ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.10.2025Справа № 910/15348/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ,04116
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міруа" вул. Загорівська, 8/10, м. Київ, 04107
про стягнення 443 102,72 грн.
Представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міруа" про стягнення 443 102,72 грн., а саме 433 071,09 грн. неустойки (пені), 2236,35 грн. процентів річних та 7795,28 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами Договорів про закупівлю № 290-РД/214 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 в частині своєчасної поставки передбаченого останніми товарів, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені, а також за наслідками несплати такої неустойки - проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15348/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/15348/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У свою чергу, 30.12.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява б/н від 30.12.2024 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в обґрунтування якої відповідач зазначає, що пред'явлена позивачем до стягнення сума 443 102,72 грн. є для ТОВ "Міруа" суттєвою у зв'язку зі скрутним майновим становищем юридичної особи, а також, на думку відповідача, поведінка позивача є недобросовісною та порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності. Також відповідач зазначає, що розгляд справи за правилами загального позовного провадження і проведення судового засідання сприятиме об'єктивному, всебічному, повному встановленню всіх обставин даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 за умови ненаведення обставин необхідності розгляду даного спору в порядку загального позовного провадження, а також враховуючи наявні письмові заяви сторін по суті спору, в задоволенні заяви відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міруа" про розгляд справи № 910/15348/24 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Окрім цього, через відділ діловодства суду 13.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 25.02.2025, з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені позивачем до стягнення, а саме 3 % річних та інфляційних втрат, розрахунок не містить індексів інфляції за кожен період нарахування та з нього також неможливо встановити період, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань.
Також відповідач посилається на ту обставину, що позивачем, з урахуванням п. 2.2., п.п. 2.5.1. спірних договорів, невірно обраховано строки поставки товару, оскільки згідно п. 2.5.1 укладених договорів поставка 50 % від загальної кількості товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати укладення договору. Пунктом 2.2. спірних договорів передбачено, що постачання товару здійснюється партіями за рахунок постачальника та на підставі заявок покупця. Отже, п. 2.2. і пп. 2.5.1. договорів є суперечливими в частині строків поставки товару, а тому, за твердженням відповідача, при визначенні строків поставки товару необхідно керуватись положеннями ст.530, 655, 663 ЦК України, а початок 30-денного строку для здійснення поставки товару має обчислюватись після надання покупцем відповідної заявки. Відповідачем було отримано лист позивача щодо поставки першої партії товару з відповідними заявками 23.08.2024, а тому останнім днем поставки є 21.09.2024, а не 12.09.2024, як помилково визначено позивачем.
Крім того, відповідач вважає, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, його поведінка була добросовісною, у той час коли поведінка позивача не свідчила про його добросовісність. Так, укладення спірних договорів №290-РД/4, 291-РД/24, 292-РД/24 від 13.08.2024 здійснювалось за результатами спрощеної процедури закупівлі, в межах якої відповідачем було надано документи від ТОВ "УСК Стандарт" та ТОВ "Промо плюс" щодо підтвердження права реалізації продукції. При цьому, після отримання заявок позивача відповідач довідався про обставини, які унеможливили належне виконання умов договорів закупівлі. З метою недопущення порушення своїх зобов'язань за договорами, останній 06.09.2024 звернувся до позивача з листом, в якому повідомив про вказані обставини та запропонував інші варіанти поставки товару та інших виробників. Позивач не повідомив про прийняте ним рішення, стягнув 25.09.2024 грошове забезпечення (банківську гарантію) за укладеними договорами на загальну суму 234 504,90 грн. і тільки 27.09.2024 направив відповідачу лист від 24.09.2024 з повідомленням про розірвання договорів. Оскільки вказаний лист отримано ТОВ "Міруа" 28.09.2024, то, на думку відповідача, договори вважаються розірваними саме з 09.10.2024. Також відповідачу стало відомо, що одна із філій позивача 24.09.2024 вирішила здійснити закупівлю товару, який був предметом поставки спірних договорів у іншого товариства. Вказані обставини, на переконання відповідача, свідчать про недобросовісну поведінку позивача, спрямовану на пред'явлення вимоги про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та 3 % річних.
Також відповідач вказував на те, що позивачем невірно обраховано період нарахування пені (з 13.09.2024 по 08.10.2024), оскільки останнім днем поставки першої партії товару після отримання заявок позивача є 21.09.2024, відтак перебіг строку порушення зобов'язання відповідача починається з 22.09.2024 та триває до моменту розірвання договорів (до 08.10.2024) і становить 17 календарних днів. Крім того, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму пені не відповідає вимогам чинного законодавства та є фактично подвійною мірою відповідальності, оскільки сама по собі сплата неустойки це відповідальність, а не боргове зобов'язання, положення ст. 625 ЦК України не застосовуються у такому випадку.
В свою чергу, через відділ діловодства суду 13.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені б/н від 09.01.2025, відповідно до якого відповідач просить на підставі ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та з урахуванням майнового стану останнього, з метою збереження господарської діяльності та робочих місць відповідача, зменшити розмір пені на 99 %.
Поряд із цим 20.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 20.01.2025, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в якій позивач зазначає, що станом на момент подання позовної заяви 12.12.2024 в мережі Інтернет була відсутня інформація про індекс споживчих цін (інфляцію) за листопад-грудень 2024 року, відтак вона не була вказана у розрахунку.
Також позивач зазначив, що у п. 2.2. договорів сторони погодили порядок постачання товару, у той час коли п.п. 2.5.1. договорів визначений строк такого постачання і відповідач, підписавши відповідні договори, взяв на себе зобов'язання здійснити поставку першої партії товару протягом 30 календарних днів з дати укладення договору. У своєму листі щодо поставки товару від 16.08.2024 №5434/22-24 позивач просив у строк до 12.09.2024 поставити побутові лічильники газу виробництва ТОВ
"НВП". Оскільки 12.09.2024 є 30-им днем з дня укладення договорів, доводи відповідача про те, що останнім днем для поставки першої партії товару є 21.09.2024 помилкові та суперечать умовам договорів.
На переконання позивача, та обставина, що контрагента ТОВ "Міруа" віднесено до переліку ризикових суб'єктів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за спірними договорами, а навпаки є підтвердженням недобросовісної поведінки останнього, який став вирішувати питання щодо можливості поставки лічильників позивачу вже після укладення договорів. При цьому, лист відповідача від 06.09.2024 №06/09/01 розцінений позивачем як повідомлення про неможливість виконання договорів, за результатом розгляду якого позивачем було прийнято рішення про їх розірвання, оскільки позивач є оператором ГРМ, безперервно здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, а поставка товару з порушенням строків, визначених спірними договорами суперечить інтересам позивача та одночасно інтересам споживачів природного газу.
Щодо вимоги про сплату боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних позивач вказав, що така вимога є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, передбачених ст. 625 ЦК України. Відповідачу було відомо про власний обов'язок сплатити на користь позивача штраф в сумі 433 071,09 грн., однак з дати припинення дії договору - 09.10.2024 і станом на 20.01.2025 останнім у добровільному порядку не сплачено штраф за не поставку першої партії товару. У випадку добровільної сплати відповідачем заборгованості в сумі 433 071,09 грн. підстави для подання даного позову були б відсутні. Таким чином, з 09.10.2024 по теперішній день відповідач продовжує користуватись коштами в сумі 433 071,09 грн., які внаслідок інфляції зазнали знецінення, що порушує майнові інтереси позивача.
Також через систему "Електронний суд" 22.01.2025 від позивача надійшла заява б/н від 06.05.2024 про збільшення розміру позовних вимог, з доказами сплати судового збору та надсилання копії заяви до електронного кабінету відповідача, в якій позивач наводить оновлений розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням індексів інфляції за жовтень, листопад та грудень 2024 року, а також тієї обставини, що станом на 20.01.2025 відповідачем у добровільному порядку не погашено суму пені, та просить стягнути з останнього 433 071,09 грн. пені, а також нараховані за несплату неустойки за період з 09.10.2024 по 20.01.2025 інфляційні втрати у розмірі 22 461,14 грн. та 3 693,70 грн. процентів річних.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Суд звертає увагу, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі статтею 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).
Отже, дослідивши позовну заяву та зміст заяви позивача б/н від 22.01.2025 судом розцінено останню як заяву про збільшення розміру позовних вимог до 459 225, 93 грн. (на 16 123, 21 грн.), зокрема, в частині стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних до 3 693,70 грн. та в частині інфляційних втрат до 22 461,14 грн.
З огляду на те, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме останньому було надана можливість подання заперечень щодо нового розміру ціни та предмета позову та наведенні його доводів при розгляді даної справи, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідна заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив, в т.ч. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Міруа" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду подання заперечення на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону спрощена закупівля проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Як встановлено судом за матеріалами справи, за наслідками проведення спрощеної процедури закупівлі UA-2024-06-14-011140-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міруа" (постачальник за договором, відповідач у справі) 13 серпня 2024 року укладено три договори про закупівлю: № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 (далі - договори).
За умовами п.1.1. Договору про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024 (далі - Договір № 290-РД/24) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця в особі його філій лічильники газу мембранні (Лічильники - код за ДК 021:2015:38550000-5) (далі - Товар).
Аналогічне визначення предмету договору зазначене в Договорі про закупівлю № 291-РД/24 від 13.08.2024 (далі - Договір № 291-РД/24) та Договорі про закупівлю № 292-РД/24 від 13.08.2024 (далі - Договір № 292-РД/24).
Розділами 1-14 договорів сторони узгодили предмет кожного договору, строки та умови поставки, порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, дію договорів, антикорупційне та санкційне застереження, умови конфіденційності, прикінцеві положення, додатки, реквізити сторін тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено п.п. 8.1., 8.2. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. Договору та діє до 31.12.2024.
Вказані договори підписані представниками постачальника і покупця та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які регулюються нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як визначено статтею 266 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Так, згідно п. 1.2. Договору № 290-РД/24 асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається кожній із філій покупця, визначається згідно із Специфікаціями, наведеними в Додатках 1-6 до цього договору. Специфікація визначає окремі особливості передачі товару кожній з філій покупця. Товар за технічними характеристиками не повинен відрізнятися від тендерної пропозиції постачальника та вимог покупця.
Згідно п. 1.2. Договору № 291-РД/24 асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається кожній із філій покупця, визначається згідно із Специфікаціями, наведеними в Додатках 1-10 до цього договору. Специфікація визначає окремі особливості передачі товару кожній з філій покупця. Товар за технічними характеристиками не повинен відрізнятися від тендерної пропозиції постачальника та вимог покупця.
Згідно п. 1.2. Договору № 292-РД/24 асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається кожній із філій покупця, визначається згідно із Специфікаціями, наведеними в Додатках 1-14 до цього договору. Специфікація визначає окремі особливості передачі товару кожній з філій покупця. Товар за технічними характеристиками не повинен відрізнятися від тендерної пропозиції постачальника та вимог покупця.
Відповідно до п. 1.4. вказаних договорів товари, що постачаються повинні мати необхідні копії сертифікатів відповідності/якості виробника, що підтверджують відповідність товару вимогам, встановленим до нього загальнообов'язковими на території України нормами і правилами, повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Якість і комплектність товару повинна відповідати прийнятим державним стандартам, ТУ та/або міжнародним стандартам, передбаченими для даного виду товару (п. 1.5. договорів).
Положеннями п. 2.1. Договору №290-РД/24 визначено, що поставка товару здійснюється за адресами: Дніпровська філія, м. Дніпро, Криворізька філія, м. Кривий Ріг, Львівська філія, м. Львів, Харківська міська філія, м. Харків Харківська філія, м. Харків, Черкаська філія, м. Черкаси. Адреси поставки Товару зазначено також в Додатках 1-6 до цього Договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в Додатках 1-6 до цього договору.
Сторони також узгодили та підписали відповідні специфікації (додатки) до Договору №290-РД/24 на поставку товару - Побутовий лічильник газу G1.6 (DN 32 мм, A=110 мм), з напрямком газу зліва направо, виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", а саме:
- додаток № 1: Специфікація (Дніпровська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 850; загальна вартість 1 071 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Дніпро;
- додаток № 2: Специфікація (Криворізька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару - 1480; загальна вартість 1 864 800,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Кривий Ріг;
- додаток № 3: Специфікація (Львівська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару - 326; загальна вартість 410 760,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Львів;
- додаток № 4: Специфікація (Харківська міська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару - 7677; загальна вартість 9 673 020,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 5: Специфікація (Харківська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару - 1798; загальна вартість 2 265 480,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 6: Специфікація (Черкаська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару - 30; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G1.6 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 10 шт.; вартість 12 600,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G1.6 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 20 шт.; вартість 25 200, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 37 800, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Черкаси.
Положеннями п. 2.1. Договору №291-РД/24 визначено, що поставка Товару здійснюється за адресами: Вінницька філія, м. Вінниця, Дніпровська філія, м. Дніпро, Дніпропетровська філія, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, Київська філія, м. Боярка, Криворізька філія, м. Кривий Piг, Миколаївська філія, м. Миколаїв, Сумська філія, м. Суми, Харківська філія, м. Харків, Черкаська філія, м. Черкаси, Чернігівська філія, м. Чернігів. Адреси поставки Товару зазначено також в Додатках 1-10 до цього Договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в Додатках 1-10 до цього договору.
Сторони також узгодили та підписали відповідні специфікації (додатки) до Договору №291-РД/24 на поставку товару - виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо, а саме:
- додаток № 1: Специфікація (Вінницька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 300; загальна вартість 378 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Вінниця;
- додаток № 2: Специфікація (Дніпровська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 5; загальна вартість 6 300,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Дніпро;
- додаток № 10: Специфікація (Чернігівська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 311; загальна вартість 391 860, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Чернігів;
- додаток № 3: Специфікація (Дніпропетровська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 308; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи"; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 194 шт.; вартість 244 440,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 114 шт.; вартість 143 640,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 388 080,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське;
- додаток № 4: Специфікація (Київська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 3840; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 2130 шт.; вартість 2 683 800,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 1710 шт.; вартість 2 154 600,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 4 838 400,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Боярка;
- додаток № 5: Специфікація (Криворізька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 335; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 285 шт.; вартість 359 100, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 50 шт.; вартість 63 000,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 422 100,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Кривий Ріг;
- додаток № 6: Специфікація (Миколаївської філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 529; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 300 шт.; вартість 378 000, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 229 шт.; вартість 288 540, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 666540, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Миколаїв;
- додаток № 7: Специфікація (Сумська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 82; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо; загальна вартість 103 320, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Суми;
- додаток № 8: Специфікація (Харківська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 765; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 166 шт.; вартість 209 160, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 599 шт.; вартість 754 740, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 963 900, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 9: Специфікація (Черкаська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 30; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 20 шт.; вартість 25 200, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 10 шт.; вартість 12 600, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 37 800, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Черкаси;
Положеннями п. 2.1. Договору №292-РД/24 визначено, що поставка Товару здійснюється за адресами: Вінницька філія, м. Вінниця, Дніпровська філія, м. Дніпро, Дніпропетровська філія, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, Івано-Франківська філія, м. Івано-Франківськ, Київська філія, м. Боярка, Кропивницька філія, м. Кропивницький, Львівська філія, м. Львів, Миколаївська філія, м. Миколаїв, Сумська філія, м. Суми, Харківська міська філія, м. Харків, Харківська філія, м. Харків, Хмельницька філія, м. Хмельницький, Черкаська філія, м. Черкаси, Чернігівська філія, м. Чернігів. Адреси поставки Товару зазначено також в Додатках 1-14 до цього Договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в Додатках 1-14 до цього договору.
Сторони також узгодили та підписали відповідні специфікації (додатки) до Договору №292-РД/24 на поставку товару - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо, виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", а саме:
- додаток № 1: Специфікація (Вінницька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 750; загальна вартість 945 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Вінниця;
- додаток № 2: Специфікація (Дніпровська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 278; загальна вартість 350 280,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Дніпро;
- додаток № 4: Специфікація (Івано-Франківська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 843; загальна вартість 1 062 180,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Івано-Франківськ;
- додаток № 7: Специфікація (Львівська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 1750; загальна вартість 2 205 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Львів;
- додаток № 11: Специфікація (Харківська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 801; загальна вартість 1 009 260,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 3: Специфікація (Дніпропетровська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 1938; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 504 шт.; вартість 635 040,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 96 шт.; вартість 120 960, 00грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 1338 шт.; вартість 1 685 880,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 2 441 880,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське;
- додаток № 5: Специфікація (Київська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 7178; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 3471 шт.; вартість 4 373 460,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 2110 шт.; вартість 2 658 600,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 1597 шт.; вартість 2 012 220, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 9 044 280,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Боярка;
- додаток № 6: Специфікація (Кропивницька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 564; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 464 шт.; вартість 584 640, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 100 шт.; вартість 126 000, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 710 640, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Кропивницький;
- додаток № 8: Специфікація (Миколаївська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 688; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 520 шт.; вартість 655 200,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 168 шт.; вартість 211 680,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 866 880,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Миколаїв;
- додаток № 9: Специфікація (Сумська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 168; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо; загальна вартість 211 680,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Суми;
- додаток № 10: Специфікація (Харківська міська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 722; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 100 шт.; вартість 126 000,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 622 шт.; вартість 783 720,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 909 720,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 12: Специфікація (Хмельницька філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 1825; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 999 шт.; вартість 1 258 740,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 826 шт.; вартість 1 040 760,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 2 299 500, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Хмельницький;
- додаток № 13: Специфікація (Черкаська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 452; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 130 шт.; вартість 163 800, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 322 шт.; вартість 405 720,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 569 520, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Черкаси;
- додаток № 14: Специфікація (Чернігівська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України"), кількість та вартість Товару: 600; виробник: ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо; загальна вартість 756 000, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Чернігів.
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно положень п.1.3. спірних договорів їх ціна складається із сум, зазначених в Специфікації, виходячи із вартості товару, визначеної:
- для Договору № 290-РД/24 - в Додатках 1-6 та не може перевищувати: 15 322 860,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 553 810, 00 грн.;
- для Договору № 291-РД/24 - в Додатках 1-10 та не може перевищувати: 8 196 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 366 050,00 грн.;
- для Договору № 292-РД/24 - в Додатках 1-14 та не може перевищувати: 23 381 820,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 896 970,00 грн.
Згідно пп. 1.3.1. Договору № 290-РД/24 ціна товару згідно Договору включає в себе вартість тари та упаковки товару, всі обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника пов'язані з виконанням цього Договору.
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Згідно долучених до матеріалів справи специфікацій до вказаних договорів, ціна одного лічильника без ПДВ становить 1 050,00 грн. (з ПДВ 1260,00 грн.)
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 3.1.-3.3. Договору № 290-РД/24 оплата товару (партії товару) здійснюються покупцем на підставі отриманого від постачальника рахунку-фактури, протягом 30 календарних днів від дати отримання товару покупцем. Порядок, умови та строки розрахунків на поставку окремої партії товару можуть бути змінені (уточнені) за згодою сторін у Додаткових угодах до даного Договору. Оплата здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний грошових рахунок постачальника. За згодою сторін оплата Товару може бути здійснена покупцем в іншій формі і в порядку, який не суперечить чинному законодавству України.
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договорами товару матеріали справи не містять.
В свою чергу, виходячи з умов пунктів п. 3.1.-3.3. спірних договорів виконання зобов'язання постачальника з поставки товару, в тому числі його строк, не ставиться в безпосередню залежність від здійснення оплати (попередньої оплати) товару покупцем та його строку.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до п. 2.2. договорів постачання товару здійснюється партіями, за рахунок постачальника та на підставі заявок покупця.
Положеннями пп. 2.5.1 договорів сторони узгодили, що поставка 50 % від загальної кількості товару (перша партія товару) здійснюється протягом 30 календарних днів з дати укладання договорів, друга партія товару у розмірі 50 % від загальної кількості товару - протягом 60 (календарних) днів з дати укладання договорів. Дострокова поставка дозволяється за попереднім погодженням з покупцем.
Підпунктом 2.5.2. спірних договорів сторони також узгодили, що весь товар, передбачений цими договорами, буде виготовлений і поставлений згідно з умовами договорів, одним виробником.
Докази того, що сторони узгодили інший термін та/або порядок поставки товару за договорами в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 позивачем 16.08.2024 направлено на адресу відповідача лист №5434/22-24 від 16.08.2024, відповідно до якого останній просив у строк до 12.09.2024 поставити побутові лічильники газу виробництва ТОВ "НВП "Вимірювальні системи" згідно із заявками, а також надати всі необхідні супровідні документи, а також відповідні заявки.
Так, згідно Договору №290-РД/24 від 13.08.2024 на підставі заявки на постачання побутових лічильників газу позивач просив поставити товар в загальній кількості 6080 шт. з визначенням відповідних адрес поставки товару, типу лічильників та виробника ТОВ "НВП "Вимірювальні системи" до філій: Дніпровська філія - 425 шт., Криворізька філія - 740 шт., Львівська філія - 163 шт., Харківська міська філія - 3838 шт., Харківська філія - 899 шт., Черкаська філія - 15 шт.
За Договором №291-РД/24 від 13.08.2024 та на підставі відповідної заявки на постачання побутових лічильників газу позивач просив поставити товар в загальній кількості 3170 шт. до філій: Вінницька філія - 150 шт., Дніпровська філія - 3 шт., Дніпропетровська філія - 97 шт., Київська філія - 1920 шт., Криворізька філія - 142 шт., Миколаївська філія - 265 шт., Сумська філія - 41 шт., Харківська філія - 382 шт., Черкаська філія - 15 шт., Чернігівська філія - 155 шт., із визначенням відповідних адрес поставки товару, типу лічильників та виробника ТОВ "НВП "Вимірювальні системи".
Згідно Договору №292-РД/24 від 13.08.2024 та відповідної заявки на постачання побутових лічильників газу позивач просив поставити товар в кількості 9277 шт. до філій: Вінницька філія - 375 шт., Дніпровська філія - 139 шт., Дніпропетровська філія - 969 шт., Івано-Франківська філія - 421 шт., Київська філія - 3589 шт., Кропивницька філія - 282 шт., Львівська філія - 875 шт., Миколаївська філія - 344 шт., Сумська філія - 84 шт., Харківська міська філія - 361 шт., Харківська філія - 400 шт., Хмельницька філія - 912 шт., Черкаська філія - 226 шт., Чернігівська філія - 300 шт., з визначенням відповідних адрес поставки товару, типу лічильників та виробника ТОВ "НВП "Вимірювальні системи".
Всього за вказаними специфікаціями та заявками відповідач мав поставити позивачу 18 609 шт. побутових лічильників газу, на загальну вартість 23 447 340,00 грн. (вартість одного лічильника - 1050,00 грн. (без ПДВ) за шт., з ПДВ (20%) - 1260,00 грн.).
Факт надсилання вказаного листа разом з відповідними заявками на адресу відповідача та отримання їх останнім підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення АТ "Укрпошта" від 21.08.2024, Списком поштових відправлень від 21.08.2024 (відправлення № 0504036808851, 0504036811755), фіскального чеку № 43 від 21.08.2024, а також роздруківкою інформації з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" щодо вручення поштових відправлень №0504036808851 та №0504036811755, згідно яких останні вручені адресату 23.08.2024 та 28.08.2024 відповідно.
Крім того, факт отримання вказаного листа 23.08.2024 (поштове відправлення № 0504036808851) з відповідними заявками не заперечується самим відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву б/н від 09.01.2025.
Факт виставлення заявок на поставку товару(побутових лічильників газу), їх зміст та прийняття ТОВ «Міруа» до виконання сторонами не заперечувався.
Згідно положень п. 2.3. договорів постачальник надає покупцю рахунок та видаткову накладну, в якій вказується найменування, асортимент, кількість та ціна Товару.
Відповідно до п. 2.8. договорів разом з товаром постачальник передає всю документацію на товар (оригінали рахунків-фактури, видаткові накладні, декларації про відповідність).
У свою чергу згідно п. 2.6. договорів датою постачання товару є дата приймання відповідальною особою покупця партії товару та підписання відповідальними особами сторін відповідних актів приймання-передачі та/або видаткових накладних. Підписання актів приймання-передачі та/або видаткових накладних здійснюється відповідальною особою покупця в особі відповідної філії покупця.
Приймання товару здійснюється покупцем за місцем поставки, визначеним в п. 2.1. спірних договорів.
Згідно п. 2.13. спірних договорів одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною відповідальною особою покупця видатковою накладною.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладених між сторонами договорів, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки позивачу побутових лічильників газу згідно умов спірних договорів та підписаних до них специфікацій, у визначеній кількості та з відповідними характеристиками, є видаткова накладна та/або акт приймання-передачі.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до пп. 4.3.1. спірних договорів постачальник зобов'язаний поставити товар у строки передбачені п. 2.5.1 цього Договору.
Тобто, за висновками суду, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України,умов пунктів 2.2, 2.3, 2.5.1. спірних договорів та заявок на поставку товару, відповідач був зобов'язаний поставити першу партію товару (поставка 50 % від його загальної кількості) протягом 30 календарних днів з дати укладання договорів, тобто у строк до 12.09.2024, належним чином оформивши видаткові накладні.
При цьому, згідно умов спірних договорів, такі строки поставки товару не ставляться в залежність від дати надання відповідачу відповідних заявок на поставку товарів, а також листа позивача № 5434/22-24 від 16.08.2024 з проханням здійснити поставку до 12.09.2024, а визначаються саме з дати укладення договору (договорів).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, в порушення умов укладених між сторонами договорів та наданих позивачем заявок поставку 50% від загальної кількості товару (першої партії товару) 18 609 шт. відповідачем у передбачені строки - станом на 12.09.2024, а також під час розгляду справи здійснено не було.
Наразі, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду будь - які докази, зокрема, видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, які б підтверджували виконання постачальником прийнятих на себе зобов'язань з передачі товару позивачу - ТОВ "Газорозподільні мережі України".
Поряд із цим судом встановлено, що відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 06/09/01 від 06.09.2024 з повідомленням про готовність виконати замовлення ТОВ "Газорозподільні мережі України" за умови продовження термінів поставки та строку договору до 28.02.2025, а також погодження зміни виробника мембранних газових лічильників, обґрунтовуючи необхідність продовження термінів поставки та строку договору такими обставинами ухилення контрагента відповідача - ТОВ "ПРОМО ПЛЮС" від укладання договору поставки газових лічильників, внесення останнього до переліку ризикових суб'єктів господарювання, а також відсутності у відповідача контакту з іншим контрагентом ТОВ "НВП "Вимірювальні системи", додатково зазначивши про можливу поставку лічильників іншого виробника за умови збільшення ціни за один лічильник на величину зміни валютного курсу ЄВРО, оскільки з моменту формування цінової пропозиції відповідача 24.06.2024 по курсу НБУ 43,23 грн. за ЄВРО курс зріс до 45,54 грн. за ЄВРО.
Окрім цього, не отримавши відповіді на лист від 06.09.2024 щодо продовження строку виконання зобов'язань, відповідач звернувся до позивача з листом № 29/09/01 від 29.09.2024, в якому просив повідомити про вирішення питання щодо продовження строку поставки, зокрема, зазначаючи про отримання від банку - гаранта повідомлення про стягнення змовником забезпечення за укладеними договорами.
За результатами розгляду вказаного листа відповідача № 29/09/01 від 29.09.2024 ТОВ «Газорозподільні мережі України» листом № 6305/15.1-24 від 21.10.2024 повідомило про направлення повідомлень про розірвання укладених між сторонами договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 від 26.09.2024 № 5968/31.1-24 та від 27.09.2024 № 5985/31.1-24 на підставі п.п. 2.2., 2.5.1, 4.2.1, 4.3.1, 5.1.1, 5.3 договорів у зв'язку з порушенням постачальником зобов'язань в частині поставки 50% загальної кількості товару протягом 30 календарних днів з дати укладення договору, а також запропонував у добровільному порядку сплатити згідно п. 5.2. спірних договорів неустойку за 26 днів прострочення виконання зобов'язань у розмірі 433 071, 09 грн. протягом трьох робочих днів з дати отримання листа.
Факт надсилання вказаного листа отримання вказаного листа відповідачу підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи від 25.10.2024, фіскальними чеками від 25.10.2024 та накладними від 25.10.2024 №0100198425197, №0100198425189.
Згідно наданої позивачем інформації з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" щодо вручення поштових відправлень, відправлення №0100198425197 вручене відповідачу 30.10.2024 та відправлення № 0100198425189 - 29.10.2024 відповідно.
Також в матеріалах справи наявні повідомлення позивача № 5967/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 291-РД/24 від 13.08.2024, повідомлення № 5968/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 292-РД/24 від 13.08.2024 та повідомлення № 5985/31.1-24 від 27.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, згідно яких за наслідками порушення зобов'язань в частині своєчасної поставки товару відповідача було повідомлено про розірвання спірних договорів згідно п.п.4.2.1, 5.3. останніх через десять календарних днів з дати отримання вказаних повідомлень.
Як свідчать матеріали справи, зазначені повідомлення були направлені відповідачеві 27.09.2024, що підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи, фіскальними чеками та накладними №№ 010019869814, 0100198698622 та отримані відповідачем 28.09.2024, що також визнано останнім в поданому до суду відзиві.
Згідно положень п. 5.1 Договору № 290-РД/24 у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (пп. 5.1.1. Договору № 290-РД/24).
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Відповідно до п. 5.2. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 сторони погодили, що у разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного п.п. 2.5.1. та/або 2.15. та/або 2.16. цього Договору, постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, за кожний день порушення.
Позивачем зазначено в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, що відповідачем допущено порушення умов п. 2.2, пп. 2.5.1. спірних договорів в частині своєчасної поставки першої партії товару та у строк до 12.09.2024 не було поставлено до відповідних філій позивача побутові газові лічильники у кількості 18 609 шт., що становить 50 % товару від його загальної кількості, визначеної у спірних договорах та специфікаціях, підписаних до них.
Як зазначалось судом вище, у зв'язку з нездійсненням відповідачем поставки товару за договорами та з метою досудового врегулювання спору, позивач 21.10.2024 звернувся до відповідача з вимогою № 6305/15.1-24 про сплату неустойки (пені) в сумі 433 071,09 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання вимоги на адресу місцезнаходження відповідача в м. Києві та фактичну адресу товариства в Київській області, та отримання їх 30.10.2024 та 29.10.2024 відповідно, належним чином підтверджується матеріалами справи.
В свою чергу, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної поставки товару за Договорами № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 позивачем нараховано згідно п. 5.2 останніх та пред'явлено до стягнення з відповідача 422 071,09 грн. неустойки (пені) за період 13.09.2024 року - 08.10.2024 року, яку останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
Окрім цього, у зв'язку з несплатою відповідачем нарахованої неустойки в сумі 422 071,09 грн., позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу та пред'явлено стягнення проценти річних з 09.10.2024 по 20.01.2025 в сумі 3 693, 70 грн. та інфляційні втрати з жовтня по грудень 2024 року в сумі 22 461, 14 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань в частині здійснення поставки товару, передбаченого умовами спірних договорів, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними Договорів про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 № 292-РД/24 від 13.08.2024 та/або їх окремих положень сторонами суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу, стягнення якого є предметом даного позову, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Із наведеними приписами законодавства узгоджується передбачене умовами пункту 5.3 Договорів припинення договору внаслідок дострокового розірвання за ініціативою покупця.
Так, за змістом п. 5.3. Договору № 290-РД/24 сторони погодились, що у випадку порушення постачальником прийнятих на себе по даному Договору зобов'язань, покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, повідомивши про це постачальника за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Як встановлено судом та зазначалось вище, ТОВ "Газорозподільні мережі України" у зв'язку з невиконанням ТОВ "Міруа" своїх зобов'язань за спірними договорами 27.09.2024 надіслав відповідачу повідомлення № 5967/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 291-РД/24 від 13.08.2024, повідомлення № 5968/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 292-РД/24 від 13.08.2024 та повідомлення № 5985/31.1-24 від 27.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, якими повідомив відповідача про розірвання спірних договорів згідно п. 5.3. договорів через десять календарних днів з дати отримання вказаних повідомлень та які згідно наявних матеріалів справи були отримані відповідачем 28.09.2024.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20.
При цьому, суд враховує, що матеріали справи містять належні докази направлення листів - повідомлень про відмову від Договорів про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 в односторонньому порядку на юридичну адресу відповідача.
Суд також враховує зазначену вище правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №911/3142/19 від 18.03.2021 року, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, покупця (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, з огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами в частині здійснення поставки товару у визначені строки, оскільки позивач реалізовував своє право, передбачене пунктом 5.3 правочинів та відмовився від Договорів, надіславши відповідачу листи - повідомлення про односторонню відмову, і така одностороння відмова не потребує узгодження з продавцем, з урахуванням дати отримання повідомлень про розірвання, відповідно Договори про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 слів вважати припиненими з 09.10.2024.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з поставки товару, позаяк взагалі не виконав умови укладених між сторонами спірних договорів в частині постачання товару покупцю ТОВ "Газорозподільні мережі України" у визначені договорами строки, відтак, враховуючи визначений умовами Договорів граничний строк поставки товару - 12.09.2024 року та фактичні обставини, починаючи з 13.09.2024 відбулося прострочення виконання зобов'язання з постачання товару 23 447 340,00 грн.
Статтею 199 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
При цьому статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Правова позиція щодо можливості застосування пені та штрафу за порушення будь - яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, викладена в постанові Верхового Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18, від 17.09.2020 року у справі №922/3548/19.
Отже, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку, що передбачений умовами спірних договорів розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 5.2. Договору пені та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення ТОВ "Міруа" виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за договорами, зокрема, в частині пені, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, позаяк у поданому відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог в частині визначення періоду, за який позивачем нараховано пеню, а також проти нарахування на суму пені інфляційних втрат та 3 % річних за ст. 625 ЦК України, зазначаючи про застосування подвійної міри відповідальності, а також посилаючись на недобросовісну поведінку позивача, спрямовану на умисне ігнорування його звернень з метою нарахування пені, у той час як відповідачем було вжито всіх можливих заходів щодо недопущення порушення своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Водночас, посилання відповідача невірне визначення позивачем з урахуванням п. 2.2., п.п. 2.5.1. спірних договорів граничних строків поставки товару, які, на переконання відповідача, мають обліковуватись від дати отримання заявок, а також посилання на те, що вказані пункти договорів містять суперечливі положення щодо умов поставки (її строків), судом до уваги не приймаються, оскільки, за висновками суду, наведеними вище, строки поставки не ставляться в залежність від дати надання відповідачу відповідних заявок на поставку товару, якими визначається порядок постачання товару (п.2.2), та повинні обраховуватись саме з дати укладення договору (договорів) та згідно умов п. 2.5.1 (протягом 30 календарних днів з дати укладення договору). Відтак, прострочення виконання своїх зобов'язань за спірними Договорами відповідачем щодо поставки товару має обраховуватись починаючи з 13.09.2024, що і було враховано позивачем у своєму розрахунку.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення неустойки (пені) встановлено, що розмір останньої, перерахований судом у відповідності до умов Договорів та приписів чинного законодавства, а також з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам правочинів та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 433 071,09 пені, за висновками суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних з 09.10.2024 по 20.01.2025 у розмірі 3 693, 70 грн. та інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2024 року у сумі 22 461, 14 грн. саме на суму несплаченої відповідачем пені - 433 071,09 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
При цьому суд наголошує, що в загальному визначенні пеня - це вид неустойки, який обчислюється у відсотках за кожен день прострочення основного грошового зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України), призначенням якої є санкціонувати порушення строків і мотивувати боржника виконати свої зобов'язання.
В свою чергу, три проценти річних та інфляційні втрати є окремими видами відповідальності за затримку саме грошового зобов'язання, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України, які можна застосовувати лише до основного боргу (зокрема, несплати вартості товару, послуги чи робіт).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.01.2018 у справі № 915/14/17, стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відтак, оскільки сплата неустойки в розумінні приписів ЦК України є відповідальністю, а не грошовим (борговим) зобов'язанням, вказане розмежування встановлює принципове правило, що запобігає подвійній відповідальності за одне порушення, суд зазначає про неправомірність нарахування на підставі ст. 625 ЦК України процентів річних та втрат від інфляції на суму несплаченої пені, у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
В свою чергу, щодо заперечень відповідача пороти позовних вимог з посиланням на вжиття всіх належних заходів з метою належного виконання умов договорів, зокрема, надання відповідачем в процедурі спрощеної закупівлі документів від ТОВ "УСК Стандарт" та ТОВ "Промо плюс" щодо підтвердження права реалізації продукції, а також повідомлення позивача листом 06.09.2024 про обставини, які унеможливили належне виконання умов договорів закупівлі після отримання заявок позивача, з пропозицією інших варіантів поставки товару інших виробників та іншою ціною, які не були прийняті позивачем, з подальшим повідомленням про розірвання договорів суд зазначає, що за умовами пп. 5.1.2., 5.1.3. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 сторона не несе відповідальності за порушення Договору якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору.
Згідно частини 4 статті 41 Законом України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 Законом України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.
Так за умовами п. 1.6. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 визначено, що істотні умови даного Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі товару, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця; погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; покращення якості товару за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; продовження строку дії Договору та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі; погодження зміни ціни в Договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни в Договорі у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в Договорі, у разі встановлення в Договорі порядку зміни ціни; зміни умов відповідно до п. 8.3. цього Договору.
Сторонами погоджено, що обидві сторони - постачальник та покупець мають обов'язок спільно контролювати процес коливання ціни за одиницю товару 3 підстав, визначених в п. 1.6.2. даного Договору. У разі зміни ціни за одиницю товару на ринку, яка відбулася з моменту укладення цього договору або останнього внесення змін до нього, постачальник зобов'язаний надати покупцю підтверджуючі документи (довідка, експертний висновок тощо), видані компетентними органами влади, зокрема Торгово-промисловою палатою України або її регіонального підрозділу щодо підвищення цін на ринках відповідної продукції. Для підтвердження коливання ціни товару, визначеного в п. 1.1. Договору, в документі (-ах), який (-i) видається (-ються) компетентними органами влади, повинна бути зазначена діюча ринкова ціна на товар i її порівняння з ринковою ціною на дату, з якої відбулося збільшення/зменшення ціни на ринку, а також інформація про відсоток зростання/зменшення ринкової ціни на товар на дату звернення постачальника з пропозицією зміни ціни за одиницю товару. Покупець здійснює контроль за достовірністю цих документів та приймає рішення щодо внесення відповідних змін у договір (п. 1.7. Договору № 290-РД/24).
У свою чергу, відповідачем протягом всього розгляду справи не надано, а судом не встановлено доказів зміни ціни товару згідно п. 1.6., 1.7. спірних договорів, зокрема, підтверджуючих документів (довідки, експертні висновки тощо), виданих компетентними органами влади, як не надано і доказів щодо існування документально підтверджених об'єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця тощо, які спричинили необхідність продовження строку дії спірних договорів.
Окрім цього, за змістом п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі/спрощеної закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати, зокрема, копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі.
У п.п. 2.5.2. спірних договорів сторони також узгодили, що весь товар, передбачений цими договорами, буде виготовлений і поставлений згідно з умовами договорів, одним виробником.
Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
Враховуючи наведене, відповідач на момент підписання спірних договорів мав бути обізнаний щодо можливості провадження господарської діяльності своїми контрагентами та повинен був усвідомлювати настання для себе негативних наслідків у разі невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачем.
Тобто, з урахуванням визначеного короткострокового терміну виконання поставок відповідач як постачальник мав передбачити власні ресурси виконання зобов'язань та врахувати потенційні можливості їх вчасного здійснення.
У свою чергу, обставини невиконання зобов'язань контрагентами відповідача не можуть бути розцінені як підстава для звільнення останнього від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за спірними договорами та сплати пені.
Окрім цього, постачальник не був позбавлений права звернення з вимогами про внесення змін до умов укладених договорів, в тому числі щодо строків поставки, за наявності відповідних підстав в судовому порядку.
Наразі, з урахуванням змісту адресованого покупцеві листа відповідача від 06.09.2024 № 06/09/01 з пропозицією щодо продовження строку виконання зобов'язань з поставки товару за договорами до січня - лютого 2025 та зміни ціни суд констатує, що запропоновані відповідачем строки поставки товару перевищують передбачений умовами погоджених договорів в п'ять разів.
При цьому, судом також враховано, що позивач є оператором газорозподільної системи, безперервно здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, а також ту обставину, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2022 № 1335 "Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових" з позивачем укладено договори щодо експлуатації газорозподільних систем або їх складових, відтак поставка побутових лічильників газу з порушенням строків, визначених спірними договорами суперечить інтересам позивача.
Отже, в діях позивача не вбачається ознак недобросовісності, останній діяв в межах укладених між сторонами спірних договорів та вимог чинного законодавства.
У той же час відповідач під час судового розгляду справи жодних доказів щодо вжиття всіх можливих заходів для належного виконання умов договору, причин затримки поставки товару, що не залежали від нього, суду не надав.
Разом з цим відповідачем подане клопотання про зменшення розміру пені на 99 % від нарахованої суми 433 071,09 грн. на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якого відповідач наголошує на існуванні об'єктивних обставин, які підтверджують поважність причин несвоєчасного виконання договірних зобов'язань і відсутність завдання збитків позивачу, а відтак наявність підстав для зменшення суми нарахованої пені. Окрім цього відповідач посилався на скрутне фінансове становище, яке підтверджується довідкою АТ "Кредобанк", у якому у відповідача відкриті рахунки, а також необхідність збереження робочих місць на підприємстві, сплати заробітної плати працівникам та обов'язкових платежів (податки, збори, ЄСВ).
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, наведеними нормами статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд звертає увагу, що ні у вище зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Також суд зазначає, що згідно з приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, як зазначено в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 № 910/3692/18, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відтак, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, у постанові від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19 від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (пункт 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Наразі, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.
Також не може бути розцінена судом як підстава для зменшення обсягу відповідальності відповідача та зменшення розміру нарахованої за договорами пені надана відповідачем Довідка АТ "Кредобанк"№ 269-731/25 від 09.01.2025, згідно якої станом на 31.12.2024 на рахунку ТОВ "Міруа" перебуває 104 953, 50 грн. та 1 442, 62 грн.
Суд наголошує, що згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Відтак, застосування неустойки та відсотків за невиконання зобов'язань має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Таким чином, укладаючи спірні Договори з умовами щодо сплати пені (пункт 5.2.), у випадку порушення взятих на себе зобов'язань та застосування майнової відповідальності, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання відповідно з погодженими у договорі умовами, зокрема, потенційну можливість виникнення затримки поставки товару.
З урахуванням викладеного та змісту поданого відповідачем відзиву, враховуючи обставини справи та майнові інтереси обох учасників, за відсутності наведення відповідачем обставин, які можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення нарахованих та заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення їх розміру.
Також судом враховано, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій.
Разом з тим, в даному випадку суд вважає справедливим та співмірним заявлений позивачем розмір штрафних санкцій, з огляду на співмірність розміру пені по відношенню до суми спірних договорів та вартості фактично не поставленого товару.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міруа" (місцезнаходження: " вул. Загорівська, 8/10, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 32984313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44907200) 433 071 (чотириста тридцять три тисячі сімдесят одна) грн. 09 коп. пені та 5 196 (п'ять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 31 жовтня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон