Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/10163/2025
м. Київ Справа № 753/24451/24
30 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вітера В'ячеслава Миколайовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Котвицького В.Л. у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У грудні 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води та з абонентської плати у сумі 20 582,47 грн, інфляційну складову боргу в сумі 402,09 грн, 3 % річних у сумі 69,79 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що надання послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідач є споживачем послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Однак, з січня 2016 року ОСОБА_1 своєчасно не вносить плату за отримані послуги в результаті чого станом на 01 листопада 2024 утворилась заборгованість у сумі 20 582,47 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та з абонентської плати в сумі 20 582,47 грн., інфляційну складову боргу в сумі 402,09 грн., 3 % річних у сумі 69,79 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року, 07 квітня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Окрім того, стягнути з ТОВ «Євро-Реконструкція» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з оплати судового збору в розмірі 4542,00 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції відкрив провадження та задовольнив вимоги про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , що є порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки відповідно до заявлених вимог заборгованість виникла задовго після того, як відповідач вже не був власником квартири АДРЕСА_2 , оскільки, згідно з Договором дарування квартири від 16 лютого 2004 року, право власності на квартиру, що є предметом спору, ОСОБА_1 передав іншій особі ще у 2004 році, задовго до виникнення поточної заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Після укладання Договору дарування квартири від 16 лютого 2004 року, ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та не є власником квартири АДРЕСА_2 , по якій виникла заборгованість та не має жодних договірних відносин із позивачем, які стосуються вказаної квартири.
Вказує, що позивач у своєму позові не додав належним чином завірених копій жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі. Суд першої інстанції не звернув увагу на цей факт та безпідставно визнав відповідача належною стороною у справі, що є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Окрім того, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вітер В.М. зазначає, що доказів отримання ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідача не мала можливості ознайомитися з доводами позовної заяви ТОВ «Євро-Реконструкція» та надати суду свої заперечення проти цих доводів.
Вказує, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про розгляд справи про стягнення з нього заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, не міг надати до суду відзив та свої заперечення на позов, оскільки рекомендовані листи направлялись на адресу: АДРЕСА_2 , до якої відповідач не має жодного відношення, починаючи з 2004 року, після укладення ним договору дарування вказаної квартири.
15 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» - Костюченко В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій остання вказує наступне.
Відповідач заявляє, що вихідну судову кореспонденцію у даній справі він не отримував, а отже не був обізнаний про наявність провадження у Дарницькому районному суді м. Києва розгляду цивільної справи, де є відповідачем.
Позивач вважає, шо Дарницьким районним судом м. Києва були прийняті всі належні й можливі заходи з повідомлення апелянта про наявність на розгляді судової справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В позовній заяві ТОВ «Євро-Реконструкція» вказано всю відому позивачу інформацію про відповідача, в тому числі дійсну адресу реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд відправив судові документи ОСОБА_1 на відому офіційну адресу місця реєстрації проживання відповідача. Суд не повинен розшукувати осіб і виявляти їх можливе фактичне знаходження в іншому місці. Враховуючи події, що відбуваються в Україні, на сьогодні численна кількість споживачів комунальних послуг фактично знаходиться не за місцем своєї реєстрації, а за кордоном. Але цей факт не дає привілеїв таким споживачам не сплачувати за комунальні послуги за місцем реєстрації, оскільки відповідні послуги надаються виконавцем послуг і повинні бути оплачені.
Отже, Дарницький районний суд м. Києва здійснив необхідні дії для належного оповіщення відповідача, а також не допустив затягування строків розгляду справи, чим сприяв у дотриманні засади розумного строку розгляду справи.
Також представник позивача звертає увагу суду, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 січня 2025 року по справі № 753/24451/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, а відтак твердження відповідача про те, що його не повідомили про проведення судового засідання, є безпідставними.
Окрім того, представник позивача зазначає, що згідно отриманої відповіді Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації у період виникнення заборгованості, ОСОБА_1 зареєстрований з 22 вересня 1988 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідно він є користувачем послуг, які надаються до квартири, а отже й споживачем послуг та належним відповідачем по справі. Проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки підтверджено його реєстрацію у квартирі, що свідчить про користування наданими послугами.
Вказує, що Законом України № 2189 - VIII від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача).
Між виконавцем послуг та мешканцями будинку АДРЕСА_1 укладені індивідуальні публічні договори-приєднання про надання послуг. Проте, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно - правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг, власниками квартири чи її мешканцями до ТОВ «Євро-Реконструкція» з метою їх ідентифікації - не надавалася.
Таким чином, у позивача, з причин, що не залежать від його волі, відсутня повна й достовірна інформація щодо кола всіх осіб, які у період виникнення заборгованості проживали в квартирі, а також про всіх осіб, яким на праві власності чи користування належало чи належить вказане житло, оскільки така інформація є конфіденційною й доступу до такої інформації у позивача не має. Однак, вказана обставина не позбавляє осіб, місце постійного проживання яких зареєстровано у квартирі, обов'язку не сплачувати кошти за надані комунальні послуги.
Окрім того, представник позивача посилається на п. 29 умов типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відповідно до яких споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк та повідомляти виконавця про осіб, строк тимчасового проживання яких у квартирі перевищив місяць, а також протягом місяця про зміни, що відбулися, за умови проведення розрахунків за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання. Отже, саме споживач, має інтерес до надання виконавцю послуг показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі, а також достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб та інформацію про всіх співвласників чи власників квартири.
При цьому зазначав, що ОСОБА_1 , із заявами з приводу розміру нарахованих йому послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» не звертався, а відповідно визнав спожиті ним послуги з урахуванням зроблених позивачем нарахувань.
Окрім того, надані суду документи про не проживання ОСОБА_1 у квартирі, не можуть бути підставою для звільнення його від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи він зобов'язаний був надати до надавача послуг і у спірний період.
Представник позивача зазначає, що відповідно до чинного законодавства України та судової практики, у кредитора є право, у разі солідарного обов'язку боржників (що має місце у даній справі, оскільки солідарний обов'язок встановлено законом), заявляти вимогу про виконання обов'язку, як до усіх боржників разом, так і до когось з них конкретно за вибором кредитора.
Отже, представник позивача вважає, що звернення ТОВ «Євро-Реконструкція» з вимогами про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги не до усіх боржників, а лише до частини із них, є правом ТОВ «Євро-Реконструкція», як кредитора та позивача, а також дотриманням засади (принципу) диспозитивності.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» -Костюченко В.А. просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року по справі № 753/24451/24, а апеляційну скаргу сторони відповідача залишити без задоволення.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що надання послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також з абонентської плати в будинку АДРЕСА_1 , здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 № 198.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року за № 111 (4511).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , а відтак є споживачем послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води за даною адресою.
Задовольняючи позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивач довів наявність договірних зобов'язань відповідача по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами.
Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води та абонентської плати в сумі 20 582,47 грн, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Таким чином, суд першої інстанції враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води, визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у сумі 402,09 грн, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості у сумі 69,79 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо посилань апелянта на те, що згідно з Договором дарування квартири від 16 лютого 2004 року, право власності на квартиру було передано іншій особі ще у 2004 році та після укладення зазначеного Договору, відповідач постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не є власником квартири АДРЕСА_2 , по якій виникла заборгованість та не має жодних договірних відносин із позивачем, які стосується вказаної квартири.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право виконавця комунальної послуги у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача.
Відповідно до вимог пп. 11 п. 45 Правил надання послуг з постачання гарячої воли. затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (зі змінами), п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення виконавцем змін до договору та проведення розподілу загальних обсягів спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку з урахуванням внесених змін.
Доказів того, що відповідач, до моменту подання позовної заяви до суду зверталися до ТОВ «Євро-Реконструкція» з повідомленням (уточненням) про зміну кількості фактично проживаючих осіб у квартирі, про зміну власника квартири, відповідачем не надано.
Отже, саме споживач, має інтерес до надання достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб.
Обов'язку періодичної перевірки кількості осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, у виконавця комунальної послуги немає, плата за надані послуги нараховується у відповідності до достовірних відомостей, наданих споживачем.
На підставі заяви споживача із підтверджуючими документами про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, виконавцем послуг вносяться відповідні зміни до договору та системи розподілу загальних обсягів спожитих послуг між споживачами багатоквартирного будинку.
Таким чином, у разі зміни кількості фактично проживаючих/зареєстрованих осіб у квартирі, відповідач зобов'язаний був надати відповідну заяву, а відсутність такої заяви є порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов'язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою. Натомість у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягів наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах.
Право на неоплату вартості комунальних послуг не застосовується до постачання теплової енергії, що випливає з характеру наданої послуги, - послуга надається в будинок та нарахування здійснюються у залежності від опалювальної площі квартири незалежно від кількості фактичного проживаючих/зареєстрованих осіб. Навіть за відсутності мешканців в квартирі, житло та будинок опалюється.
Крім того, право на неоплатність вартості комунальних послуг виникає лише за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
ТОВ «Євро-Реконструкція» є надавачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , та є споживачем даних послуг. При цьому ОСОБА_1 не надав доказів на спростування наведених ТОВ «Євро-Реконструкція» розрахунків.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Однак, відповідач ОСОБА_1 , не надав доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про непроживання у квартирі АДРЕСА_2 , та бажання припинити отримання житлово-комунальних послуг у спірний період, зокрема, на час його відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для його звільнення від оплати житлово-комунальних послуг немає.
А тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «Євро-Реконструкція».
Щодо посилання апелянта на той факт, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки на підставі Договору дарування від 16 лютого 2004 року, квартиру, було передано іншій особі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника).
Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що розмір заборгованості відповідача за отримані, проте не сплачені житлово-комунальні послуги підтверджено належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на час судового розгляду та до нього, не володів жодною інформацією стосовно суті спору та не мав змоги надати будь яких відзивів та заперечень, оскільки дізнався про факт існування судового рішення про стягнення з нього заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги шляхом отримання 14 березня 2025 року сповіщення в застосунку «Дія», вже після винесення судового рішення.
Суд першої інстанції відправив судові документи апелянту на відому йому офіційну адресу місця реєстрації ОСОБА_1 . У суду відсутні повноваження розшуку осіб і виявлення їх можливого фактичного місцезнаходження. Враховуючи події, що відбуваються в Україні, на сьогодні численна кількість споживачів комунальних послуг фактично знаходиться не за місцем своєї реєстрації, а за кордоном. Але цей факт не дає привілеїв таким споживачам не сплачувати за комунальні послуги за місцем реєстрації, оскільки відповідні послуги надаються виконавцем послуг і повинні бути оплачені.
Таким чином, отримання апелянтом здійсненого відправлення судом на належну адресу місця реєстрації апелянта перебуває поза межами контролю суду.
Враховуючи, що протягом судового процесу адреса місця реєстрації апелянта не змінювалась, апелянтом не доведено поважність причин не отримання відправленої кореспонденції від суду.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Вітера В'ячеслава Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: