Справа №760/12614/22
1-в/760/293/25
(повний текст)
31 жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представника органу пробації ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Начальника сектору ювенальної пробації міста Києва Голосіївського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в місті Києві та Київської області ОСОБА_7 щодо:
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Немішаєво, Бородянського району, Київської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 р. до покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 Кримінального Кодексу України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік
про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням і направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло зазначене подання Начальника сектору ювенальної пробації міста Києва Голосіївського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в місті Києві та Київської області, в кому вона зазначає, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 18.11.2024 ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (періодична реєстрація; повідомлення про зміну місця проживання/роботи).
Засудженого під підпис ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання з випробуванням, днями реєстрації (1-й та 3-й вівторок/згодом понеділок кожного місяця), а також з вимогами ст. 164, 166 КВК України.
06.05.2025 засудженому винесено письмове попередження про можливе скасування звільнення. Попри це, ОСОБА_8 неодноразово та систематично вчиняв адміністративні правопорушення, що потягли накладення стягнень, зокрема: 27.02.2025 - за ч. 3 ст. 130 та ч. 4 ст. 126 КУпАП; у квітні-червні 2025 - низка протоколів (у т.ч. 20.04, 11.05, 17.05, 24.05, 27.05, 01.06.2025). Сам засуджений підтвердив вчинення 12 адміністративних правопорушень під час іспитового строку. Проводилися профілактичні та мотиваційні бесіди; незважаючи на висловлене каяття, зміни поведінки не відбулося.
Наведене свідчить про невиконання покладених обов'язків і систематичне вчинення правопорушень, що демонструють небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України та ст. 166 КВК України, у разі невиконання обов'язків або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що тягнуть адміністративні стягнення, звільнення від відбування покарання з випробуванням підлягає скасуванню, а засуджений направляється для відбування призначеного покарання. П. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 підтверджує вказаний підхід.
Таким чином, начальник сектору ювенальної пробації міста Києва Голосіївського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в місті Києві та Київської області просить суд скасувати звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та направити його для відбування призначеного вироком від 18.11.2024 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Представник органу пробації та прокурори в судовому засіданні подання підтримали, просили задовольнити.
Захисник проти задоволення подання заперечував, вказавши, що в матеріалах особової справи відсутні всі необхідні копії судових рішень про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, отже даний факт суду не підтверджений.
Сам засуджений ОСОБА_8 суду пояснив, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому вимушений був працювати в службі таксі, навіть не маючи посвідчення водія та права на управління транспортними засобами. Отже, коли поліцейські його зупиняли, вони складали на нього адміністративні протоколи. Він дуже жалкую про таку свою поведінку, щиро розкаюється за неї. Наразі працює і іншому місці - експедитором на складі.
Вказав, що зрозумів всю хибність своїх вчинків та пообіцяв в подальшому закон не порушувати.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи, суд прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.
Так, представник уповноваженого органу з питань пробації та прокурори подання підтримали і просили його задовольнити. На обґрунтування подання орган пробації послався на норми ч. 2 ст. 78 КК України та ч.ч. 1-4 ст. 166 КВК України, зазначивши, що після оголошення письмового попередження засуджений нібито «неодноразово систематично» вчиняв адміністративні правопорушення, що тягнули адміністративні стягнення, і це свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, а також навів перелік складених на нього адміністративних протоколів за датами і номерами. Разом із тим сам текст подання містить загальні посилання на «систематичність» без додання належних підтверджувальних документів (постанов суду/органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення) щодо факту накладення адміністративних стягнень у період іспитового строку
Захисник же заперечуючи проти задоволення подання, обґрунтовано вказав, що в матеріалах особової справи відсутні всі необхідні копії судових рішень (постанов) про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, а відтак факт систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення, належними і допустимими доказами не підтверджено.
Самі по собі картки обліку адміністративних правопорушень не є рішеннями у справах про адміністративні правопорушення і не свідчать про факт призначення адміністративного стягнення; натомість ч. 2 ст. 78 КК України вимагає встановлення саме систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть адміністративні стягнення у період іспитового строку (тобто наявності не менше трьох остаточних рішень про притягнення до адміністративної відповідальності у цей період). Відповідно до ст. 86 КПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - отримані в порядку, визначеному КПК. Відсутність копій постанов (рішень) про накладення адміністративних стягнень унеможливлює висновок про наявність передумов, визначених ч. 2 ст. 78 КК України, для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд враховує також зміст ст. 166 КВК України, яка встановлює підстави та порядок внесення подання про скасування звільнення з випробуванням: таке подання можливе, зокрема, у разі невиконання покладених обов'язків або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть адміністративні стягнення, і після застосування письмового попередження (що відображено в поданні)
Однак сама наявність письмового попередження без підтвердження систематичного накладення адміністративних стягнень не є самодостатньою підставою для скасування іспитового строку.
Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 та ст. 539 КПК України, суд під час вирішення питань, що виникають при виконанні вироку, зобов'язаний перевірити наведені у поданні фактичні дані й оцінити докази за правилами КПК. За відсутності належних і допустимих доказів систематичного вчинення адміністративних правопорушень, що потягли адміністративні стягнення у період іспитового строку, правові підстави для застосування ч. 2 ст. 78 КК України відсутні.
Даючи оцінку даним про особу засудженого, суд враховує, що ОСОБА_8 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований (нині працює експедитором на складі), визнав протиправність своєї попередньої поведінки, щиро розкаюється та пообіцяв надалі закону не порушувати. Такі відомості характеризують його позитивно, свідчать про наявність умов для виправлення без ізоляції від суспільства і узгоджуються з цілями інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75-78 КК України).
За таких обставин суд доходить висновку, що органом пробації та прокурорами не доведено наявності передбачених законом підстав для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання (ч. 2 ст. 78 КК України; ч. ч. 1-4 ст. 166 КВК України). Подання ґрунтується на припущеннях і непідтверджених належними та допустимими доказами відомостях; наведені ж дані про особу засудженого свідчать про можливість його подальшого виправлення у громаді.
Крім того, суд констатує, що наразі ОСОБА_8 став на шлях виправлення, працює, утримує двох малолітніх дітей, отже не можна стверджувати, що він не бажає стати на шлях виправлення в сенсі положень ч. 2 ст. 78 Кримінального Кодексу України, що є обов'язковою умовою для скасування іспитового строку та направлення засудженого для відбування покарання.
Відтак подання задоволенню не підлягає.
Виходячи із зазначеного, суд -
В задоволенні подання Начальника сектору ювенальної пробації міста Києва Голосіївського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в місті Києві та Київської області - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 31 жовтня 2025 р.
Суддя ОСОБА_1