П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1629/25
Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В. Дата і місце ухвалення: 31.03.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В лютому 2025 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 30 739,50 грн. на користь місцевого бюджету Березнегуватської ОТГ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 податкову заборгованість в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 30739,50 грн. на користь місцевого бюджету Березнегуватської ОТГ.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.03.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0494548-2310-1413-ІІА4802003000061219 від 22.05.2024р., скасувати податкову вимогу №97853-51 від 03.06.2019р.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30 739,50 грн., нарахованого йому податковими повідомленнями-рішеннями №0029728-2410-1413-11А48020030000061219 від 27.02.2024р. та №0494548-2410-1413-ІІА48020030000061219 від 22.05.2024р. При визначенні бази оподаткування визначальними є ознаки об'єкта нерухомості, а не ознаки її власника. Судом не враховано, що об'єкти нерухомості, набуті до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 24.12.2015р. (зокрема, об'єкт нерухомості, придбаний ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 06 травня 2008 року та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.11.2013р., витяг №12219097), не можуть бути об'єктами оподаткування за новими правилами, введеними у 2015 році, в силу положень статті 58 Конституції України. Оподаткування такої нерухомості без чіткої, передбачуваної законодавчої основи обмежує мої права власності та суперечить принципам правової визначеності і передбачуваності, які гарантуються Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини.
Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом не враховано положень п.69 підрозділу 10 Розділу Х ПК України, згідно якого починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території. Миколаївська область знаходиться в статусі, де ведуться і (велися) бойові дії, а також були тимчасово окуповані Російською Федерацією.
В обґрунтування своїх доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що йому у встановленому порядку не було направлено судом ухвали про відкриття провадження у справі, чим позбавлено його права на подання відзиву на позовну заяву. Копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції вручено відповідачу із значним зволіканням.
Головне управління ДПС у Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі загальною площею 564,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , 10.
ГУ ДПС у Миколаївській області було здійснено розрахунок податку на нерухоме майно за періоди 2022 та 2023 року за вказаний об'єкт нерухомого майна.
Зокрема, за 2022 рік контролюючим органом було визначено податкове зобов'язання у сумі 4 278,52 грн. шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №0029728-2410-1413-UА48020030000061219 від 27.02.2024р.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2025р. у справі №400/8561/24 його позов залишено без задоволення.
За 2023 рік контролюючим органом було визначено податкове зобов'язання у сумі 26460,98 грн. шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №0494548-2410-1413- UА48020030000061219 від 22.05.2024р.
Рішенням ДПС від 11.11.2024р. №33783/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення №0494548-2410-1413-UA48020030000061219 від 22.05.2024р. було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Відомості про судове оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.
З матеріалів справи, також, вбачається, що 03.06.2019р. контролюючим органом було сформовано та надіслано на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» №97853-51, яку останнім отримано 10.06.2019р.
На підставі п.59.5 ст.59 ПК України, податкова вимога ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області додатково не надсилалася.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0029728-2410-1413-11А48020030000061219 від 27.02.2024р. та №0494548-2410-1413-ІІА48020030000061219 від 22.05.2024р., Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося з даним позовом до суду про стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки узгоджені грошові зобов'язання не сплачено відповідачем у встановлений ПК України строк, вони стали податковим боргом платника податків у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, та підлягають стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
В свою чергу, відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
За висновками Верховного Суду, у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 року у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 року у справі №160/7345/20, від 24.06.2025 року у справі №819/1221/15-a та інших.
Верховний Суд, також, звертав увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Таким чином, в ході розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податків заборгованості по податках та зборах, суд не може надавати оцінку правомірності нарахування податкового зобов'язання, зокрема, згідно податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з несплатою якого виникла податкова заборгованість.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги та не надає правової оцінки доводам апелянта про незаконність податкових повідомлень-рішень №0029728-2410-1413-11А48020030000061219 від 27.02.2024р. та №0494548-2410-1413-ІІА48020030000061219 від 22.05.2024р., зокрема, про відсутність у нього об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а також про необхідність застосування положень п.69 підрозділу 10 Розділу Х ПК України.
При цьому, заперечень щодо набуття грошовими зобов'язаннями, нарахованими відповідачу до сплати згідно податкових повідомлень-рішень №0029728-2410-1413-11А48020030000061219 від 27.02.2024р. та №0494548-2410-1413-ІІА48020030000061219 від 22.05.2024р., статусу узгоджених апеляційна скарга не містить.
А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області та їх задоволення.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що йому не надіслано у встановленому порядку ухвали про відкриття провадження у справі, чим позбавлено його права на подання відзиву на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, у ОСОБА_1 наявний електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд», в який судом 25.02.2025р. було надіслано копію ухвали про відкриття провадження від 25.02.2025р., як це передбачено положеннями п.1 ч.3 ст.124 КАС України.
В такому ж порядку судом надіслано 01.04.2025р. відповідачу оскаржуване рішення від 31.03.2025р.
Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, правильність висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення від 31.03.2025р. колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук