21 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/907/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"
до Смілянської міської ради
про стягнення 3605164,32 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Самофал В.І., адвокат;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 30.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської міської ради.
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 3605164,32 грн боргу з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки.
1.4. 04.08.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/907/25. Справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив об 11 год. 30 хв. 10.09.2025.
1.5. Ухвалу суду від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу, яку 04.08.2025 доставлено до їх електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 53).
1.6. 19.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у позові повністю (а.с. 54-57).
1.7. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 19.11.2021 №528 для позивача затверджено тариф на послугу з постачання теплової енергії для категорії споживачів "населення" у розмірі 2327,91 грн/Гкал з ПДВ. Проте у пункті 2 зазначеного рішення визначено, що протягом опалювального періоду 2021- 2022 років до розрахунків з кінцевими споживачами категорії "населення" застосовується тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету від 18.10.2017 №461, у розмірі 1798,14 грн/Гкал з ПДВ. 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр., у якому передбачено ризики неспроможності розрахунків у зв'язку з мораторієм на підвищення тарифів. Отже, тариф, визначений пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Смілянської міської ради, застосовувався позивачем протягом значного періоду часу без ініціювання перегляду з боку підприємства, що свідчить про фактичне визнання ним правомірності та обґрунтованості такого рівня тарифу.
Посилання на Меморандум як на джерело фінансування різниці в тарифах через державні субвенції підтверджує відсутність "автоматичного" бюджетного обов'язку міської ради поза спеціальною процедурою й належним розрахунком: оскільки відповідні субвенції державою не передбачалися, кошти на їх виплату не були закладені у місцевому бюджеті 2021- 2025 років, а сам по собі Меморандум не створює безумовного цивільно-правового обов'язку Ради з їх відшкодування. Отже, за відсутності доведених елементів складу відповідальності органу місцевого самоврядування - ради та без належного спеціального визначення розміру "різниці" у встановленому законом порядку, відповідач вважав про підстав для покладення на нього відповідальності.
Щодо зазначення у тексті позову на заборгованість, стягнуту з позивача за рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1595/24, відповідач зазначив, що вказане рішення вирішує договірний спір між постачальником газу та споживачем і не посвідчує наявності "різниці в тарифах" та/або протиправності дій. Отже, не може слугувати доказом заявлених у цій справі вимог до відповідача.
Поданий позивачем "розрахунок різниці" не відповідає Методиці визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, оскільки наведений у позові підсумок отримано за способом "різниця тарифних ставок х обсяг", що не відповідає приписам п. 7 Методики і не може використовуватися для визначення заборгованості з різниці в тарифах. Отже, у розрахунку зіставлено лише тарифні величини, тоді як Методика вимагає визначати суму як різницю між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями згідно з тарифами за відповідний період і категорією споживачів. Заявлена до стягнення сума, як різниця в тарифах, та кількість є не доведеними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, у поданій таблиці "Різниця в тарифах з грудня 2021 по квітень 2022 року", у колонці "Розрахунок по різниці в тарифу по затвердженому тарифу" у зведенні наведено показник "різниця фактично нараховано фактичні нарахування населення" міститься значення 7539418,00 грн. Проте у позові заявлено до стягнення 3605164,32 грн, і не обґрунтовано, як ці суми пов'язані між собою: яка з них є заборгованістю з різниці в тарифах у розумінні п. 7 Методики, що додатково підтверджує відсутність належності заявленої до стягнення суми збитків.
Різниця між фактичними витратами на виготовлення (придбання) житлово-комунальних послуг (собівартістю) і регульованими тарифами на їх продаж населенню (різниця між собівартістю і тарифом) звільняється від оподаткування ПДВ, що підтверджується роз'ясненнями з офіційної сторінки ДПС України від 23.12.2021 та від 01.02.2022. Отже, у разі компенсації з місцевого бюджету різниці між фактичною собівартістю послуг та затвердженим тарифом предметом відшкодування може бути виключно економічно обґрунтована вартість виробництва, транспортування і постачання теплової енергії без ПДВ. Така компенсація має характер виробничої дотації з бюджету та не є об'єктом оподаткування ПДВ і не може включається до бази оподаткування.
1.8. 25.08.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та вказав щодо доводів відповідача, що Меморандум є обов'язковим до застосування та саме з нього у сторін виникають відповідні права та обов'язки, оскільки зокрема позивач купував природний газ по певній ціні. Такі доводи є помилковими, оскільки Меморандум сам по собі жодних обов'язків не встановлює, а лише закріплює певні напрямки взаємодії, які можуть бути врегульовані нормативно-правовими актами. Ціна на природний газ, за якою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" продало виробникам природний газ була визначена не Меморандумом, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 №1234-р "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", яким погоджено рішення правління НАК "Нафтогаз України"щодо погодження рішення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" як єдиного учасника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" шляхом погодження рішення учасника зазначеного товариства, що додається до оригіналу, про затвердження умов додаткової угоди до примірного договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії на 2021-2024 роки та про вчинення товариством правочинів, а саме щодо укладення: додаткових угод до договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії на 2021-2024 роки; договорів постачання природного газу бюджетним установам та організаціям відповідно до примірного договору; договорів постачання природного газу релігійним організаціям відповідно до примірного договору. Тобто Кабінет Міністрів України як кінцевий власник постачальника природного газу визначив умови договорів, на підставі яких здійснювався продаж природного газу для виробників тепла, в тому числі і для позивача з відповідними цінами. Виконавчий комітет Смілянської міської ради затверджував економічно обґрунтований тариф саме з фактичної ціни природного газу, а не будь-якої іншої.
Є помилковим посилання відповідача на Методику визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, оскільки вона не має жодного відношення до органу місцевого самоврядування та розрахунків наданих позивачем.
Позивач здійснював розрахунок виходячи з фактично поставленої кількості теплової енергії категорії споживачів населенню і помноженою на різницю між економічно обґрунтованим та фактично застосованим тарифом на таку теплову енергію. Тобто, розрахована фактично не доотримані кошти при наданні відповідної послуги.
Згідно розрахунків позивача поставлено споживачам категорії "населення" протягом опалювального сезону 2021-2022 років 6805,15 Гкал відповідно до економічно обґрунтованого тарифу 2327,91 грн/Гкал. Отже, позивач мав би нарахувати та отримати від споживачів відповідно 15841776,74 грн (2327,91*6805,15), проте нарахував згідно застосованого тарифу 1798,14 грн/Гкал лише 12236612,42 (1798,14 * 6805,15). Отже, недоотримані кошти становлять 3605164,32 (15841776,74-12236612,42). Саме така сума і є предметом спору. Відтак розрахунки зроблені правильно, а доводи відповідача в цій частині є помилковими (а.с. 73-75).
1.9. 18.09.2025 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов (а.с. 79).
1.10. 19.09.2025 у підготовчому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Самофал В.І. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.
1.11. 19.09.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті о 10 год. 00 хв. 21.10.2025.
1.12. 20.10.2025 відповідач подав до суду клопотання, у якому просив визнати поважними причини неподання відповідачем доказу - індивідуальної податкової консультації ДПС України №5369/ІПК/99-00-21-03-02 від 07.10.2025, надану Державною податковою службою України, 20.10.2025 отриману відповідачем, поновити строк для подання зазначеного доказу та приєднати даний доказ до матеріалів справи, провести судове засідання без участі представника відповідача, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов (а.с. 88-89, 92-93).
1.13. 21.10.2025 позивач подав до суду заяву, у якій просив прийняти відмову позивача від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн податку на додану вартість, продовжити розгляд справи, стягнути з відповідача на користь позивача 3004303,60 грн, повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 3605,16 грн.
1.14. В обґрунтування відмови від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн позивач зазначив, що нараховані 600860,72 грн як податок на додану вартість на суму заборгованості з відшкодування різниці в тарифах, а оскільки фактично саме ця сума була спірною між сторонами та наявне відповідне роз'яснення податкових органів щодо відсутності необхідності сплати цього податку після отримання коштів. Наслідки відмови від позовних вимог позивачу відомі та зрозумілі (а.с. 96).
1.15. У судовому засіданні 21.10.2025 взяв участь представник позивача адвокат Самофал В.І. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.16. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.17. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.18. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (“AlimentariaSanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
1.19. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України»).
1.20. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.21. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.22. Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.23. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.24. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явку представників учасників справи в судове засідання суд визнав необов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника відповідача.
1.25. Представник позивача адвокат Самофал В.І. у судовому засіданні просив прийняти відмову позивача від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн податку на додану вартість, стягнути з відповідача на користь позивача 3004303,60 грн, повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 3605,16 грн.
1.26. 21.10.2025 завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
1.27. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 21.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/907/25.
Вислухавши пояснення учасника справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Обставини, які зумовлюють підстави для закриття провадження у справі в частині вимог позивача.
2.1. Під час судового розгляду справи позивач просив прийняти відмову від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн податку на додану вартість.
2.2. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
2.3. Згідно із частинами 1 та 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
2.4. Частиною 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
2.5. Заяву про відмову від позову склав та підписав представник (керівник) позивача Пилипів Володимир Федорович, який може вчиняти дії від імені юридичної особи без обмежень.
2.6. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку прийняти відмову позивача від позову.
2.7. Відповідно до частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
2.8. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
2.9. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
2.10. Відмова позивача від позову є обставиною, з якою закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
2.11. У зв'язку з відмовою позивача від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн податку на додану вартість суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині цієї вимоги.
2.12. Відповідно до частини 3, 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
3. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
3.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути заборгованість.
3.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує прийняття відповідачем рішення, яким позивачу встановлено економічно необґрунтований тариф на послугу з постачання теплової енергії для категорії споживачів "населення" та невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування позивачу різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки.
3.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3.4. Предметом доказування у даній справі є обставини затвердження відповідачем тарифу на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення"; виконання позивачем зобов'язання з постачання теплової енергії населенню; виникнення у відповідача зобов'язання з відшкодування позивачу різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки; невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
4. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
4.1.1. 18.10.2017 Виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області прийняв рішення №461, у пункті 1.2 якого вирішив встановити ТОВ "Смілаенергопромтранс" тарифи в розмірі для населення на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1798,14 грн/Гкал з ПДВ, а без ПДВ 1498,45 грн (а.с. 35).
4.1.2. 19.11.2021 Виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області прийняв рішення №528, яким встановив ТОВ "Смілаенергопромтранс" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів "населення" у розмірі 2327,91 грн/Гкал з ПДВ за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1871,09 грн/Гкал з ПДВ; тариф на транспортування теплової енергії - 410,82 грн/Гкал з ПДВ; тариф на постачання теплової енергії - 46,0 грн/Гкал з ПДВ.
У пункті 2 вказаного рішення вирішив застосувати протягом опалювального періоду 2021-2022 року до кінцевих споживачів категорії "населення" розмір тарифу, що встановлений рішенням виконавчого комітету міської ради від 18.10.2017 №461 (а.с. 36-37).
4.1.3. 16.06.2025 позивач надіслав відповідачу лист №313, у якому просив у найкоротший строк не пізніше 01.07.2025 вирішити питання щодо відшкодування різниці в тарифах за період грудень 2021 року - квітень 2022 року у сумі 3004003,60 грн за поставлену енергію у обсязі 6805,15 Гкал (а.с. 32-33).
4.1.4. 17.07.2025 відповідач надіслав позивачу лист №3012/02-50, у якому повідомив, що 09.02.2021 між Кабінетом Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад був підписаний Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Згідно з меморандумом держава зобов'язувалася здійснювати відшкодування різниці в тарифах шляхом субвенцій міському бюджету. Оскільки таких субвенцій не передбачалося, тому в міському бюджеті протягом 2021-2025 років коштів для відшкодування теплопостачальним підприємствам міста Сміла різниці в тарифах не було передбачено. Отже, відповідач не може відшкодувати різницю в тарифах щодо надання послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" протягом опалювального сезону 2021-2022 років (а.с. 34).
4.1.5. Рішеннями Смілянської міської ради від 07.12.2023 №72-1/VIII, від 26.06.2024 №82-42/VIII, від 23.04.2025 №97-52/VIII затверджено Програми фінансової підтримки комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" шляхом надання безповоротної фінансової допомоги на 2023 рік, на 2024 рік та внесено зміни до рішення від 25.12.2024 №90-48/VIII, яким затверджено Програму фінансової підтримки комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" шляхом надання безповоротної фінансової допомоги на 2025 рік (а.с. 18-25).
4.1.6. 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр., у якому передбачено ризики неспроможності розрахунків у зв'язку з мораторієм на підвищення тарифів. (а.с. 14-16).
4.1.7. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 3605164,32 грн з ПДВ, з яких 3004303,60 грн без ПДВ та 600860,72 грн ПДВ з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки (15841776,74 грн з ПДВ -12236612,42 грн з ПДВ) за 6805,15 Гкал (за тарифом 2327,91 грн/Гкал з ПДВ, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №528 від 19.11.2021, позивач мав би нарахувати та отримати від споживачів відповідно 15841776,74 грн з ПДВ (2327,91 х 6805,15). Проте нарахував 12236612,42 грн з ПДВ за тарифом 1798,14 грн/Гкал з ПДВ, встановленого рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №461 від 18.10.2017 (1798,14 * 6805,15) (а.с. 47 на звороті).
4.2. Відповідач на спростування доводів позивача подав докази, дослідивши які, суд встановив:
4.2.1. Укладений 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр. меморандум фактично породив для його учасників (державних органів, НАК, органів місцевого самоврядування тощо) обов'язки вчиняти певні дії: ухвалювати акти, утримувати тарифи, забезпечувати постачання природного газу за фіксованою ціною. Позивач скористався цими умовами та уклав з ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" договір постачання газу з фіксованою ціною на базові обсяги, які є значно нижчими за ринкові ціни, що свідчить про прийняття ним умов, визначених Меморандумом, у підтвердження чого відповідач подав лист АТ "НАК "Нафтогаз України" №23/4-2005/1-21 від 04.08.2021 (а.с. 60).
4.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
4.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
4.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
4.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідача заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
4.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
4.9. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
4.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
5. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
5.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
5.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.5. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.6. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та визнає встановленими наступні обставини:
5.7. Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 18.10.2017 №461 позивачу встановлено тариф для категорії "населення" на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 1798,14 грн/Гкал з ПДВ, а без ПДВ - 1498,45 грн.
5.8. Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 19.11.2021 №528 позивачу встановлено тариф для категорії "населення" на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії споживачів "населення" у розмірі 2327,91 грн/Гкал з ПДВ, а без ПДВ - 1939,925 грн.
5.9. Цим же рішення відповідач зобов'язав позивача в опалювальний період 2021-2022 роки застосовувати тариф для категорії "населення" на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 1798,14 грн/Гкал з ПДВ, а без ПДВ - 1498,45 грн, встановлений рішення відповідача від 18.10.2017 №461.
5.9.1. У період з 01.12.2021 до 06.04.2022 позивач поставив теплову енергію населенню міста Сміла в обсязі 6805,15 Гкал по тарифу 2017 року у розмірі 1798,14 грн/Гкал з ПДВ, а без ПДВ 1498,45 грн;
5.9.2. у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу різницю між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки;
5.9.3. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 3004303,60 грн.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
6.1. Основні засади цінової політики і регулювання відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначені Законом України "Про ціни та ціноутворення".
6.2. Згідно з статтею 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".
6.3. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення" Законодавство про ціни і ціноутворення ґрунтується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, законів України "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", цього Закону та інших нормативно-правових актів.
6.4. Частиною 2 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
6.5. Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
6.6. Відповідно до статті 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
6.7. Згідно зі статті 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
6.8. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
6.9. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
7. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
7.1. Передумовою виникнення спору є прийняття відповідачем рішення, яким позивачу встановлено економічно необґрунтований тариф на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" та не визначено порядок відшкодування різниці у тарифах.
7.2. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування позивачу різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки.
7.3. Позивач здійснює діяльність щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в м. Сміла Черкаської області.
7.4. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати відшкодування різниці між економічно необґрунтованим тарифом на послуги з постачання теплової енергії для категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки та тарифом, який включає всі економічно обґрунтовані витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
7.5. Відповідач є органом місцевого самоврядування.
