Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 жовтня 2025 року Справа№200/4784/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
30 червня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, відповідно до якої, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 з якого обчислена грошова допомога при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, з всіх сум які були нараховані та виплачені, як вказано в рішенні Верховного Суду України 240/31245/23 від 14.01.2025;
- зобов'язати відповідача ГУНП в Донецькій області провести перерахунок грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, з урахуванням всіх виплат, які були нараховані та виплачені ОСОБА_1 (1- посадовий оклад; 2- оклад за спеціальним званням; 3- щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4- доплати; згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168; 5- премії).
Спірні правовідносини обумовлені тим, що при звільненні з ГУНП в Донецькій області йому виплачена грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вважає такі дії відповідача протиправними у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 04 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Донецькій області, третя особа: МВС України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивач має надати до суду:
- обґрунтовану заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і додати докази поважності причин пропуску такого строку;
- виправлену позовну заяву відповідно до кількості учасників справи із зазначенням: повного найменування сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, коду ЄДРПОУ відповідача та третьої особи, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача із наданням засвідченої копії вказаних документів; а також, з викладенням позовних вимог у відповідності до КАС України із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог.
- завірених належним чином копій доказів, що додані до позовної заяви;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року продовжено строк на усунення недоліків за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУНП в Донецькій області, третя особа: МВС України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, триденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення всіх недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 04 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/4784/25.
Витребувано від Відповідача:
- наказ ГУНП в Донецькій області від 24.01.2025 № 40 o/с;
- розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) при звільненні;
- докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Відповідачем до суду була надана заява про направлення уточненої позовної заяви для надання додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву.
10 жовтня 2025 року судом Відповідачу було направлено уточнену позовну заяву та додані до неї документи на електронну адресу vpz@dn.police.gov.ua, про що свідчать відомості які містяться в матеріалах справи.
Станом на час розгляду справи Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
За приписами частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас в силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набув чинності Закон України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року було предметом дослідження Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата Верховного Суду вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року N 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року."
Отже, Судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до відповіді Відповідача від 01.04.2025 на заяву про здійснення Позивачу перерахунку зазначено, що додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, є не щомісячним видом грошового забезпечення постійного характеру виплати, а є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, відсутні правові підстави щодо врахування сум такої додаткової винагороди для обчислення грошової компенсації за дні невикористаних відпусток та для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, про порушення своїх прав Позивач дізнався 01.04.2025.
До суду з даним позовом позивач звернувся 24 червня 2025, про що свідчить штамп АТ «Укрпошти» на конверті відправлення, тобто із дотриманням тримісячного строку звернення до суду.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області та з 27 січня 2025 року, звільнений служби в поліції: за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням), що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 40 о/c від 24.01.2025, вважати невикористаними відпустки: за 2015 рік - у кількості 04 діб, за 2016 рік - у кількості 30 діб, за 2018 рік - у кількості 15 діб, за 2019 рік - у кількості 15 діб, за 2022 рік - у кількості 45 діб, за 2023 рік - у кількості 31 доби, за 2024 рік - у кількості 31 доби.
Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Донецькій області від01.04.2025 року, у відповідь на заяву Позивача від 10.03.2025, щодо включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану відпустку сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 зазначено, що Наказом ГУНП в Донецькій області від 24.01.2025 № 40 o/с Позивача було звільнено за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) з 27.01.2025, з встановленим розміром премії у січні 2025 року у розмірі 191,954%. Вислуга років станом на 27 січня 2025 року у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 31 рік 01 місяць 14 днів, у пільговому обчисленні складає 40 років 01 місяць 19 днів, вважати невикористаними відпустки: за 2015 рік - у кількості 04 діб, за 2016 рік - у кількості 30 діб, за 2018 рік у кількості 15 діб, за 2019 рік - у кількості 15 діб, за 2022 рік - у кількості 45 діб, за 2023 рік - у кількості 31 доби, за 2024 рік - у кількості 31 доби.
При звільненні Позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористані відпустки: за 2015 рік у кількості 04 діб, за 2016 рік - у кількості 30 діб, за 2018 рік - у кількості 15 діб, за 2019 рік - у кількості 15 діб, за 2022 рік - у кількості 45 діб, за 2023 рік - у кількості 31 доби, за 2024 рік - у кількості 31 доби, у загальній кількості 171 доба в сумі 162877,50 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2500,00 грн + оклад за спеціальним званням 2000,00 грн + надбавка за стаж служби 2250,00 грн (50%) + надбавка за специфічні умови проходження служби 3037,50 грн (45%) + премія 18787,50 (191,954%) = 28575,00 грн / 30 календарних днів х 171 добу). Із відрахуванням обов'язкових податків та зборів (військовий збір 5%), на Ваш особистий картковий рахунок відкритий в АТ «Приватбанк» перераховано кошти в сумі 154733,62 грн.
Нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в сумі 221456,25 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2500,00 грн + оклад за спеціальним званням 2000,00 грн + надбавка за стаж служби 2250,00 грн (50%) + надбавка за специфічні умови проходження служби 3037,50 грн (45%) + премія 18787,50 (191,954%) = 28575,00 грн х 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби х 31 повних календарних років визначених для виплати одноразової грошової допомоги. Із відрахуванням обов'язкових податків та зборів (військовий збір 5%) на особистий картковий рахунок відкритий в АТ «Приватбанк» перераховано кошти в сумі 210383,44 грн.
Зазначено також, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за дні невикористаних відпусток та одноразова грошова допомога при звільненні.
Враховуючи, що додаткова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, є не щомісячним видом грошового забезпечення постійного характеру виплати, а є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, відсутні правові підстави щодо врахування сум такої додаткової винагороди для обчислення грошової компенсації за дні невикористаних відпусток та для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.
Вищевказане також підтверджується довідкою про розрахунок при звільненні ОСОБА_1 від 07.10.2025.
Вважаючи не включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за дні невикористаних відпусток протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Згідно з вказаною нормою суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони (п. 3 постанови КМУ № 704).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ №168).
Пунктом 1 постанови КМУ №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Водночас, до пункту 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 вносилися зміни, які не впливають на вирішення цієї справи.
Приписами абз. 5 п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, (далі - Порядок № 260) передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» передбачені також Порядком № 260, зокрема, розділами XXXIV, ХХХV, XXXVII.
Суд зазначає, що положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Таким чином, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Водночас, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Разом з тим, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Відтак, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач мав урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 та від 02 грудня 2024 рокуу справі №200/6708/24, від 19 грудня 2024 року в справі №580/3483/24, від 14 січня 2025 року у справі № 240/31245/23.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, зобов'язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 171 доба, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність Відповідача визнана протиправною, а зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні діїї, - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 171 доба, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя О.О. Галатіна