Справа № 757/344/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Соколов О.М.
Провадження № 22-ц/824/16082/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
30 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Слабоуса Євгенія Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики грошових коштів в розмірі 21 500 доларів СШАвідсотки за користування грошовими коштами за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2024 року у розмірі 14 896,20 доларів США, а всього 36 396,20 доларів США.
В серпні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення його позову до ОСОБА_2 накладенням арешту на грошові кошти, як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову у даній справі, та належать ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 36 396,20 доларів США. Посилався на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову суттєво ускладнить чи унеможливить ефективний захист, або поновлення її прав та інтересів за захистом яких вона звернулася до суду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову задовольнити. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 , через недоведення ризиків невиконання рішення суду у разі задоволення позову, не зазначено на які саме грошові кошти ОСОБА_2 необхідно накласти арешт та на яких рахунках знаходяться такі кошти. ОСОБА_2 відчужив зареєстровані за ним об'єкти нерухомого майна, що може свідчити про ухилення від виконання своїх зобов'язань за укладеним із ним договором позики. Розпорядження відповідачем своїми коштами, які знаходяться на його рахунках беззаперечно може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Позивач не може отримати інформацію про конкретні рахунки відповідача у банківських установах, оскільки ця інформація становить банківську таємницю.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення хвали про забезпечення позову у даній справі, та належать ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 36 396,20 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення заявлених в позові вимог; ініційований позивачем вид забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не конкретизовано на які саме грошові кошти відповідача необхідно накласти арешт, та не надано рахунків на яких знаходяться грошові кошти, не вказано у якій банківській установі відкриті рахунки відповідача.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до змісту ст. 149 ЦПК України умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01 вересня 2019 року в розмірі 21 500 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2024 року у розмірі 14 896,20 доларів США, а всього 36 396,20 доларів США.
Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову накладенням арешту на грошові кошти, як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на рахунках ОСОБА_2 в межах суми позову у розмірі 36 396,20 доларів США, ОСОБА_1 вказував, що згідно наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації станом на 30 червня 2025 року за ОСОБА_2 було зареєстровано декілька об'єктів нерухомого майна. Станом на 03 серпня 2025 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем вже не було зареєстрованих об'єктів, що може вказувати на вчинення ним дій щодо відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання зобов'язань за укладеним ним договором. До заяви ОСОБА_1 додав копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 30 червня 2025 року та станом на 03 серпня 2025 року.
При цьому у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такі висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23 та від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.
Оскільки предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення коштів, виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог буде безпосередньо залежати від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов'язано із предметом позову.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у ОСОБА_2 перешкод у розпорядженні належним йому майном та грошовими коштами.
Колегія суддів також враховує, що можливість забезпечення позову накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, прямо передбачено п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
У постановах від 02 серпня 2019 року у справі № 915/538/19, від 06 листопада 2018 року у справі № 923/560/17 Верховний Суд зазначив, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат. Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Позивач не міг визначити конкретних рахунків, на яких знаходяться кошти відповідача, оскільки в силу положень ст. 1076 ЦК України, ст.60, ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така інформаціє є такою, що містить банківську таємницю, а отже, є інформацією з обмеженим доступом.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 на відкритих на його ім'я рахунках у банківських та фінансових установах в межах суми позову, а саме, суми, що дорівнює або є еквівалентною 36 396,20 доларів США. Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для обумовлення накладення арешту на кошти відповідача, в тому числі, на рахунках, що будуть відкриті в майбутньому після постановлення хвали про забезпечення позову, суд вирішує питання щодо можливості вжиття певних заходів забезпечення позову саме на момент вирішення такого питання. Цивільним процесуальним законом визначено строки дії заходів забезпечення позову в часі.
Враховуючи викладене, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що відповідач ОСОБА_2 вправі звернутися до суду із заявою про скасування відповідних заходів забезпечення позову або про заміну вжитих заходів на інші.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Слабоуса Євгенія Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що містяться на відкритих на його ім'я рахунках у фінансових установах та/або банках, в межах суми позову, а саме, суми, що дорівнює або є еквівалентною 36 396,20 доларів США.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову відмовити.
Дані учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Строк пред'явлення постанови до виконання - до 30 жовтня 2028 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.