28.10.2025 Справа № 756/17235/25
Унікальний № 756/17235/25
Провадження № 2-о/756/602/25
про залишення заяви без руху
28 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Білозерська А.Л. через систему «Електронний суд» звернувся до суду в порядку окремого провадження зі заявою про встановлення факту смерті, в якій просить:
- оголосити військовослужбовця, солдата, стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 27 липня 2006 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП - НОМЕР_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ., загиблим (померлим) ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Вишневе Ізюмського району Харківської області під час виконання військового обов'язку по захисту держави України в російсько Українській війні;
- вважати, що загибель (смерть) військовослужбовця, солдата, стрільця помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в районі населеного пункту Вишневе Ізюмського району Харківської області настала під час захисту Батьківщини при безпосередній участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2025 року головуючим суддею визначено Шролик І.С.
Суддя, дослідивши матеріали заяви, вважає, що заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При залишенні заяви без руху, суддя керується положеннями статей 10 ч. 9, 175, 177 ЦПК України, тобто застосовує аналогію закону, так як главами 1 та 2 розділу IV ЦПК України прямо не врегульовано дії судді при подачі до суду заяви, яка не відповідає вимогам ЦПК.
Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що за загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень ст. 294 ЦПК України саме на заявника покладено обов'язок визначити заінтересованих осіб.
Заявниця зазначала, що від встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім'ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання виплат передбачених законодавством, оформлення спадщини.
Отже, враховуючи, що, як зазначено заявницею у заяві, встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно їй для реалізації, зокрема, права на спадкування та отримання виплат, то встановлення такого факту може стосуватися прав та інтересів інших осіб (інших спадкоємців першої черги та суб'єктів права на отримання одноразової грошової допомоги), оскільки вони повинні мати можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання своїх суб'єктивних прав. Натомість вказані особи в заяві у якості заінтересованих осіб не зазначені.
Усуваючи недоліки заяви, заявниці слід звернути увагу на склад учасників справи, вказавши у заяві заінтересованих осіб по справі.
Також, заявниця подала заяву про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або АТО, проте в прохальній частині заяви і у тексті позову посилалась та заявила вимогу про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 1 та п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Главою 4 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Правовою підставою для звернення до суду заявником вказано ст. 305 ЦПК України, яка регулює підсудність справ щодо оголошення фізичної особи померлою.
Разом з тим, згідно з п. 8 та п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини третьої ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2023 у справі № 607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України. Згідно з цією нормою права у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У наведеній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов'язані із ним. За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:
1)встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої ст. 315);
2)встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої ст. 315);
3)встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317);
4)оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309).
Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Відповідно до вимог пункту 8 частини першої ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до вимог пункту 9 частини першої ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга ст. 315 ЦПК України).
У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко-і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Про зазначене вказав Верховний Суд у Постанові від 29.03.2023 у справі №753/8033/22.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини другої ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі частини другої ст. 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 та від 28 лютого 2024 у справі № 506/358/22.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові у справі від 02 квітня 2025 року № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24), фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (чч.2, 3 ст.46 ЦК).
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років;
по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу
припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом 6 місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу 6 місяців (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23).
Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Натомість, відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) зазначено, що: «заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19. Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті».
За наявності незаперечних доказів про смерть особи, зокрема у зв'язку з воєнними діями, правильним буде звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК).
Отже, заявлені заявницею одночасно вимоги про оголошення померлим та встановлення факту смерті є різними за своєю суттю вимогами.
Відповідно, усуваючи недоліки заяви заявниці слід звернути увагу та уточнити заявлені вимоги, з якими вона звертається до суду, а саме остаточно визначившись з вимогою, яка підлягає судовому розгляду: встановлення факту смерті чи оголошення фізичної особи померлою.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявниці на те, що відповідно до приписів ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що норма ч. 7 ст. 43 ЦПК України застосовується, зокрема і у випадку подання особою позовної заяви в електронній формі.
Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом одинадцять Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів, крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.
Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 820/1186/17 зробив висновок, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.
Отже, виходячи зі змісту ч. 7 ст. 43 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення (листом з оголошеною цінністю) іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відтак, позивачу, подаючи заяву разом з долученими до неї доказами, необхідно надати також і докази надсилання копій поданих до суду документів листом з описом вкладення іншим учасникам справи.
Заявниця при подачі заяви до суду не долучила до неї докази надсилання заяви з додатками усім учасникам справи.
Тому, усуваючи недоліки заяви, на виконання вимог ухвали суду, заявниці слід надати докази надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а саме заяви з додатками до неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст.175,185, 293 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.С. Шролик