30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 420/2827/22
адміністративне провадження № К/990/29366/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 (суддя Скупінська О.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 (колегія суддів: Семенюк Г.В., Федусик А.Г., Шляхтицький О.І.) у справі № 420/2827/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ:
1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 420/2827/22 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 № 22/6-5356, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України.
Зобов'язано ГУПФУ в Одеській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 № 22/6-5356, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 14.06.2022.
2. 01.05.2025 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява, в якій заявник в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просив суд визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Одеській області щодо:
невиплати нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 по 30.09.2022 в сумі 181130,23 грн;
відмови у виплаті щомісячної доплати у 2000 гривень на суму 60 000 грн (доплата передбачена Постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 (далі - Постанова 713));
невиплати інфляційних втрат і трьох процентів річних в сумі 84 299 грн та 69426 грн (інфляційні втрати) внаслідок порушення приписів статті 625 Цивільного кодексу України.
3. Заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 420/2827/22, не провів виплату нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 30.09.2022 в сумі 181130,23 грн. 21.04.2025 до ГУПФУ в Одеській області було подано заяву про виплату інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період із 23.07.2022 по 22.04.2025 та щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, котрі були проігноровані. Також 25.04.2025 аналогічну заяву було подано позивачем до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, котра була проігнорована.
4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2025 заяву повернув заявнику.
5. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.07.2025 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 залишив без змін.
6. Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Верховний Суд ухвалою від 15.07.2025 відкрив касаційне провадження.
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
9. У зв'язку з тим, що предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, справа розглядається в порядку письмового провадження.
10. Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Повертаючи заяву позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником не дотримано вимог, які пред'являються до заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, зокрема в частині строку подання такої заяви, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України. В заяві не зазначено, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та не доведено, що заяву подано саме протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не звернули уваги на додатки, подані із заявою, не врахували, що позивач звертався із заявою до ГУПФУ в Одеській області від 21.04.2025 про виплату інфляційних втрат і трьох процентів річних за період із 23.07.2022 по 22.04.2025 та щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, та із заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 25.04.2025 про перерахунок остаточної суми заборгованості.
Отже, на думку позивача, ним дотримано десятиденний строк звернення до суду, встановлений статтею 383 КАС України.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
14. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
15. Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
16. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
17. Згідно з частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
18. За приписами частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
19. Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
20. Частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
21. За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень державних виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).
22. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначила, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
23. Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
24. Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
25. Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
26. На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п'ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
27. У постанові від 08.11.2024 у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п'ятої статті 383 КАС України, судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
28. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач подав постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2022 ВП № 69741936, проте не зазначив жодної інформації про хід виконавчого провадження.
29. Суди вказали, що з поданих позивачем документів неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, тобто неможливо встановити дотримання, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденного строку для звернення із заявою про контроль за виконанням судового рішення.
30. Проте позивач в касаційній скарзі зазначає, що ним 21.04.2025 до ГУПФУ в Одеській області подано заяву про виплату інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період із 23.07.2022 по 22.04.2025 та щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, котрі було проігноровані. Також 25.04.2025 аналогічну заяву було подано позивачем до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, котра була проігнорована.
30. З документів, наявних в підсистемі Електронний Суд, вбачається, що позивач звертався на електронну пошту ГУПФУ в Одеській області та відділу державної виконавчої служби із заявами від 21.04.2025 та 25.04.2025.
31. Вказаним обставинам судами не надано оцінки, а тому висновок про пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду є передчасним.
32. В пунктах 2 та 3 прохальної частини заяви від 01.05.2025 позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Одеській області щодо:
відмови у виплаті щомісячної доплати у 2000 гривень на суму 60000 грн (доплата передбачена Постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 (далі - Постанова 713));
невиплати інфляційних втрат і трьох процентів річних в сумі 84299 грн та 69426 грн (інфляційні втрати) внаслідок порушення приписів статті 625 Цивільного кодексу України.
30. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 420/2827/22 не вирішувалися вимоги позивача про нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713, оскільки це не становило предмет цього позову.
31. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
32. Отже, вказані вимоги заявника слід розцінювати як окремі позовні вимоги, які не можуть розглядатися в порядку статті 383 КАС України.
33. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 скасувати.
Справу № 420/2827/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: М. І. Гриців
Н. В. Коваленко