31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/7132/24 пров. № А/857/812/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (головуюча суддя: Плеханова З.Б., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
встановив:
Головне управління ДПС у Закарпатській області, 14.11.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 4862,13 грн.
Обґрунтовує позов тим, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 4862,13 грн за платежем 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб». Контролюючим органом було здійснено всі визначені законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, в тому числі, скеровано на адресу такого платника податків податкову вимогу. Однак, такі дії не призвели до позитивного результату, а тому сума податкового боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 471,83 грн. за платежем 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
В решті позовних вимог - відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою зупинити провадження у справі до закінчення строку перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що відповідно до реєстраційних відомостей, відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та припинив підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця 23.10.2024. Так, відповідно до абзацу другого пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України» ПКУ підставою для звільнення від сплати єдиного податку є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Вказує, що на дату подання позовної заяви до Головного управління не надходила жодна інформація щодо перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що зумовило нарахування податку без застосування пункту 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України». Вважає передчасним є прийняте судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки такий сформований на основі наявних даних у податкових базах щодо питання нарахування та сплати єдиного податку, згідно з якими за відповідачем рахується податковий борг із вказаного вище податку. Податковий борг виник відповідно до перерахованих вище фактів та положень податкового законодавства. Виникає необхідність зупинення розгляду справи № 260/7132/24 до вирішення питання наявності підстав скасування (списання) боргу в порядку, встановленому ПКУ, тобто подання відповідної заяви після демобілізації відповідача, або сплатою такого.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Взятий на облік в податковому органі 02.08.2017. Однак, з 23.10.2024 р підприємницьку діяльність припинено, але не знято з обліку.
За відповідачем рахується податковий борг у розмірі 4862,13 грн за платежем 5018050400 «Єдиний податок з фізичних осіб», що підтверджується розрахунком податкового боргу та обліковими картками, де зазначено, що документ, по якому проведено нарахування, заява про застосування спрощеної системи оподаткування № 13731/1 від 10.08.2017 з обраною ставкою 10 відсотків до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На адресу відповідача, позивачем 10 червня 2024 року була надіслана податкова вимога № 0006574-1305-07126 про наявність, станом на 09 червня 2024 року, податкового боргу в сумі 3348,13 грн, яка була отримана 27.06.2024 за адресою, яку відповідач сам зазначив 10.08.2017 року в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування № 13731/1.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач в період січень, серпень-грудень 2023 перебував на військовій службі, в нього відсутній обов'язок сплати сум єдиного податку нарахованих за січень, серпень-грудень 2023 року в розмірі 1 362,30 грн, за січень-жовтень 2024 року в розмірі 3 028,00 грн (302,80 грн * 10 міс.), враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення податкового боргу тільки за лютий - березень 2022 року у розмірі 471,83 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з підп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За змістом підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу.
Відповідно до п. 25 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов'язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.
Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.
Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені цим Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом.
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
Так, з матеріалів справи встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 23 січня 2023 року, призваний за мобілізацією, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 18.11.2024 № 4158.
Як встановлено судом, відповідачу нараховано єдиний податок за лютий-березень 2022 року в розмірі 496,20 грн (248,10 грн*2 міс.). Відповідачем частково сплачено зобов'язання в розмірі 24,37 грн, у зв'язку з чим залишок до сплати за цей період складає 471,83 грн.
За січень, серпень-грудень 2023 року в розмірі 1 362,30 грн, за січень-жовтень 2024 року в розмірі 3 028,00 грн (302,80 грн. * 10 міс.), а всього на загальну суму 4 862,13 грн. Відповідачем за вказані періоди суми єдиного податку повністю не сплачені.
Отже, оскільки позивач в період січень, серпень-грудень 2023 перебував на військовій службі в нього відсутній обов'язок, відповідно до вимог податкового законодавства, сплати сум єдиного податку нарахованих за січень, серпень-грудень 2023 року в розмірі 1 362,30 грн, за січень-жовтень 2024 року в розмірі 3 028,00 грн (302,80 грн*10 міс.), враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення податкового боргу тільки за лютий - березень 2022 року у розмірі 471,83 грн.
Щодо доводів апелянта про зупинення провадження у справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, згідно вказаної норми суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головне управління ДПС в Закарпатській області звернулось до суду з позовом, у якому заявлено вимоги про стягнення податкового боргу.
Так, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
При цьому, зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
На переконання суду, зібрані у цій адміністративній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання апелянта про зупинення провадження у справі.
В частині решти доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 260/7132/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін