,00 грн. З урахуванням щомісячного розміру аліментів в сумі 2736,00 грн позивач просить стягнути пеню за кожен день прострочення сплати аліментів на її утримання як матері, з якою проживає син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю, за період прострочення з листопада 2024 року до квітня 2025 року в розмірі 13433,76 грн.
Суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ухвалою від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду, встановлено відповідачу строк для подання відзиву - 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву, просив суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, клопотання про розгляд справи за його участю суду не надходили.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, з урахуванням письмової згоди представника позивача суд постановив провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2013 року у справі № 398/878/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку та всіх видів доходів, щомісячно, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2013 року.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2021 року у справі № 398/1436/21 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на утримання ОСОБА_3 , з якою проживає син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю.
Відповідач зобов'язання зі сплати аліментів на утримання дитини та ОСОБА_3 належним чином не виконує, у зв'язку з чим згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, наданим Олександрійським районним ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), згідно з виконання виконавчого листа Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/878/13-ц від 15 липня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку та всіх видів доходів, щомісячно, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2013 року, станом на 30 квітня 2025 року складає 21371,00 грн, що є сукупним розміром заборгованості з моменту відкриття провадження.
Крім того відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якою проживає син ОСОБА_4 , у зв'язку з чим згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, наданим Олександрійським районним ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), згідно з виконання виконавчого листа Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/1436/21 від 10 вересня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якою проживає син ОСОБА_4 , станом на 30 квітня 2025 року складає 15293,00 грн, що є сукупним розміром заборгованості з моменту відкриття провадження.
За розрахунком позивача розмір неустойки (пені) за кожен день прострочення сплати аліментів на утримання сина становить 26411,48 грн., на утримання ОСОБА_3 - 13433,76 грн.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частини сьома, восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.
Згідно з частинами першою-третьою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За правовою природою аліментні зобов'язання це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), у зв'язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
У постанові від 25 квітня 2018 року по справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов'язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання дитини, а тому саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.
Так, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця. Крім того, платник аліментів у судове засідання не з'явився та не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, оскільки саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, відтак підлягає застосуванню спосіб забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.
Крім того, при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Позивач пред'явив позов про стягнення пені за кожен день прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період прострочення з 06 вересня 2024 року до 30 квітня 2025 року в розмірі 26411,48 грн, відтак, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 196 СК України, розмір нарахованої пені підлягає обмеженню до розміру суми заборгованості за аліментами, тобто до 21371,00 грн. Крім того, з відповідача підлягає стягненню пеня за кожен день прострочення сплати аліментів на утримання позивача як матері з якою проживає син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю, за період прострочення з 15 листопада 2024 року до квітня 2025 року в розмірі 13433,76 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2191,18 грн. (1211,20 грн + 979,98 грн (80,91% від 1211,20 грн)).
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, стягнутих на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 у справі № 398/878/13, за період з 06 вересня 2024 року до 30 квітня 2025 року в розмірі 21371 (двадцять одна тисяча триста сімдесят одна) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на її утримання, стягнутих на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду від 10 червня 2021 року у справі № 398/1436/21, за період з 15 листопада 2024 року до 30 квітня 2025 року в розмірі 13433 (тринадцять тисяч чотириста тридцять три) грн 76 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2191 (дві тисячі сто дев'яносто одна) грн 18 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко