про залишення позовної заяви без руху
30 жовтня 2025 року м. Київ № 320/49864/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, Міністерства оборони України Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, Міністерства оборони України Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати колишньому солдату в/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , грошового забезпечення (основних, додаткових виплат, премії), за період з 2023 року по 28.06.2025 року, з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 грошове забезпечення військовослужбовця (основні, додаткові виплати (бойові виплати, одноразові грошові виплати, премії), за період з 2023 року по 28.06.2025 року, з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2025 року за статтею 7 Закону України № 4059-ІХ від 19 листопада 2024 року (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: № 4561-ІХ від 31.07.2025; № 4571-ІХ від 20.08.2025) «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме:
а) належні за березень 2025 року (з урахуванням відрахувань) виплати:
надбавку за особливості проходження військової служби (65%) у розмірі 2648 грн, 75 коп, (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень, 75 копійок);
премію (535%) - у сумі 14605 грн, 50 коп. (чотирнадять тисяч шістсот п'ять гривень, 50 копійок);
одноразову виплату за участь у бойових діях (бойові виплати), отримане 13.08.2024 бойове поранення (контузію, травму, бойове каліцтво) та час перебування на лікуванні та реабілітації - у сумі 100 000 грн. (сто тисяч гривень).
Разом - у загальному розмірі 117 254, 25 грн. (сто сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні, 25 копійок);
б) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яку я не отримував за час служби у 2024 - 2025 роках, у розмірі мого місячного грошового забезпечення, що становить 17254,25 грн (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні, 25 копійок);
в) одноразову грошову допомогу у розмірі 50% мого місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік моєї служби (за 2023 - 2025 роки) (п.5.3 грошового атестата № 1420 від 06.07.2025), яка становить не менше 24224 грн (двадцяти чотирьох тисяч двісті двадцяти чотирьох гривень) для осіб військовослужбовців рядового складу.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:
«Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Оцінюючи обставини звернення позивача з позовом до суду, із урахуванням положень частини п'ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду».
Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошував, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання щодо дотримання процесуальних строків суд зазначає наступне.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, згідно з матеріалами позовної заяви, позовні вимоги позивача охоплюють період з 2023 року щодо невиплати грошового забезпечення у повному обсязі, як він вважає.
Верховний Суду у своїх постановах неодноразово зазначав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім цього, суд зазначає, що отримання позивачем грошового атестату та довідки про доходи у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через три років після отримання грошового забезпечення за січень 2023 року.
Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023 року).
Тобто, з 19 липня 2022 року до спірних правовідносин застосовується скорочений термін позовної давності у даній категорії справ, а до суду позивач звернувся лише у жовтні 2025 року.
Так, суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до уповноваженої особи із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця у відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням викладеного, суд зауважує про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на грошове забезпечення, в той момент, коли не отримав його в повному обсязі, як він вважає.
Але, позивач отримуючи щомісячно грошове забезпечення, як він вважає не в повному обсязі, протягом більше ніж двох років не звертався до суду з метою захисту свої прав та інтересів. Такі дії не можуть вважатися такими, що вчинені в розумний строк, без обґрунтованих зволікань.
Тому, суд вважає, що строк на звернення до суду необхідно обраховувати не з липня 2025 року (отримання листа від відповідача/грошового атестата), а з січня 2023 року, коли позивач не отримав грошове забезпечення за січень 2023 року в повному обсязі, як він вважає і відповідно повинен був дізнатися про порушення своїх прав, що пов'язується з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року.
Тобто, недоотримавши грошове забезпечення у січні 2023 року, позивач мав звернутися до суду у строк до 01 травня 2023 року, відповідно за лютий 2023 до 01 червня 2023 і так далі.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Тому, дослідивши викладені доводи, суд дійшов висновку про неповажність, саме за наведених обставин, причин пропуск строку на звернення до суду в частині вимог, які виходять за межі тримісячної позовної давності в даній категорії справи.
Крім цього, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 160 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб'єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов'язує порушення свого суб'єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Так, позивач, визначає відповідачем Міністерство оборони України Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України.
Натомість, позовних вимог до зазначеного відповідача позовна заява не містить.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права з підтверджуючими доказами;
- уточненої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме уточнити позовні вимоги шляхом їх конкретизації щодо суб'єктного складу сторін по справі та вимог до них.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, Міністерства оборони України Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.