Справа № 420/24152/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в особі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами окремого позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272, 287 КАС України справу за адміністративним позовом Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до Корабельного відділу в державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) третя особа, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, до відповідача, Корабельного відділу в державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), третя особа, ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого виконавця Корабельного відділу в державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) ВП №75935832 від 08.75.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач вважає рішення про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправним. Позивач стверджує, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин невиплата нарахованих сум за умов відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів. Адже він діяв у порядку, встановленому законом: здійснив нарахування, яка була включена при подачі звітності щодо потреби в бюджетних коштах, складений список черговості.
Проведення такої виплати, на думку позивача, проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
(б) Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на відзив.
(в) Позиція третьої особи
Третя особа не скористалася своїм правом на надання письмових пояснень до позову.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
29.07.2025 суд відкрив провадження у справі з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-273, 287 КАС України, зупинив провадження у справі до отримання витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження.
25.09.2025 на призначене судове засідання сторони не з'явилися, суд ухвалив підставі ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
31.10.2025 суд поновив провадження у справі.
IV. Обставини, встановлені судом
18.09.2024 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75935832 на підставі виконавчого листа №540/834/22, виданого 05.07.2024 Одеським окружним адміністративним судом, який своїм остаточним рішенням від 13.06.2023 у справі №540/834/22 :
- зобов'язав Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2021 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Позивач (боржник) направив відповідачу лист від 20.09.2024, в якому боржник повідомив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду (13.06.2023 набрання законної сили) у справі №540/834/22 він вніс його до списку черговості щодо виконання рішень суду та врахував при подачі звітності щодо потреби в бюджетних коштах, починаючи з липня 2023 року.
Боржник повідомив, що кошторисом за пргаромою клаичфікації видатків та кредитування державного бюджету КПКВК 2501290 “Забезпечення виконання рішень суду» на 2024 рік передбачено Центру 1 140 564 грн., після здійснення виплат на виконання рішень суду залишок на рахунку становить 5 697 грн. Згідно з наданими кошторисними призначеннями на 2024 рік нараховано та виплачено допомогу за 151 судовим рішенням, які надійшли до 01.11.2021, дата набрання чинності 30.11.2021. За станом на 01.09.2024 розмір заборгованості за другою чергою пріоритетності складає 7 483 259 грн. За четвертою чергою пріоритетності ( за постановами, винесеними державними виконавцями під час примусового виконання судових рішень) кошторисних призначень не передбачено. Розмір заборгованості - 7 290 290 грн. Постанови щодо виконавчого збору та мінімальних витрат внесені до списку черговості за датою надходження. Боржник повідомив також, що здійснює облік і контроль по нарахуванню та виплаті за судовими рішеннями та у разі надходження додаткових кошторисних призначень буде продовжено нарахування та виплати відповідно до порядку черговості.
Нарахована сума боргу до виплати складає 7 354 грн.
В матералах справи містяться витяг зі списку черговості виконання рішень за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 від 15.07.2025, лист про надання інформації Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стан заборгованості за рішеннями судів на 01.07.2023 у сумі 16127367 грн., інформація Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо потреби бюджетних асигнувань станом на 2023, 2025 роки, кошторис позивача на 2025 рік, план асигнувань на 2025 рік, довідки про зміни до кошторису та плану асигнувань на 2025 рік , виписка з рахунку позивача за кодом програмної класифікації “забезпечення виконання рішень суду», лист Міністерства соціальної політики України від 17.04.2024 щодо сум передбачених видатків на забезпечення виконання рішень суду.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо існування законних підстав у відповідача для застосування штрафних санкцій до позивача за невиконання рішення суду без поважних причин. Для цього суду необхідно встановити, чи були у позивача поважні причини для невиконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений ч. 2 та ч. 3 ст.14 КАС України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно, виходячи з предмету спірних правовідносин, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Порядок виконання рішень суду, за якими боржник повинен вчинити певні дії, встановлений ст.63 Закон №1404 - VIII. Зокрема частини 2 і 3 ст.63 Закону №1404 - VIII визначають :
“ [...] У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження».
Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст. 75 Закону №1404 - VIII:
“1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення».
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи, необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, якщо судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд бере до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Слід акцентувати увагу, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
За такого правового регулювання випливає висновок, що негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов'язано з неповажними причин, а відтак державний виконавець, на час прийняття рішення про накладення штрафу, має встановити такий факт.
Суд враховує, що існує усталена практика Верховного Суду з вирішення подібних судових спорів.
Так, в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20 Верховний Суд пояснив, що поважними, в розумінні норм Закону №1404 VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають виважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Варто також відзначити, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Звертаючись до обставин цієї справи, позивач, посилається на відсутність виділення коштів для виплати, як на поважну причину невиконання рішення суду в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи кошторисом за програмною класифікацією видатків та кредитування державного бюджету 2501290 “Забезпечення виконання рішень суду » позивачу передбачено 651 871 грн. Виплату здійснено за 84 судовими рішеннями (дата надходження 08.12.2021, дата набрання законної сили - 22.12.2021), позивач має потребу 5 178 717 грн. Згідно з випискою з рахунку КПВК 2501290, виданою Державною казначейською службою станом на 15.07.2025. вхідний залишок коштів за КЕКВ 2730 становить 6 898 грн. Відповідно до додатку №3 “Розподіл видатків Державного бюджету України на 2025 рік за кодом “Забезпечення виконання рішень суду» всього по країні передбачено кошторисні призначення із дефіцитом на рівні 2024 року.
Звертаючись до фактів цієї справи, суд встановив, що позивач вніс судове рішення з нарахованою сумою боргу до списку черговостей щодо виконання рішень суду, надав інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань. Тобто позивач вжив всі залежні від нього дії для повного виконання рішення суду , що дає підстави для висновку, що несплата боржником у повному обсязі нарахованої суми боргу не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
VI. Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, оскільки позивач, на користь якого прийняте рішення, є суб'єктом владних повноважень, впродовж розгляду справи свідки не залучалися та експертизи не призначалися, суд не здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 268-273, 287 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову старшого виконавця Корабельного відділу в державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) ВП №75935832 від 08.75.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто),00 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ст.272 КАС України судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО