31 жовтня 2025 року справа № 320/17391/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 суми щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік, яка виплачується щорічно до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі меншому ніж вісім мінімальних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером військовослужбовцем. Позивач як учасник бойових дій у відповідності до ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551), з урахуванням внесених змін Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за № 3-р/2020, має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо Законом №3551-ХП, у редакції Закону України від 20.03.2023 № 2983-ІХ, було передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань». При цьому, вказані положення Закону України від 20.03.2023 №2983-ІХ неконституційними не визнавалися, з огляду на що підлягають застосуванню на всій території України.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19 січня 2019 року, та має право на пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідачем було здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі 2900,00 грн до Дня Незалежності України як особі з інвалідністю внаслідок війни, що не заперечується відповідачем.
Позивач звернувся із заявою до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
Відповідач, листом від 20.12.2023 №43207-43294/І-02/8-2600/23 відмовив позивачу у такій виплаті, з посиланням на те, що зазначена виплата була перерахована і сплачена позивачу у належному розмірі.
Не погоджуючись із зазначеними виплатами позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), відповідно до статті 1 якого він спрямований на створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Статтею 2 окресленого закону регламентовано, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону № 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону від 25.12.1998 № 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та:
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Також цим Законом було виключено статтю 17-1 Закону № 3551-XII, яка регулювала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Отже, з 15.04.2023 законодавець змінив дату виплати допомоги (з 5 травня на День Незалежності України) та делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою установлено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі, зокрема особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: II групи - 2900 гривень.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік. Позивачу виплачено у серпні 2023 року 2900,00 грн разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Вищенаведені положення Закону № 3551 та Порядку відповідачем дотримані.
При цьому, суд вважає помилковим твердження позивача про те, що останній має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік за аналогією допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з тих підстав, що це різний вид допомоги, а тому позивач помилково ототожнює допомогу до Дня Незалежності України з допомогою до 5 травня.
Підстави для виплати позивачу у 2023 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.
Також суд зазначає, що положення Закону України від 20.03.2023 № 2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", якими змінено виплату разової грошової допомоги до 5 травня на допомогу до Дня Незалежності України, неконституційними не визнавалися і є чинними. Такі зміни внесені безпосередньо до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не шляхом встановлення відповідних норм черговим законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання, на які посилається позивач у позові. Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік мала здійснюватися в розмірі, що встановлений Порядком № 754.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону № 3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX та вносячи зміни до Закону
№ 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
попередні редакції Закону № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом № 2983-IX;
органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції
Закону № 3551-XII, діють правомірно.
Спірні правовідносини у цій справі є подібними до тих, що розглядалися у зразковій справі №440/14216/23, бо стосуються виплати цієї ж допомоги, а тому суд враховує загальні підходи та наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і суд не знаходить порушення закону у його діях. Враховуючи наведене, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.