П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4200/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки належного та повного грошового забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року суд залишив без розгляду позовні вимоги в частині вимог про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Держаний бюджет України на відповідний календарний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум.
Приймаючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітку є спором між тими самим сторонами, про той саме предмет і з тих саме підстав відносно позову, заявленого у справі №400/12097/24 про стягнення середнього заробітку за затримку виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має двох неповнолітніх дітей, виплата якої проведена 20.11.2024.
Керуючись положеннями пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України, згідно якої суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення вказаної частини позову без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги, наголошувала на тому, що у даному випадку відсутня тотожність позовів, оскільки у попередніх справах предметом було стягнення середнього заробітку за затримку виплати компенсації за невикористану відпустку. Водночас, у цій справі предметом позову є стягнення середнього заробітку за затримку виплати сум, що підлягають виплаті внаслідок перерахунку грошового забезпечення.
Як зазначає ОСОБА_1 , під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не звернув уваги на те, що це різні правовідносини, різні фактичні обставини, різні юридичні підстави та різні часові періоди.
Отже, на переконання апелянтки, висновок суду першої інстанції про тотожність заявлених вимог є помилковим.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 5 статті 125 Конституції України визначає, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, частина 1 статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно частини 3 цієї статті про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Отже, якщо після відкриття провадження в адміністративній справі буде з'ясовано, що в провадженні цього або іншого суду вже є адміністративна справа про спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав, суд повинен залишити позовну заяву без розгляду, оскільки не допускається розгляд двох однакових справ у різних провадженнях.
При цьому, суд зобов'язаний співставити й порівняти наведені вище елементи перед прийняттям такого процесуального рішення.
За загальним правилом, тотожними визнаються позови, у яких одночасно збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів і норм закону позивач просить про захист свого права.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в рамках даної справи, позивачка просить:
визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки належного та повного грошового забезпечення (з урахуванням усіх належних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, утриманої з виплачених сум.
Водночас, в рамках справи № 400/12097/24 позивачка звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із позовними вимогами, в яких просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має двох неповнолітніх дітей, виплата якої проведена 20.11.2024, з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб, утриманої з виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має двох неповнолітніх дітей, виплата якої проведена 20.11.2024, з одночасною компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, утриманої з виплачених сум;
-зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як особі, що має двох неповнолітніх дітей, виплата якої проведена 20.11.2024, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб, утриманих з виплачених сум.
Колегія суддів проаналізувавши предмет, підстави позовних вимог дійшла висновку, що предмет і підстави позову в рамках даної справи, є відмінним від справи №400/12097/24, які стосуються виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як особі, що має двох неповнолітніх дітей.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про тотожність позову, оскільки виплата середнього заробітку у справі №400/12097/24 пов'язана із затримкою виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як особі, що має двох неповнолітніх дітей, в той час як у справі №400/4200/25 мова йде про затримку виплати перерахованого грошового забезпечення у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік, який є розрахунковою величиною грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги про помилковість ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду частини позовних вимог, на підставі частини 1 статті 240 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Згідно вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення вимог без розгляду, а тому, відповідно до положень статті 320 КАС України, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року - скасувати.
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко