печерський районний суд міста києва
757/23689/25-к
1-кс-21347/25
01 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2024 у справі № 757/35873/24-к, у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.052020,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2024 у справі № 757/35873/24-к, у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.052020.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що арешт накладено необґрунтовано, безпідставно, з порушенням вимог статті 170 КПК України, не доведено, що майно набуте незаконно, а відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
У судове засідання особа, яка подала клопотання, не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд провадження у його відсутності.
у судове засідання слідчий/прокурор не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином. Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 подав до суду письмові заперечення.
Згідно з частиною четвертої статті 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наявних доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Згідно з матеріалами клопотання Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 (у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 27, ч. З ст. 358; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 239, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Івано-Франківської області здійснює діяльність злочинна група, до складу якої входять посадові особи Поляницької ОТГ, Яремчанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, колишні працівники правоохоронних органів та інші особи, метою діяльності якої є незаконне виведення та привласнення земель лісового фонду, інших особливо цінних категорій земель поблизу с. Поляниця (ТК «Буковель»), реєстрацією права власності за підставними фізичними особами з числа місцевих мешканців та подальшому продажу незаконно привласнених земельних ділянок. Встановлено, що зазначеною групою осіб привласнено близько 40 га земель лісового фонду ДП «Ворохтянське ЛГ» в с. Поляниця в безпосередній близькості до ТК «Буковель», які фактично знаходяться в 10, 11, 12, 24, 23, ЗО та 31 кварталах вказаного ЛГ, на даний час це понад 200 земельних ділянок різною площею від 0,01 га до 2,5 га.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2024 у справі № 757/35873/24-к накладено арешт на майно, що на праві приватної власності належать: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092000:20:001:0028.
Відповідно до статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з частиною п'ятою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, пункт 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, пункти 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пункти 69, 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку, що достатніх доказів в його обґрунтування не надано, оскільки заявник, при зверненні до суду, не довів обставин, на які посилається у своєму клопотанні, адже долучені документи, в своїй сукупності, не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту, не спростовують підстав та мети його застосування.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання, за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 , відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Відтак, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно, не доведено відсутності потреби в продовженні дії такого заходу забезпечення, тому, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Керуючись статтями 26, 107, 170-175, 309, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1