7.6. До повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
7.7. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
7.8. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
7.9. Встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.
7.9.1. 19.11.2021 відповідач прийняв рішення, яким встановив позивачу тариф на послугу з постачання теплової енергії для категорії "населення" у період 2021-2022 рр. у розмірі 2327,91 грн/Гкал з ПДВ, 1939,925 грн без ПДВ;
7.9.2. Цим же рішенням відповідач зобов'язав позивача застосовувати протягом опалювального періоду 2021-2022 року до кінцевих споживачів категорії "населення" тариф, що встановлений відповідачем рішенням від 18.10.2017 №461 у розмірі 1798,14 з ПДВ. (а.с. 36-37).
7.9.3. У зв'язку з цим виникла різниця між встановленими відповідачем тарифами, які застосовував позивач, надаючи населенню послугу з централізованого опалення.
7.10. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів (стаття 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення).
7.11. З урахуванням встановлених судом обставин та вимог статті 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу різницю у тарифах з послуги постачання теплової енергії для категорії споживачів "населення" у розмірі
7.12. Щодо доводів відповідача, що Меморандум є обов'язковим до застосування та саме з нього в сторін виникають відповідні права та обов'язки, оскільки зокрема ТОВ «Смілаенергопромтранс» купувало природний газ по певній ціні, суд дійшов висновку, що такі доводи є помилковими, оскільки Меморандум сам по собі жодних обов'язків не встановлює, а лише закріплює певні напрямки взаємодії, які можуть бути врегульовані нормативно-правовими актами.
7.13. Ціна на природний газ, за якою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" продавав виробникам природний газ була визначена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 №1234-р "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яким погоджено рішення правління НАК "Нафтогаз України" щодо погодження рішення Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" як єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" шляхом погодження рішення учасника зазначеного товариства про затвердження умов додаткової угоди до примірного договору постачання природного газу для виробництва теплової енергії на 2021-2024 роки та про вчинення товариством правочинів, а саме щодо укладення: додаткових угод до договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії на 2021-2024 роки; договорів постачання природного газу бюджетним установам та організаціям відповідно до примірного договору; договорів постачання природного газу релігійним організаціям відповідно до примірного договору.
7.14. Отже, Кабінет Міністрів України визначив умови договорів, на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" здійснювало продаж природного газу для виробників тепла, зокрема і для позивача з відповідними цінами.
7.15. Відповідач затвердив економічно обґрунтований тариф з урахуванням фактичної ціни природного газу, проте зобов'язав позивача застосовувати тариф попередніх періодів.
7.16. Доводи відповідача про необхідність застосування до правовідносин сторін Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977 (надалі - Методика) суд відхиляє з огляду на відмінний предмет правового регулювання спірних правовідносин.
7.17. За змістом пункту 1 Методики ця Методика встановлює порядок визначення заборгованості з різниці в тарифах, зокрема, на послуги з постачання теплової енергії, що постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з постачання теплової енергії, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
7.18. Механізм визначення обсягу заборгованості з різниці в тарифах передбачений пунктом 7 Методики, за змістом якого обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається суб'єктами господарювання як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню … (далі - фактичні витрати), і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування відповідно до порядків (методик) формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, надання комунальних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, НКРЕ або НКРЕКП відповідно до їх повноважень, визначених законом, та застосовувалися суб'єктами господарювання до відповідної категорії споживачів.
7.19. Водночас, у цій справі відповідач на опалювальний період 2021-2022 років встановив позивачу тариф на послугу з постачання теплової енергії для категорії "населення" у розмірі 2327,91 грн/Гкал з ПДВ, 1939,925 грн без ПДВ. Проте, цим же рішенням зобов'язав позивача застосовувати протягом опалювального періоду 2021-2022 року до кінцевих споживачів категорії "населення" тариф, що встановлений відповідачем рішенням від 18.10.2017 №461 у розмірі 1798,14 з ПДВ, що і зумовило виникнення спору між сторонами.
7.20. Тобто спір між сторонами виник не у зв'язку з різницею між фактичними витратами позивача на теплову енергію і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, а у зв'язку із застосуванням тарифу попередніх періодів, і саме різницю між цим двома тарифами позивач у судовому порядку вимагає відшкодувати.
7.21. За період з 01.12.2021 по 06.04.2022 позивач поставив теплової енергії населенню в обсязі 6805,15 Гкал, зокрема у грудні 2021 року - 1753,10 Гкал, у січні 2022 року -1870,54 Гкал, у лютому 2022 року - 1402,99 Гкал, у березні 2022 року - 1553,48 Гкал, у квітні 2022 року - 225,07 Гкал.
7.22. За 6805,15 Гкал позивач мав би отримати від споживачів 13201480,61 грн без ПДВ (1939,925*6805,15). Фактично отримав 10197177,02 грн без ПДВ (1498,45*6805,15). Різниця недоотриманих коштів становить 3004303,60 грн без ПДВ (13201480,61 - 10197177,02). Позивач є платником ПДВ та що йому встановлено тариф з ПДВ, то додатково позивач нараховував податок на додану вартість, загальна сума складає 3605164,32 грн (3004303,60*1.2).
7.23. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 3605164,32 грн з ПДВ, з яких 3004303,60 грн без ПДВ та 600860,72 грн ПДВ у розмірі 20%, з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки (15841776,74 грн з ПДВ -12236612,42 грн з ПДВ) за 6805,15 Гкал (за тарифом 2327,91 грн/Гкал з ПДВ, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №528 від 19.11.2021, позивач мав би нарахувати та отримати від споживачів відповідно 15841776,74 грн з ПДВ (2327,91 х 6805,15). Проте нарахував 12236612,42 грн з ПДВ за тарифом 1798,14 грн/Гкал з ПДВ, встановленого рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області №461 від 18.10.2017 (1798,14 * 6805,15).
7.24. Суд перевіривши розрахунок позивача встановив його відповідність фактично поставленої кількості теплової енергії категорії споживачів населенню, яка помножена на різницю між економічно обґрунтованим та фактично застосованим тарифом на таку теплову енергію.
7.25. У відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу різницю між тарифами на послуги з постачання теплової енергії категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки.
7.26. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 3004303,60 грн.
7.27. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
7.28. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
7.29. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
7.30. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
7.31. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
7.32. Невиконання відповідачам свого обов'язку відкшодувати різницю у тарифах порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки.
7.33. Вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3004303,60 грн з відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії категорії "населення" за опалювальний період 2021-2022 роки суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.2. У позові позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 43261,97 грн.
8.3. За подання позовної заяви, враховуючи коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі, позивач сплатив судовий збір у розмірі 43261,97 грн на підставі платіжної інструкції №741 від 29.07.2025 (а. с. 9).
8.4. Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
8.5. Оскільки позивач відмовився від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн податку на додану вартість, суд прийняв таку відмову, суд на підставі частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку повернути позивачу з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3605,16 грн.
8.6. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.7. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю судовий збір у розмірі 39656,81 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 14, 129, 130, 191, 231, 233-235, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" про відмову від позову в частині позовної вимоги задовольнити.
Прийняти відмову позивача від позову в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн податку на додану вартість.
Провадження у справі № 925/907/25 в частині позовної вимоги про стягнення 600860,72 грн закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Смілаенергопромтранс" (ідентифікаційний код 33931257, адреса місцезнаходження: 20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Стуса Василя, 41) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3605,16 грн (три тисячі шістсот п'ять гривень 16 копійок), сплачений згідно з платіжною інструкцією №741 від 29.07.2025.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" до Смілянської міської ради задовольнити повністю.
Стягнути з Смілянської міської ради за рахунок місцевого бюджету територіальної громади міста Сміли Черкаської області (ідентифікаційний код 25874705, адреса місцезнаходження: 20701, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Незалежності, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (ідентифікаційний код 33931257, адреса місцезнаходження: 20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Стуса Василя, 41) 3004303,60 грн (три мільйони чотири тисячі триста три гривні 60 копійок) боргу, 39656,81 грн (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень 81 копійку) судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду, а в частині закриття провадження протягом 10 днів з дня оголошення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 31.10.2025.
Суддя А.І. Гладун