31 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/41436/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Міністерства культури та інформаційної політики та Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі по тексту також заявник, Прокуратура) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі по тексту також позивач, Департамент) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» (далі по тексту також відповідач, ТОВ «Технобуд Новий»), в якому просить суд зобов'язати відповідача протягом 1 місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення з охоронним №36-Од - колишній будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, який споруджено у 1908-1909 роках за проєктом архітектора Янчіса Т.А., за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник повідомив про встановлення порушень вимог законодавства у сфері культурної спадщини за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3, а саме: за означеною адресою розташований колишній будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, який споруджено у 1908-1909 роках за проєктом архітектора Янчіса Т.А., який прийнятий під охорону на підставі рішення Одеського облвиконкому від 11.08.1987 №392 як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення. Наказом Міністерства культури і туризму від 16.06.2007 №662/0/16-07 означена будівля внесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Заявник пояснив, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну будівлю належить ТОВ «Технобуд Новий». Відповідно до акта приймання-передачі від 01.10.2014 до відповідача як правонаступника ТОВ «Технобуд», перейшли, зокрема і зобов'язання останнього з оформлення охоронної документації на користування приміщенням у будівлі-пам'ятці (п.п. 4.2.7 договору купівлі-продажу від 01.12.2006 №4845).
Заявник наголосив на тому, що за результатами візуального обстеження спірного об'єкту культурної спадщини Управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради встановлено, що будинок-пам'ятка утримується в неналежному стані, її експлуатаційні якості погіршуються, у зв'язку з чим на адресу відповідача було направлено припис про надання копій правовстановлюючих документів на будівлю, а також охоронного договору, укладеного між власником будівлі-пам'ятки та органом охорони культурної спадщини Одеської ОДА; у випадку відсутності означеного договору - звернутися до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА із заявою та пакетом документі щодо оформлення охоронного договору на будівлю-пам'ятку та надати перелік та підтверджуючі документи щодо вжитих заходів з утримання пам'ятки в належному стані, проведення своєчасного ремонту, захисту від пошкодження, руйнування або знищення за період з листопад 2014 року по лютий 2021 року, а також надати доступ до приміщень для обстеження. Однак, власником об'єкта культурної спадщини - відповідачем означений припис не виконано.
Прокуратура наголошує на встановленні судовим рішенням у справі №910/21386/21 преюдиційних обставин неналежного утримання відповідачем пам'ятки культурної спадщини, за що його було притягнуто до відповідальності шляхом стягнення адміністративно-господарського штрафу.
Під час повторного візуального обстеження посадовою особою Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради 06.05.2022 було встановлено погіршення стану спірного об'єкта культурної спадщини, що свідчить про продовження її утримання у неналежному стані. За результатами повторних обстежень у 2023, 2024 роках встановлено, що спірна будівля перебуває у незадовільному технічному стані у порівнянні з попереднім обстеженням, технічний стан будівлі погіршується, у зв'язку з чим відповідачу було направлено припис від 24.06.2024 із зобов'язанням надати до Департаменту правовстановлюючу документацію для укладання охоронного договору, а також надати висновок про технічний стан будівлі-пам'ятки з рекомендаціями щодо проведення робіт, направлених на збереження будівлі. Проте, вимоги припису відповідачем не виконані.
Заявник зазначив, що невиконання відповідачем вимог приписів про усунення порушень та утримання будівлі-пам'ятки у неналежному стані, неукладення охоронного договору слугували підставою для звернення до суду з означеним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики (далі по тексту також третя особа 1) та Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради (далі по тексту також третя особа 2).
Третьою особою 2 подано до суду пояснення, в яких зазначено, що спірну будівлю віднесено до пам'яток містобудування та архітектури місцевого значення та внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Проте, в порушення вимог статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідачем не укладено охоронний договір стосовно означеної будівлі-пам'ятки.
Третя особа 2 наголошує на важливості забезпечення особливої культури нерухомих об'єктів культурної спадщини України, про що наголошено Верховним Судом.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на спірну пам'ятку культури було укладено охоронний договір у 2007 році між ТОВ «Технобуд» та Одеською обласною державною адміністрацією Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини», в якому зазначено, що у випадку зміни організаційно-правової форми власника, його правонаступник виступає як правонаступник зазначеного договору, у випадку реорганізації органу охорони, положення цього договору, а також прийняті в його розвиток з встановленим договором порядком додаткові угоди, є обов'язковими для його правонаступника (чи правонаступників).
Відповідач пояснив, що у 2014 році загальними зборами учасників ТОВ «Технобуд» прийнято рішення утворити нову юридичну особу - ТОВ «Технобуд Новий» шляхом виділу з ТОВ «Технобуд» та затверджено розподільчий баланс ТОВ «Технобуд». Відповідно до акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань за розподільчим балансом від 01.10.2014 ТОВ «Технобуд» передає, а ТОВ «Технобуд Новий» як правонаступник приймає право власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3 загальною площею 3942,9 кв.м. Оскільки право власності на спірну будівлю зареєстровано в установленому порядку за ТОВ «Технобуд Новий», відповідач стверджує, що охоронний договір, укладений з ТОВ «Технобуд», є чинним та його умови розповсюджуються на ТОВ «Технобуд Новий».
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду через систему «Електронний суд» письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідач є власником будівлі - пам'ятки архітектури місцевого значення, що має наслідком обов'язок укладення охоронного договору.
Позивач пояснив, що ним направлявся на адресу ТОВ «Технобуд Новий» лист від 01.03.2024 із зобов'язанням надати правовстановлюючу документацію на укладення охоронного договору. Проте, на даний час означена вимога не виконана відповідачем.
Враховуючи означені обставини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Прокуратурою подано до суду письмові пояснення, в яких повторно зазначено про обов'язок відповідача укласти охоронний договір щодо спірної пам'ятки містобудування та архітектури місцевого значення.
Заявник не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для укладення нового охоронного договору з огляду на чинність охоронного договору, укладеного з ТОВ «Технобуд», оскільки відповідач є окремою юридичною особою, відмінною від ТОВ «Технобуд», яке не було припиненим внаслідок реорганізації, а тому у відповідача як у нового власника виник обов'язок укладення нового охоронного договору.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 11.08.1987 №392 затверджено перелік будівель та споруд, які підлягають взяттю під охорону держави як пам'ятки архітектури місцевого значення, згідно додатку.
Згідно додатку до означеного рішення під охорону взято Офіцерські збори за адресою вул. Горького, 1, яке використовується як кінотеатр «Одеса».
Наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 №662/0/16-07 відповідно до статей 5, 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи висновки Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (протоколи №2 від 17.05.2006 та №1 від 01.02.2007), а також рішення Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протоколи №2 від 01.06.2006 та №1 від 24.05.007) занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкти культурної спадщини у містах Києві, Одесі, у Рівненській та Черкаській областях згідно доданків (охоронний номер: № 36-Од).
Додаток №2 до означеного наказу є Перелік об'єктів культурної спадщини м. Одеса, серед яких під порядковим номером 35 - Будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, арх. Т.А. Янчіс, який споруджено у 1908-1909 роках, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3 (колишня Горького, 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.02.2024 №366976888 відповідач є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3. Підставою виникнення права власності зазначено: договір купівлі-продажу від 01.12.2006 №4845, акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2014, виданий ТОВ «Технобуд», розподільчий баланс від 01.10.2024, виданий ТОВ «Технобуд», витяг від 04.12.2006 №12745516, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», акт від 01.12.2006, виданий ВАТ «Чорне море», технічний паспорт від 12.08.2010, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Листом від 04.03.2024 №09-13/57 Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради повідомив Прокуратуру, що в рамках моніторингу стану об'єктів культурної спадщини фахівцями Департаменту проводилися візуальні обстеження будівлі-пам'ятки за адресою: вул. Спиридонівська, 1/3 (Будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання) та були складені відповідні акти від 21.02.2023 та від 28.02.2024.
Також надано копії матеріалів, отриманих від Комісії з припинення діяльності Департаменту культури та туризму Одеської міської ради, Департаменту міжнародного співробітництва та маркетингу Одеської міської ради, Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради стосовно застосування фінансових санкцій щодо власника будівлі-пам'ятки за вказаною адресою - ТОВ «Технобуд Новий» у 2021 році, а саме:
- акт візуального обстеження від 24.02.2021;
- припис щодо охорони пам'яток місцевого значення від 26.02.2021 №01-15/14, яким у зв'язку з утриманням пам'ятки в неналежному стані, непроведення своєчасного ремонту та невжиття заходів для захисту пам'ятки від пошкодження, руйнування або знищення, ТОВ «Технобуд Новий» зобов'язано надати документи, а також у азі відсутності охоронного договору, протягом 3 робочих днів з дня одержання цього припису звернутися до департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації із заявою та пакетом документів щодо оформлення охоронного договору на будівлю-пам'ятку та надати періодів і підтверджуючі документи щодо вжитих заходів з утримання пам'ятки в належному стані, проведення своєчасного ремонту, захисту від пошкодження, руйнування або знищення за період з листопада 2014 року по лютий 2021 року;
- акт візуального обстеження від 25.03.2021 №6;
- постанову виконавчого комітету Одеської міської ради від 07.04.2021 №02.2-16вих/151 у сумі 170 000,00 грн за порушення статті 24 Закону України «Про охорону пам'яток культурної спадщини» з доказами сплати штрафу;
- акти візуального обстеження від 06.05.2022 №36/2022, від 21.02.2023 №05-02/04/12, від 29.02.2024, з яких вбачається, що будівля утримується власником в неналежному стані, її експлуатаційні якості погіршуються.
Листом від 01.03.2024 №696/01-33/2-24/119, направленим засобами поштового зв'язку, Департамент зобов'язав відповідача протягом 3 днів з дня отримання листа надати правовстановлюючу документацію на укладання охоронного договору. Прокуратура звернулась до Департаменту листом від 17.06.2024 №15/3/2-896ВИХ-24 про надання, зокрема, інформації щодо укладення між Департаментом та ТОВ «Технобуд Новий» охоронного договору на будівлю-пам'ятку за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3. У разі відсутності охоронного договору - повідомити, чи звертався Департамент із відповідним позовом до суду.
Департамент листом від 24.06.2024 №1845/10/01-12/2-24/712 повідомив Прокуратуру, що вимоги листа Департаменту щодо надання ТОВ «Технобуд Новий» щодо надання правовстановлюючих документів для укладення охоронного договору не виконано, охоронний договір не надано. Департамент не звертався до суду з позовом про укладення охоронного договору до ТОВ «Технобуд Новий».
В подальшому Департаментом складено акт візуального огляду будівлі-пам'ятки від 29.05.2024, в якому зафіксовано, що доступ до будівлі відсутній, будівля не експлуатується; на фасадах наявні тріщини, закладено дверний проріз, огородження балконів мають руйнування, балконні плити знаходяться в незадовільному стані, відсутнє скління частково, тощо.
Департаментом винесено припис від 24.06.2024 №1840/10/05-05/2-24, яким ТОВ «Технобуд Новий» зобов'язано надати правовстановлюючу документацію для укладання охоронного договору та висновок про технічний стан будівлі-пам'ятки з рекомендаціями щодо проведення робіт, направлених на збереження будівлі.
Оскільки ТОВ «Технобуд Новий» не укладено з Департаментом охоронний договір на зазначену пам'ятку, Прокурор звернувся до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Частини четверта та п'ята статті 54 Конституції України проголошують, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Законом України від 20.09.2006 №165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.85 (далі по тексту також - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов'язується:
1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини;
2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
За змістом статті 1 Конвенції вираз «архітектурна спадщина» включає, зокрема, такі нерухомі об'єкти як пам'ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.
Статтею 4 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об'єктів спадщини, що охороняються.
Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов'язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.
Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов'язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі по тексту також - Закон №1805-ІІІ).
Згідно з абзацами другим, третім преамбули до Закону №1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У абзацах третьому, двадцять другому статті 1 Закону №1805-ІІІ надано визначення таким термінам:
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.
У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об'єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об'єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).
Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з'являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.
Тому руйнування нерухомого об'єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).
З огляду на це нерухомі об'єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від від 14.08.2025 у справі №380/9422/21.
За приписами статті 23 Закону №1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
За приписами частини першої статті 24 Закону №1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Положеннями статті 25 Закону №1805-III визначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі №806/1536/18 аналізувавши правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Отже, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, є адміністративним договором.
Зазначений правовий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 08.05.2024 у справі №240/17530/23.
Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі по тексту також - Порядок №1768).
Пунктом 1 Порядку №1768 встановлено, що він визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини (далі - пам'ятка), щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно із пунктом 2 Порядку №1768 дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об'єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пунктів 5 - 7 Порядку №1768 охоронний договір укладається на пам'ятку чи її частину за видами об'єктів культурної спадщини.
В охоронному договорі зазначається режим використання пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.
Охоронні договори укладаються на пам'ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.
Пунктом 17 Порядку №1768 визначено, що охоронний договір на пам'ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки:
1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого визначається МКСК) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п'ять років. Якщо стан пам'ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам'ятці, - протягом п'яти календарних днів після його зміни;
2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, розташовуються на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
3) технічний паспорт;
4) план пам'ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);
5) план території пам'ятки;
6) паспорт пам'ятки (форма якого визначається МКСК).
За приписами пункту 18 Порядку №1768 охоронний договір на пам'ятку археології чи її частину укладається власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Зі змісту положень Закону №1805-III та Порядку №1768 вбачається, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Отже, відповідно до чинного законодавства уповноваженим суб'єктом на укладення охоронного договору на пам'ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16, від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, від 19.02.2021 у справі №826/25854/15, від 24.05.2021 у справі №640/4482/20.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 11.08.1987 №392 затверджено перелік будівель та споруд, які підлягають взяттю під охорону держави як пам'ятки архітектури місцевого значення, згідно додатку.
Згідно додатку до означеного рішення під охорону взято Офіцерські збори за адресою вул. Горького, 1, яке використовується як кінотеатр «Одеса».
Наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 №662/0/16-07 відповідно до статей 5, 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», враховуючи висновки Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (протоколи №2 від 17.05.2006 та №1 від 01.02.2007), а також рішення Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протоколи №2 від 01.06.2006 та №1 від 24.05.007) занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкти культурної спадщини у містах Києві, Одесі, у Рівненській та Черкаській областях згідно додатків.
Додаток №2 до означеного наказу є Перелік об'єктів культурної спадщини м. Одеса, серед яких під порядковим номером 35 - Будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, арх. Т.А. Янчіс, який споруджено у 1908-1909 роках, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3 (колишня Горького, 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу будівлі від 01.12.2006 №4845 ТОВ «Технобуд» придбано у Відкритого акціонерного товариства туристично-виробничої фірми «Чорне море» нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська (колишня Горького), 1/3. Означену будівлю передано у власність ТОВ «Технобуд» актом прийому-передачі від 01.12.2006.
Між ТОВ «Технобуд» та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини від 11.01.2007 №11-01/А-1, за умовами якого власник бере на себе зобов'язання щодо охорони нежитлових приміщень загальною площею 3942,9 кв.м. у пам'ятці містобудування та архітектури по вул. Спиридонівській, 1/3 (колишній будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, споруджено у 1908-1909 р.р. за проектом архітектора Т.А. Янчіса, знаходиться під охороною держави на підставі рішення одеського облвиконкому від 11.08.1987 №392 як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення), які належать йому на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2006.
Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань за розподільчим балансом від 01.10.2014, затвердженим протоколом загальних зборів №01/10/14 від 01.10.2014 ТОВ «Технобуд» передало, а ТОВ «Технобуд Новий», як правонаступник, прийняло майно, майнові права та зобов'язання, які вони породжують, а саме: право власності на нежитлову будівлю за адресою м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3 (колишня вул. Горького).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру пав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.02.2024 №366976888 відповідач є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3. Підставою виникнення права власності зазначено: договір купівлі-продажу від 01.12.2006 №4845, акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2014, виданий ТОВ «Технобуд», розподільчий баланс від 01.10.2024, виданий ТОВ «Технобуд», витяг від 04.12.2006 №12745516, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», акт від 01.12.2006, виданий ВАТ «Чорне море», технічний паспорт від 12.08.2010, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та рестрації об'єктів нерухомості».
Тобто, починаючи з 01.10.2014 ТОВ «Технобуд Новий» є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3, яка є об'єктом культурної спадщини місцевого значення.
Означені обставини не заперечуються відповідачем. На противагу цьому, ТОВ «Технобуд Новий» надано докази на підтвердження перебування в його власності означеного об'єкта культурної спадщини.
Відповідач не погоджується з обов'язком укладення нового охоронного договору, зазначаючи, що він є правонаступником ТОВ «Технова», яким укладено охоронний договір спадщини від 11.01.2007 №11-01/А-1 з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації укладено охоронний договір на пам'ятку культурної, з приводу чого суд зазначає таке.
Як вже зазначалося судом, між ТОВ «Технобуд» та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини від 11.01.2007 №11-01/А-1, за умовами якого власник бере на себе зобов'язання щодо охорони нежитлових приміщень загальною площею 3942,9 кв.м. у пам'ятці містобудування та архітектури по вул. Спиридонівській, 1/3 (колишній будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, споруджено у 1908-1909 р.р. за проектом архітектора Т.А. Янчіса, знаходиться під охороною держави на підставі рішення одеського облвиконкому від 11.08.1987 №392 як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення), які належать йому на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2006.
Термін дії означеного договору встановлено на період дії права власності дійсного власника.
У разі зміни в установленому порядку власника, новий власник зобов'язаний укласти з органом охорони новий охоронний договір.
Відповідно до пункту 21 означеного договору у випадку зміни організаційно-правової форми власника, його правонаступник виступає як правонаступник зазначеного договору, у випадку реорганізації органу охорони, положення цього договору, а також прийняті в його розвиток згідно з встановленим договором порядком додаткові умови, є обов'язковими для його правонаступника (чи правонаступників).
Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань за розподільчим балансом від 01.10.2014, затвердженим протоколом загальних зборів №01/10/14 від 01.10.2014 ТОВ «Технобуд» передало, а ТОВ «Технобуд Новий», як правонаступник, прийняло майно, майнові права та зобов'язання, які вони породжують, а саме: право власності на нежитлову будівлю за адресою м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3 (колишня вул. Горького).
Відповідно до пункту 2 означеного акта, з урахуванням передачі майна та майнових прав відповідно до п.1 цього акта, ТОВ «Технобуд» передає, а ТОВ «Технобуд Новий» приймає наступні оригінали правовстановлювальних документів: договір купівлі-продажу від 01.12.2006 №4845; акт прийому-передачі від 01.12.2006 до означеного договору; витяг з державного реєстру правочинів від 01.12.2006 №3251190; технічний паспорт на громадський будинок, виготовлений станом на 12.08.2010; договір оренди земельної ділянки від 26.01.2005.
Пунктом 3 акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань за розподільчим балансом від 01.10.2014 встановлено, що цей акт є підставою для припинення зобов'язань ТОВ «Технобуд» за переданим майном та майновими правами та підставою для набуття ТОВ «Технобуд Новий» зобов'язань за отриманим майном та майновими правами, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру пав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.02.2024 №366976888 відповідач є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3. Підставою виникнення права власності зазначено: договір купівлі-продажу від 01.12.2006 №4845, акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2014, виданий ТОВ «Технобуд», розподільчий баланс від 01.10.2024, виданий ТОВ «Технобуд», витяг від 04.12.2006 №12745516, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», акт від 01.12.2006, виданий ВАТ «Чорне море», технічний паспорт від 12.08.2010, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та рестрації об'єктів нерухомості».
Відповідно до статей 106, 107 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.
Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.
Положеннями статті 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
За приписами статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.012024 ТОВ «Технобуд Новий» (ідентифікаційний код 39419409) зареєстроване в якості юридичної особи 01.10.2024, номер запису 10681360000037318.
Згідно наявної в ЄДРПОУ інформації ТОВ «Технобуд» (ідентифікаційний код 32767760) зареєстроване в якості юридичної особи 17.12.2003. Відомості про припинення означеної юридичної особи, зокрема, шляхом реорганізації в ТОВ «Технобуд Новий», а також щодо зміни організаційно-правової форми ТОВ «Технобуд» як в матеріалах справи, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, що свідчить про відсутність підстав для застосування в межах спірних відносин положень пункту 21 охоронного договору від 11.01.2007 №11-01/А-1, за приписами якого у випадку зміни організаційно-правової форми власника, його правонаступник виступає як правонаступник зазначеного договору.
Враховуючи означені обставини, суд зазначає, що охоронний договір від 11.01.2007 №11-01/А-1, укладений між Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації та ТОВ «Технобуд» припинив свою дію у зв'язку із зміною власника вказаної будівлі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» (ідентифікаційний код 32767760) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» (ідентифікаційний код 34919409).
Висновок аналогічного змісту міститься у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/21386/21 за позовом Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради до ТОВ «Технобуд Новий» про стягнення санкцій у розмірі 170 000,00 грн у зв'язку з невиконанням постанови Виконавчого комітету Одеської міської ради №6 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», якою на відповідача накладено фінансові санкції в сумі 170 000,00 грн за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та за недодержання вимог щодо захисту, збереження та утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'ятки культурної спадщини, якою є будівля за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1 ріг площі В.Холодної, 5.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що всупереч прямим приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідач не виконав свого обов'язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на вказану вище пам'ятку архітектури, починаючи з моменту набуття права власності і до часу розгляду судом цієї справи.
Беручи до уваги, що допущене відповідачем правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору, є триваючим, оскільки станом на час розгляду цієї адміністративної справи охоронний договір на вищезазначену пам'ятку архітектури не укладено, а власник будинку з відповідною заявою до Департаменту не звертався, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно.
При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача листа Департаменту від 01.03.2024 про надання правовстановлюючої документації для укладення охоронного договору не звільняє відповідача, обізнаного щодо статусу спірної будівлі, від імперативно закріпленого обов'язку укладення охоронного договору. Судом не приймається в якості доказу направлення означеного листа наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку від 13.09.2024 з огляду на неможливість ідентифікації поштового відправлення за цим чеком засобами поштового зв'язку. Проте, означена обставина не впливає на результати вирішення справи з огляду на підтверджену документально та нормативно протиправну поведінку відповідача щодо неукладення охоронного догвоору.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява №63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
При цьому, щодо повноважень Прокуратури на звернення до суду з означеним позовом, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що у пункті 51 постанови від 24.01.2025 у справі №560/5184/24 Верховний Суд зазначив, що звернення прокурора до суду з позовом до власника пам'ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов'язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення з охоронним номером 36-Од - колишній будинок економічного товариства офіцерів Одеського округу і гарнізонне зібрання, який споруджено у 1908-1909 роках за проектом архітектора Янчіса Т.А., за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1/3, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.