31 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/6119/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Технолоджи» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Технолоджи» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Еко Інвест Технолоджи») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2023 №15820/0709.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення граничних строків розрахунків на загальну суму 20 000,00 доларів США (еквівалент 731 372,00 грн) за угодою з нерезидентом «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Туреччина), що мало наслідком винесення спірного податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 370805,60 грн.
Позивач стверджує про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на неправильне визначення контролюючим органом дати граничних строків розрахунків, як наслідок, неправильного розрахунку пені, а також у зв'язку з неврахуванням відповідачем положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо відсутності підстав для нарахування пені у період дії карантинних обмежень.
Також позивач наголошує на відсутності вини позивача як обов'язкової складової податкового порушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної відносно позивача перевірки було встановлено порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» в частині порушення граничних строків розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 20 000 доларів США. На підставі висновків акта перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму пені за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 370 805,60 грн.
Відповідач пояснив, що відповідно до положень законодавства підставою для визнання відсутності вини за прострочення виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом та одночасного зупинення строків розрахунків є форс-мажорні обставини, докази настання яких в межах спірних правовідносин відсутні.
Відповідач стверджує, що на пеню, нараховану відповідно до Закону України «Про валюту та валютні операції», не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Еко Інвест Технолоджи» (ідентифікаційний код 43609133, місцезнаходження: 08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Робкорівська, 21, оф. 5) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 06.07.2023 по 12.07.2023 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко Інвест Технолоджи» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за міжнародною договірною угодою від 29.06.2022 №BG10-09/2020 з компанією «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Туреччина) за період з 29.06.2022 по 12.07.2022, результати якої оформлені актом від 19.07.2023 №/10-36-07-09-04/43609133 (далі по тексту також - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №273-VIII (далі по тексту також - Закон №2473-VIII), а саме: порушено граничні строки розрахунків на загальну суму 20 000,00 доларів США (еквівалент 731 372,00 грн) за угодою від 29.06.2022 № BG10-09/2020 з компанією «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Туреччина).
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.07.2023 №15820/0709 за порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII позивачу нараховано пеню у сумі 370 805,60 грн. У податковому повідомленні-рішенні вказано про порушення позивачем граничних строків розрахунків у сфері ЗЕД за міжнародною угодою від 29.06.2022 № BG10-09/2020 за період з 29.06.2022 по 12.07.2023.
Рішенням ДПС України від 18.10.2023 №31139/6/99-00-06-01-02-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 25.07.2023 №15820/0709, означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства встановлює Закон №2473-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 13 Закону №2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема, частиною першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України, визначено відповідальність у вигляді пені.
За приписами частини восьмої статті 13 Закону №2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України.
Закон №2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.
Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону №2473-VIII) - відсутні.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі №240/8484/24.
Частинами першою - третьою статті 3 Закону №2473-VIII визначено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Проте означена норма є застосовною у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
Крім того, зміни до положень Закону №2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону №2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
При цьому суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб'єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону №2473-VIII.
Так, Законом України №2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту:
« 13. Відповідальність, передбачена частиною п'ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб'єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426».
Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб'єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі №420/11208/23, та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого пеня, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Враховуючи означені обставини, судом відхиляються твердження позивача щодо застосовності до спірних відносин положень пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Щодо доводів позивача про неправильне визначення відповідачем дати граничних строків розрахунків, суд зазначає таке.
Між позивачем (дистриб'ютор) та компанією «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», Туреччина (компанія) укладено міжнародну договірну угоду від 29.06.2022 №BG10-09/2020, за умовами якої компанія наділяє дистриб'ютора повноваженнями на придбання та перепродаж продуктів на території України. Дистриб'ютор приймає такі повноваження на умовах, викладених у даній угоді, та зобов'язується виконувати вимоги цієї угоди.
Відповідно до пункту 1.2 угоди термін «продукти» означає товари компанії, перелічені у додатку А «специфікація продуктів», що додається до даної угоди.
Пунктами 5.2, 5.4 угоди визначено, що загальна сума даного договору складає 100 000 доларів.
Авансовий платіж у розмірі 100% повинен бути сплачений за кожне замовлення дистриб'ютора. Усі платежі здійснюються дистриб'ютором в доларах США не пізніше 15 днів після отримання рахунку компанії.
Компанією «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», Туреччина виставлено позивачу рахунок на оплату від 20.07.2022 №1 на загальну суму 37 620,00 доларів США.
Факт здійснення платежів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 29.07.2022 на суму 20 000,00 доларів США, від 11.08.2022 на суму 10 000,00 доларів США та від 19.09.2022 на суму 7 620,00 доларів США.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Такі граничні строки встановлені пунктом 14-2 постанови правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», відповідно до якого граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Суд зазначає, що виходячи з положень угоди від 29.06.2022 №BG10-09/2020 щодо необхідності сплати авансового платежу у розмірі 100% як передумови для здійснення поставки продукції, датою здійснення авансового платежу в означеному відсотковому розмірі є 19.09.2022, тобто дата здійснення позивачем останньої частини 100% авансового платежу.
Таким чином, граничною датою поставки товару компанією «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», Туреччина є 18.03.2023 (19.09.2022 + 180 календарних днів), а строк для обрахунку пені за порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII починається з 19.03.2023 та закінчується датою повернення коштів - 12.07.2023.
Водночас, відповідно до висновків акта перевірки відповідачем було здійснено нарахування пені, починаючи з дати здійснення позивачем кожної з оплат (29.07.2022, 11.08.2022 та 19.09.2022) і до дати повернення коштів - 12.07.2023, про що вказано у додатку 3 до акта перевірки.
Суд наголошує на неправильному визначенні контролюючим органом періоду нарахування позивачу пені за порушення частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII, що має наслідком неправильно розраховану суму пені у межах спірних відносин, оскільки виходячи з періоду, за який повинна бути нарахована пеня (з 19.03.2023 по 12.07.2023 - 116 календарних днів), її розмір складає 254 517,46 грн (20 000,00 доларів США х 36,5686 (офіційний курс НБУ) = 731 372 грн; 731 372 грн х 0,003 (ставка пені) х 116 (кількість днів прострочення) = 254 517,46 грн).
Суд зауважує, що згідно сталої практики Верховного Суду наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі №21-527во06, у постановах Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №200/12442/18-а, від 04.06.2020 у справі №804/4406/13-а та від 20.03.2023 у справі №813/2689/17, від 22.02.2024 у справі №826/16991/13-а, від 19.03.2024 у справі № 823/1553/16 тощо.
Таким чином, виходячи з можливості здійснення судом самостійного розрахунку пені за порушення позивачем частини четвертої статті 13 Закону №2473-VIII, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахованої контролюючим органом пені у сумі 116 288,14 грн (370 805,60 грн - 254 517,46 грн).
При цьому, судом не приймається до уваги викладений позивачем у позовній заяві самостійний розрахунок пені з огляду на те, що актом №1 від 31.03.2023 до договору від 29.06.2022 №BG10-09/2020, яким сторони погодили, що стосовно замовленої партії товару (замовлення №1 від 20.07.2022) було вирішено виставити партію на продаж у Туреччині з урахуванням усіх необхідних для цього витрат та згідно якого позивач не має жодних заперечень щодо компенсації на вищезазначену партію товарів у розмірі 27 720,00 доларів США, оскільки такий акт не є належним доказом повернення сплачених позивачем коштів в якості розрахунків за операцією його як резидента з імпорту товарів компанією «KEICICIK SUT ENDUSTRI VE GIDA SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI».
Крім того, суд звертає увагу на те, що особами, які можуть бути суб'єктами визначеного статтею 13 Закону № 2473-VIII правопорушення, є резиденти. Отже, саме на резидентів, а не на їх контрагентів, покладений обов'язок з забезпечення дотримання строків поставки за операціями з імпорту товарів, у тому числі і шляхом ініціювання відповідних судових чи арбітражних процедур.
При цьому, аналіз приписів Закону № 2473-VIII, свідчить про те, що він не покладає на резидента всього тягаря з виконання договору та відповідальності за його неналежне виконання, достатнім є демонстрація того, що резидент вживає активних дій, направлених на вчасне та належне виконання договірних умов.
У даному ж випадку, позивач протягом визначеного законом строку не вжив дієвих заходів з метою спонукання контрагента до виконання договору, хоча міг передбачити настання відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Суд наголошує, що діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не був позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною.
Враховуючи означені обставини, судом відхиляються доводи позивача щодо відсутності його вини як складової як обов'язкової складової податкового порушення.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5 368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.11.2023 №280.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 683,46 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.08.2023 №15820/0709 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Технолоджи» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 116 288,14 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Технолоджи» (ідентифікаційний код 43609133, місцезнаходження: 08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Робкорівська, 21, оф. 5) судовий збір у розмірі 1 683,46 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят три грн 46 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.