Справа № 636/9008/25
Провадження 3/636/4383/25
Іменем України
23.10.2025 м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Грошова Н.М., розглянувши матеріали, що надійшли від військової частини НОМЕР_1 стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: судом не встановлений, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
21.10.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал від військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно протоколу серія А4860 № 187 про військове адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.10.2025, з'ясувалося що солдат ОСОБА_1 в умовах особливого періоду - воєнного стану, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022, відмовився від виконання бойового завдання в АДРЕСА_2 , згідно бойового розпорядження командира другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 № 1129 від 02.10.2025 та усного розпорядження командира четвертої механізованої роти, посилаючись на погіршення стану здоров'я та тяжкістю виконання бойового завдання в повній бойовій екіпіровці, але не відмовляється від виконання бойових завдань в подальшому, потребує відпочинку та певний час на відновлення. 10.10.2025 солдат ОСОБА_1 був доставлений до розташування четвертої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . За результатами ВЛК, зі слів самого ОСОБА_1 , він придатний до військової служби, довідка, що підтверджує або спростовує стан придатності ним не надана. До медичної роти військової частини НОМЕР_1 зі скаргами на проблеми зі здоров'ям до виходу на бойове завдання ОСОБА_1 не звертався. У вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 своїми діями порушив військову дисципліну, вимоги ст. ст. 11, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, чим вчинив військове адміністративне правопорушення та його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 172-15 КупАП, тобто недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 172-15 КУпАП, розглядаються протягом доби.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не передбачена.
За вказаних обставин, суд, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Надавши оцінку протоколу і доданим до нього доказам, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку), в межах якого суд здійснює розгляд справи, він має містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони,
Військові адміністративні правопорушення визначаються Главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Зокрема, кримінальна відповідальність за недбале ставлення до військової служби передбачена ст. 425 КК України. Крім того, ч. 4 ст. 402 КК України встановлено кримінальну відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу вчинене в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці.
Відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника) передбачена і статтею 172-10 КУпАП.
В вину військовослужбовцю ОСОБА_1 , який перебуває на посаді стрільця - номера обслуги другого механізованого відділення взводу четвертої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ставиться вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, яка визначає відповідальність військової службової особи за недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Суб'єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, до числа яких згідно з приміткою до ст. 172-13 відносяться військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 172-15 КУпАП, характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов'язків полягає у невиконанні дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків.
Важливою обставиною є те, що відповідальність за дане правопорушення настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов'язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов'язки в повному обсязі.
Будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 займає посади або виконує обов'язки, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, матеріали справи не містять. Не встановлено їх судом і під час судового розгляду протоколу. При цьому, протоколі А4860 № 187 про військове адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 172-15 КУпАП зазначено про невиконання ОСОБА_1 бойового завдання командира, що взагалі не узгоджується з диспозицією ч. 2 ст.172-15 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів, а отже, і тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимим доказами не є беззаперечним доказом на доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за своєю правовою суттю фактично є обвинуваченням.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Суд, ретельно дослідивши та перевіривши усі наявні в справі докази, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.
За таких обставин, провадження у справі за ч. ч. 2 ст.172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 172-15, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови складено 31.10.2025.
Суддя Н.М. Грошова