31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/21100/24 пров. № А/857/3007/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року (головуючий суддя: Ланкевич А.З., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 13.10.2024, звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.03.2020 з урахуванням дня фактичної виплати 14.09.2024; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.03.2020 з урахуванням дня фактичної виплати 14.09.2024.
Обґрунтовує позов тим, що 14.09.2024 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 380/10597/23, відповідач виплатив позивачеві заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.03.2020 у розмірі 76423,50 грн. Зазначив, що при нарахуванні та виплаті індексації відповідачем не було застосовано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, у зв'язку з чим позивач отримав вказані вище грошові кошти без компенсації, встановленої Законом. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, Закон № 2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 , в поряду добровільного виконання судових рішень, до ІНФОРМАЦІЯ_1 були подані заявки-розрахунки на замовлення нарахованих коштів для виплати ОСОБА_1 . Усі подальші дії, зокрема щодо фактичного надходження коштів на рахунок ОСОБА_1 не залежали від Військової частини НОМЕР_1 , а залежали від надходження бюджетного фінансування.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2020 року № 59 капітана ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 07.03.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 380/6708/20 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 07.03.2020 року з урахуванням виплачених сум.
У подальшому, 09.08.2021 здійснено зарахування на банківський рахунок позивача в сумі 5947,35 грн з призначенням платежу «Військова частина НОМЕР_1 , індексація грошового забезпечення, ОСОБА_1 », підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи скріншот з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року у справі № 380/10597/23 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 07.03.2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання цього судового рішення, 14.09.2024 здійснено зарахування на банківський рахунок позивача в сумі 76423,50 грн з призначенням платежу «Військова частина НОМЕР_1 , індексація грошового забезпечення, ОСОБА_1 », підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи скріншот з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування передбаченої Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день фактичної виплати - 14.09.2024, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача з приводу не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по 07.03.2020 по день фактичної виплати - 14.09.2024 року не відповідає визначеним у п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 380/6708/20, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.03.2020 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року у справі № 380/10597/23, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 07.03.2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання цих судових рішень, відповідачем 09.08.2021 виплачено індексацію грошового забезпечення 5947,35 грн та 14.09.2024 - 76423,50 грн.
Отже, враховуючи наявність факту невиплати сум частини грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 року по день фактичної виплати - 14.09.2024 є протиправною, а тому необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.12.2015 по день фактичної виплати - 14.09.2024.
Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 380/21100/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін