про повернення касаційної скарги
31 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 500/6632/24
адміністративне провадження № К/990/42481/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року (суддя Дерех Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (колегія у складів суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.)
у справі № 500/6632/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФ України в Тернопільській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Тернопільській області щодо несвоєчасного перерахунку пенсії при виконанні рішень Тернопільського окружного адміністративного суду у справах № 500/1637/24, № 500/2232/24 та невиплати суми доплат пенсії за липень, серпень 2024 року;
- зобов'язати відповідача виплатити виключно в грошовій формі, суми нарахованих, при виконанні рішень Тернопільського окружного адміністративного суду у справах № 500/1637/24, № 500/2232/24, доплат пенсії за липень, серпень 2024 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.07.2024 по день фактичної виплати доплати.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 23.05.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025, відмовив в задоволенні позову.
17.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025, а натомість прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.10.2025 цю касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді -доповідача Стародуба О.П., суддів Єзерова А.А. і Стеценка С.Г.
Згодом відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керів-ника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.10.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.10.2025 цю справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кравчук В.М. - головуючий суддя, судді: Єзеров А.А. і Стеценко С.Г.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Одночасно ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 зазначеного Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, скаржник не аргументував, у чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій тих чи інших норм права, натомість описав фактичні обставини справи, вказавши на постанови Верховного Суду від 31.03.2022 у справі № 826/26222/15, від 09.06.2022 у справі № 420/10762/20 і від 27.01.2023 у справі № 520/13210/19 (без доведення при цьому подібності правовідносин). При цьому, Суд враховує, що відомості про ухвалення Верховним Судом постанови від 09.06.2022 у справі № 420/10762/20 і від 27.01.2023 у справі № 520/13210/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні. Також Суд відхиляє як безпідставні посилання скаржника на необхідність врахування судами під час розгляду справи № 500/6632/24 висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 31.03.2022 у справі № 826/26222/15, оскільки такі сформовані щодо застосування нерелевантних правовідносин (а саме з питання притягнення до особи дисциплінарної відповідальності та звільнення з публічної служби).
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявленої підстави касаційного оскарження та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 підлягають оскарженню з огляду на наявність у цьому випадку обставин, передбачених пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
У контексті з цим Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, а також наданою їм правовою оцінкою, не дає підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, передбачених пп. «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 500/6632/24.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук