31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8598/24 пров. № А/857/6233/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 300/8598/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про зобов'язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Гомельчук С.В., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 27 січня 2025 року),-
ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач), у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850026718 від 15.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981 на плодово-овочевому консервному заводі ОПС м. Мукачево, з 15.10.1981 по 23.08.1989, у Військовій частині п/п НОМЕР_2 з 09.10.1990 по 09.02.1993, у Військовій частині п/п НОМЕР_3 з 15.04.1993 по 25.12.1993 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.08.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області їй відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю страхового стажу. Так, підставою для відмови у призначенні пенсії вказано, що у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища зазначене по батькові не відповідає паспортним даним.
Позивачка вважає рішення відповідача протиправним, оскільки недоліки щодо заповнення трудової книжки або іншої документації не є підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Окрім того, зазначає, що відповідач наділений повноваженнями звертатися до відповідних підприємств, установ, організацій про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію. Проте жодних дій, спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію, відповідач не вчинив, поклавши тягар відповідальності на позивачку.
Уважаючи таке рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області протиправним, просить адміністративний позов задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092850026718 від 15.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981 на плодово-овочевому консервному заводі ОПС м. Мукачево з 15.10.1981 по 23.08.1989, у Військовій частині п/п НОМЕР_2 з 09.10.1990 по 09.02.1993, у Військовій частині п/п НОМЕР_3 з 15.04.1993 по 25.12.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2024, з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 726,72 грн (сімсот двадцять шість гривень сімдесят дві копійки).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що виправлення у титульному листі трудової книжки вносяться у чітко визначеному законом порядку та на підставі документів, про що робиться відповідний запис.
На переконання відповідача, оскільки законодавством не передбачено іншого порядку внесення змін до трудової книжки, ніж той, то виправлення у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 здійснено з порушенням вимог Інструкції № 162 та вона може містити недостовірні дані.
Позивачка надала пенсійному органу витяг від 01 березня 2023 року № 00038700905 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження до шлюбного прізвища ОСОБА_2 та зміну прізвища на ОСОБА_3 , де по батькові позивачки вказано ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним де по батькові вказано ОСОБА_5 .
Зважаючи на наведене, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: - з 15.10.1981 по 23.08.1989, з 09.10.1990 по 09.02.1993, з 15.04.1993 по 25.12.1993, оскільки по батькові позивачки не відповідає її паспортним даним.
Таким чином, необхідний страховий стаж для призначення пенсії визначений законом становить 31 рік. Згідно з наданими документами страховий стаж позивачки складає 7 років 11 місяців 25 днів.
Відповідач вважає, що враховуючи відсутність необхідного страхового стажу, то права на пенсію за віком позивачка не набула. Призначення пенсії на підставі некоректних документів є юридично недійсним. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, відповідач переконаний, що дії пенсійного органу не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивачки відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу позивачка не подала. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 07 жовтня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 жовтня 2024 року № 092850026718 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Зокрема, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 15.10.1981 по 23.08.1989, з 09.10.1990 по 09.02.1993, з 15.04.1993 по 25.12.1993, оскільки до заяви про призначення пенсії додано витяг від 01 березня 2023 року № 00038700905 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_2 та зміну на ОСОБА_3 , де по батькові заявниці, у вищевказаному документі, не відповідає паспортним даним.
Позивачка, не погоджуючись з даною відмовою пенсійного органу, звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково, виходячи з тих підстав, що основний документ, що підтверджує стаж роботи, а саме трудова книжка серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 1981 року, не містить розбіжностей у написанні по батькові позивачки, яке б не відповідало паспортним даним, а отже така оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, враховано ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки. При цьому, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд першої інстанції звернув увагу, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Вказав, що трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття на роботу, назву посади (професії), дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивачки.
Також, суд першої інстанції звернув увагу, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працювала позивачка, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів її роботи.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції вказав, що відповідач, приймаючи рішення від 15.10.2024 №092850026718 про відмову в призначенні пенсії за віком зробив передчасний висновок про неможливість врахування позивачці до страхового стажу періодів її роботи 15.10.1981 по 23.08.1989, з 09.10.1990 по 09.02.1993, з 15.04.1993 по 25.12.1993 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, з метою захисту порушеного права позивачки необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення пенсії позивачки, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2024 року, з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) врегульовано принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Вимогами статті 10 Закону №1058-ІV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Таким чином, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними віку 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Пунктом 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі -Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 1 Порядку визначено, що підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Апеляційний суд встановив, що звертаючись до пенсійного органу із заявою від 07 жовтня 2024 року про призначення пенсії, позивачка надала копію трудової книжки від 15 жовтня 1981 року серії НОМЕР_1 , яка, у свою чергу, є основним документом для підтвердження стаж роботи.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки від 15 жовтня 1981 року серії НОМЕР_1 , апеляційний суд встановив, що під час заповнення, первинне прізвище, ім'я, по батькові працівника - позивачки, вказано як " ОСОБА_6 " (російською мовою).
Разом із цим, у трудовій книжці наявний запис про внесення змін щодо прізвища позивачки на підставі паспорту серії НОМЕР_5 , виданого 02.12.1995, Болехівським МВУМВС в Івано-Франківській області.
Відповідно до вказаного вище запису, прізвище, ім'я, по батькові на титульній сторінці трудової книжки від 15 жовтня 1981 року серії НОМЕР_1 вказано « ОСОБА_1 ».
Колегія суддів також встановила, що згідно із наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України від 02 грудня 1995 року серії НОМЕР_5 , прізвище, ім'я, по батькові позивачки українською мовою вказане, як « ОСОБА_1 ».
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що трудова книжка позивачки від 15 жовтня 1981 року серії НОМЕР_1 , як основний документ, що підтверджує стаж роботи, не містить розбіжностей у написанні по батькові позивачки, відносно відомостей наявних у паспорті громадянина України від 02 грудня 1995 року серії НОМЕР_5 .
Варто наголосити, що дані трудової книжки, які є первинним та пріоритетним доказом стажу, повністю узгоджуються з чинним документом, що посвідчує особу.
Отже, суд першої інстанції абсолютно правильно дійшов висновку про те, що трудова книжка позивачки від 15 жовтня 1981 року серії НОМЕР_1 , як основний документ, що підтверджує стаж роботи, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.
Стосовно твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій про те, що у витязі від 01 березня 2023 року № 00038700905 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу по батькові позивачки вказано " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним, апеляційний суд зважає на наступне.
Основною метою надання Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у цьому випадку є підтвердження зміни прізвища з дошлюбного « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », а не остаточне визначення варіанту написання по батькові позивачки. Крім того, розбіжність між « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 » у цьому допоміжному документі є класичною формальною неточністю, спричиненою перекладом з російської мови на українську, яка за жодних обставин не може ставити під сумнів особу заявниці, підтверджену чинним паспортом.
Так, на переконання апеляційного суду, вказана відповідачем підстава для відмови у зарахування стажу позивачці є формальною, та такою, що не спричиняє втрату юридичної сили документу та записів, що містяться у ньому.
При цьому, підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні підтверджуючих документів.
Суд враховує ту обставину, що діловодство в радянські часи велося російською мовою, через що могла допускатися плутанина в написанні імен, прізвищ, зокрема при перекладі з російської мови на українську і навпаки.
Необхідно звернути увагу, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Апеляційний суд звертає увагу, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивачки, відповідач, при розгляді заяви від 07 жовтня 2024 року, не встановив та в спірному рішенні не зазначив. В той же час, трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття на роботу, назву посади (професії), дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивачки
Отже, на переконання апеляційного суду, підхід відповідача до розгляду заяви ОСОБА_1 є свідченням надмірного формалізму, який у питанні визначення права особи на призначення пенсії, враховуючи значення вказаного питання для заявника, суд розцінює як прояв недобросовісності, нерозумності та непропорційності.
Окрім цього, згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відтак, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Варто зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази звернення пенсійного органу до підприємств, у яких працювала позивачка, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів її роботи.
Так, аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, відповідач, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд апеляційної інстанції вважає, що не зарахування спірного стажу позивачки буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи рішення від 15 жовтня 2024 року № 092850026718 про відмову в призначенні пенсії за віком, зробив передчасний висновок про неможливість врахування позивачці до страхового стажу періодів її роботи 15.10.1981 по 23.08.1989, з 09.10.1990 по 09.02.1993, з 15.04.1993 по 25.12.1993 згідно із записами трудової книжки від 15 жовтня 1981 року серії НОМЕР_1 , а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 жовтня 2024 року № 092850026718 необхідно визнати протиправним та скасувати.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що з метою захисту порушеного права позивачки необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981 на плодово-овочевому консервному заводі ОПС м. Мукачево з 15.10.1981 по 23.08.1989, у Військовій частині п/п НОМЕР_2 з 09.10.1990 по 09.02.1993, у Військовій частині п/п НОМЕР_3 з 15.04.1993 по 25.12.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2024, з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 300/8598/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич