КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
24 жовтня 2025 року справа № 320/36672/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,
за участю сторін:
позивача - не з'явився
представника відповідача - Курганська Л.В.,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Пенсійного фонду України (далі відповідач), у якому просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити строк звернення до суду з даним позовом;
- визнати незаконним та скасувати наказ Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України «Про звільнення ОСОБА_1 » №94-к від 13.04.2023;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є аналогічною посаді головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
- стягнути з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 19.04.2023 по 10.01.2024 в сумі 191 814,30 грн., а також з 11.01.2024 по дату ухвалення рішення, в сумі, яка має бути визначена, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 954,30 грн.;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 01.06.2020 він працював у Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України на посаді головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками.
Після внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про перебування Фонду соціального страхування України в стані припинення позивача повідомленням від 20.01.2023 було попереджено про звільнення із займаної посади 18.04.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
У вказаному повідомленні було також зазначено, що інша робота у Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України позивачу не пропонується, оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників Виконавчої дирекції.
У подальшому оскаржуваним наказом про звільнення позивача 18.04.2023 було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, так як ні Фонд соціального страхування України, ні Пенсійний фонд України, к його правонаступник, не вчинили жодних заходів щодо продовження дії трудового договору з позивачем, як того вимагає законодавство.
Відповідачем також не було запропоновано позивачу жодної вакантної посади або будь-якої іншої роботи в Пенсійному фонді України, який є правонаступником Фонду соціального страхування України.
Позивач стверджує, що Фонд соціального страхування України повинен був звільнити його у зв'язку з переведенням до Пенсійного фонду України, а не у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Відтак, позивач вважає, що оскаржуваний наказ про його звільнення із займаної посади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, що є аналогічною посаді головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, зі стягненням із відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою до Пенсійного фонду України, відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2025 об 11 год. 00 хв., витребувано докази по справі від відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими, його звільнення із займаної посади проведено з дотриманням приписів чинного законодавства України, а трудовий договір може бути розірваний роботодавцем лише у визначених законом випадках, зокрема при скороченні чисельності або штату працівників.
Відповідач вказує, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
При цьому на працівників Пенсійного фонду України та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій Пенсійного фонду України, поширюється дія Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон 889).
Вказаний закон регулює, зокрема відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням державної служби.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих спеціальним Законом 889.
Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без дотримання вимог Закону 889 забороняється.
При цьому без проведення конкурсу може бути переведений лише державний службовець.
Відповідач також зазначає, що посади працівників Фонду соціального страхування України на відміну від працівників Пенсійного фонду України не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.
Тому переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби в Пенсійному фонді України суперечить спеціальному Закону 889.
Відповідач, як правонаступник Фонду соціального страхування України та управлінь його Виконавчої дирекції, повідомляв Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, що ним буде здійснюватися з урахуванням потреб у персоналі добір на вакантні посади державної служби, а відповідна інформація буде розміщена на інформаційній сторінці веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України. З метою працевлаштування на посади державної служби в апараті Пенсійного фонду України працівники Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України можуть взяти участь у зазначеному доборі. Перелік вакантних посад в апараті Пенсійного фонду України було додано до відповідного листа відповідача.
Інформація про оголошення добору на зайняття вакантних посад в апараті Пенсійного фонду України була розміщена на офіційній сторінці відповідача 04.04.2023. Особи, які виявили бажання прийняти участь у доборі персоналу на зайняття посад державної служби категорій «Б» та «В», мали можливість надіслати резюме до 18.04.2023.
Позивач не подавав до Пенсійного фонду України резюме або заяву, що свідчили б про його бажання працювати у відповідача.
Відповідач також вказує, що в період із 20.01.2023 по 18.04.2023 в нього були відсутні вакансії працівників державних органів, які виконуються функції з обслуговування, що передбачені пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону 889 і на яких не поширюється дія такого закону.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади прийнятий Фондом соціального страхування України з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримує свою позицію, викладену в позовній заяві, та посилаючись на практику Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України, зазначає, що роботодавець не виконав свого обов'язку запропонувати працівнику вакантні посади та не надав суду докази його виконання. У випадку надходження пропозиції про вакантну посаду позивач розглянув би її та висловив своє бажання обіймати відповідну посаду в Пенсійному фонді України.
Відповідач не скористався своїм правом подати до суду заперечення на відповідь на відзив.
08.07.2025 у підготовче засідання з'явилися позивач та представник відповідача. Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові докази, подані позивачем, відкладено підготовче засідання на 17.07.2025 о 14 год. 30 хв. та зобов'язано відповідача надати довідку про заробітну плату позивача з усіма її складовими.
15.07.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази по справі від відповідача.
17.07.2025 у підготовче засідання з'явилися позивач та представник відповідача. Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 долучено до матеріалів справи додаткові докази, подані позивачем та відповідачем, закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 04.09.2025 о 09 год. 30 хв.
04.09.2025 у судове засідання з'явилися позивач та представник відповідача. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач просив відмови в задоволенні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 витребувано докази по справі від відповідача, відкладено судове засідання на 18.09.2025 о 14 год. 00 хв.
18.09.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази по справі від відповідача.
18.09.2025 у судове засідання з'явилися позивач та представник відповідача. Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 долучено до матеріалів справи додаткові докази, подані відповідачем, оголошено перерву для вивчення наданих доказів до 03.10.2025 о 13 год. 00 хв.
03.10.2025 судове засідання у справі знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, призначено наступне судове засідання на 24.10.2025 о 12 год. 00 хв.
24.10.2025 у судове засідання з'явився представник відповідача. Позивач в судове засідання 24.10.2025 не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
встановив
28.05.2020 наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України «Про переведення ОСОБА_1 » №21-к позивача з 01.06.2020 переведено з посади головного спеціаліста відділу звітності управління по роботі зі страхувальниками на посаду головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2620-ІХ від 21.09.2022 (далі Закон 2620), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 (далі Закон 1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1105 (в редакції Закону 2620) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
16.01.2023 наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» №9-ОД, зокрема скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023; комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування 29.10.2020, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації; управлінню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з дотриманням порядку і термінів, встановлених вимогами статтею 49-2 КЗпП України, персонально попередити працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про скорочення чисельності та штату працівників та про наступне їх звільнення.
23.01.2023 позивач отримав повідомлення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20.01.2023, відповідно до якого йому було повідомлено про скорочення з 18.04.2023 посади головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками, яку він обіймає. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України позивача попереджено про звільнення з займаної посади 18.04.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, то інша робота у Виконавчій дирекції позивачу не пропонується.
13.04.2023 головою комісії з реорганізації Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України прийнято наказ №94-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 18.04.2023 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
У період із 01.01.2023 по 18.04.2023 в Пенсійному фонді України були відсутні вакансії працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, що передбачені пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону 889, і на яких не поширюється дія Закону 889.
Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
01.01.2023 набрав чинності Закон 2620, яким Закон 1105 викладено в новій редакції.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1105 (в редакції Закону 2620) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Рішення про припинення Фонду соціального страхування України прийняте Верховною Радою України, є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1105 (в редакції Закону 2620) Верховна Рада України, зокрема зобов'язала Кабінет Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» №1442 від 27.12.2022 (далі Постанова 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації Фонду соціального страхування України; установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду на період до завершення їх реорганізації; зобов'язано голову комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду в чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом 2620.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За приписами частини третьої статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
На виконання пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1105 та Постанови 1442 головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. видано наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» №9-ОД від 16.01.2023, пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.
Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Верховний Суд у своїй постанові від 05.10.2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що суди, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.
У пункті а) частини другої статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця №158 від 22.06.1982 визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.
Відповідно до абзацу другого пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 при реорганізації підприємства або його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Отже, навіть при реорганізації підприємства допускається звільнення працівників, проте обов'язковою умовою для цього є скорочення чисельності або штату працівників.
Верховною Радою України з 01.01.2023 припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.
При цьому відбулось скорочення всього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях та м. Києві з 18.04.2023, в тому числі й посади, яку обіймав позивач.
Про наступне вивільнення позивача попереджено 23.01.2023, тобто з дотриманням строку, визначеного частиною першою статті 49-2 КЗпП України.
Судом встановлено, що в період із 01.01.2023 по 18.04.2023 в Пенсійному фонді України були відсутні вакансії працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, що передбачені пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону 889, і на яких не поширюється дія Закону 889, тобто були відсутні вакансії, які могли б бути запропоновані позивачу в порядку переведення за його згодою.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем вимог частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки всі посади, визначені штатними розписами Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 підлягали скороченню, а переведення позивача на вакантну посаду в Пенсійному фонді України було неможливим, оскільки вакантними були посади державної служби, в той час як позивач обіймав посаду працівника, на якого поширюється законодавство про працю.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 1 Закону 889 державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (пункт 4 частини першої статті 2 Закону 889).
За приписами статті 21 Закону 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
Суд зазначає, що законодавець, прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, не передбачив спеціального механізму переведення його працівників, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
Разом із тим, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2024 у справі №712/4776/23 виклав правовий висновок про те, що внаслідок реорганізації Фонду соціального страхування України шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом 2620 Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування).
Унаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його Виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їx відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб'єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права й обов'язки.
При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника всіх прав й обов'язків (у тому числі майнових) того суб'єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.
Суд зазначає, що ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеній у його постановах від 23.06.2025 у справі №320/23211/24, від 01.07.2025 у справі №696/471/23, від 24.07.2025 у справі №580/1250/25.
Суд також враховує, що відповідачем із метою забезпечення можливості працевлаштування працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на посадах державної служби в апараті Пенсійного фонду України було надано лист Пенсійного фонду України №2800-0901-5/17694 від 03.04.2023 із переліком вакантних посад державної служби, така ж інформація була розміщена на офіційній сторінці відповідача.
Позивачем не оспорюється, що ним не було подано до Пенсійного фонду України резюме або заяву, що свідчили б про його бажання працювати у відповідача після проходження відповідного добору.
Суд також відхиляє доводи позивача про ненадання згоди профспілковою організацією на його звільнення з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, адже відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15.03.2022 у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
У матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази, що позивача було обрано до профспілкових органів, а тому приписи статті 43 КЗпП України не підлягали до застосування при звільненні позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача були дотримані норми трудового законодавства України.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, враховуючи те, що судом при розгляді справи неправомірність звільнення позивача не знайшла свого об'єктивного підтвердження, то відсутні правові підстави для його поновлення на роботі.
Оскільки основні позовні вимоги не підлягають задоволенню, то в задоволенні похідних позовних вимог слід також відмовити.
Згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України «Про звільнення ОСОБА_1 » №94-к від 13.04.2023, поновлення позивача на посаді, що є аналогічною посаді головного спеціаліста відділу технологічного обліку страхувальників управління по роботі зі страхувальниками Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, стягнення з Пенсійного фонду України на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 19.04.2023 по 10.01.2024 в сумі 191 814,30 грн., а також з 11.01.2024 по дату ухвалення рішення, в сумі, яка має бути визначена, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 954,30 грн., допущення негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць слід відмовити.
У судовому засіданні 24.10.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 31.10.2025.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.