31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7275/24 пров. № А/857/10925/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за його позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
суддя у І інстанції Мартиць О.І.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 17 лютого 2025 року,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» (далі - ТОВ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відділ) про застосування адміністративно-господарського штрафу №067984 від 12.11.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 500/7275/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що під час проведеної відповідачем перевірки була встановлена відсутність у водія позивача належно оформленої товарно-транспортної накладної (далі - ТТН), невикористання водієм у слоті цифрового тахографа особистої картки водія, відсутність роздруківки листа реєстрації режиму роботи та відпочинку, що свідчить про порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).
Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови №067984 від 12.11.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону, що не спростовано під час розгляду справи доводами позивача.
У апеляційній скарзі ТОВ просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.
Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що при перевезенні вантажу водій транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ, мав у наявності накладну № 1475 від 02.10.2024 та дорожній лист вантажного автомобіля № 131 від 02.10.2024.
Законодавець у статті 48 № 2344-III визначив можливість заміни ТТН іншим альтернативним документом, яким у спірному виступала накладна № 1475 від 02.10.2024.
З наданих інспектору водієм документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, дорожнього листа та накладної можливо було встановити відомості про перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункти завантаження і розвантаження, тощо. Вважає, що відсутність ТТН не може бути єдиною підставою для накладення штрафу, якщо факт перевезення власного вантажу доведено іншими документами.
Відповідач не спростовує те, що під час рейдової перевірки транспортний засіб використовувався у власних потребах. У випадку перевезення вантажу за рахунок власних коштів, власним транспортом та для власних потреб водію достатньо мати накладну, що підтверджує, що товар належить підприємству, на якому він працює.
Щодо незабезпечення водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відсутності діючого тахографа, неведення водієм режиму праці та відпочинку, наполягає на тому, що законодавством передбачено вимогу до облаштування повіреним тахографом будь-якого вантажного автомобіля, вагою понад 3.5 т. При цьому порядок такого облаштування передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення (а не здійснюють його для власних потреб, як в даному випадку ТОВ «Захід агроенергоінвест»).
Оскільки порядок забезпечення водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до т/з, наявність тахографа, ведення водієм режиму праці та відпочинку визначений нормативним актом, який не розповсюджував свою дію на ТОВ «Захід агроенергоінвест», то він не мав законної можливості виконати свій обов'язок.
При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не враховано наявність дії надзвичайної ситуації - воєнного стану га час складання посадовими особами Відділу акту перевірки та самої оскаржуваної постанови.
При винесенні оскаржуваної постанови та при складанні акту Відповідач був зобов'язаний зазначити дату та час проведення перевірки та вчинення порушення, що не було взято до уваги судом першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Захід агроенергоінвест» відповідач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 02.10.2024 посадовими особами Відділу на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 30.09.2024 та направлення на рейдову перевірку №005642 від 30.09.2024 було здійснено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. Н-18 км 72+900, Тернопільська область, під час якої перевірено транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 (свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 ) з напівпричепом марки ECOVRAC н.з. НОМЕР_3 (свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_4 ) під керуванням водія ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_5 ). Згідно із свідоцтвом реєстрації транспортного засобу власником вказаного автомобіля є ТОВ.
У ході перевірки було встановлено, що вказаним транспортним засобом здійснювалося вантажне перевезення (комбікорм), однак у водія були відсутні ТТН на товар, натомість надано накладну №1476 (внутрішньо господарського призначення),у якій зазначено: відправник - Бучач млин; отримувач - Соколів птахофабрика; через кого - ОСОБА_1 .
Водночас було встановлено, що повна маса транспортного засобу марки DAF н.з. НОМЕР_1 відповідно до пункту F.1 свідоцтва реєстрації т/з НОМЕР_2 становить 38000 кг, такий обладнаний цифровим тахографом. При цьому виявлено, що водій у слоті цифрового тахографа не використовує особисту картку водія, відсутня роздруківка листа реєстрації режиму роботи та відпочинку за 02.10.2024.
За результатами перевірки посадові особи Відділу склали акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР051528 від 02.10.2024, у якому констатували встановлення порушення вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Водій ОСОБА_1 від ознайомлення з актом перевірки відмовився.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР051528 від 02.10.2024 було призначено на 12.11.2024, про що позивача повідомлено листом.
12.11.2024 Відділом прийнято постанову №067984, якою за порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону, до ТОВ застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
ТОВ не погодилося із правомірністю застосування Відділом до нього вказаного адміністративно-господарського штрафу та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про правомірність притягнення ТОВ до відповідальності оспорюваною постановою Відділу від 12.11.2024 через відсутність у водія під час перевірки ТТН, а також невикористання у слоті цифрового тахографа особистої картки водія, відсутність роздруківки листа реєстрації режиму роботи та відпочинку за 02.10.2024.
Водночас фактичні обставини справи, право відповідача на проведення перевірки та накладення на ТОВ адміністративно-господарського штрафу, а також дотримання процедури проведення перевірки та ухвалення оспорюваної постанови, сам розмір штрафних санкцій позивачем не заперечуються.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано приписами Закону № 2344-III.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Згідно із пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до матеріалів справи підставою для прийняття оспорюваної постанови був висновок відповідача щодо відсутності у водія позивача ТТН, а також невикористання у слоті цифрового тахографа особистої картки водія, відсутність роздруківки листа реєстрації режиму роботи та відпочинку за 02.10.2024.
За приписами частини 1 статті 1 Закону №2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно із абзацом першим частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні були затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363).
За приписами пункту 1 Правил №363:
вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;
перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
За приписами пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Пунктом 11.3 Правил №363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Згідно пункту 11.5 Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Окрім того, приписами статі 2 Закону України "Про транспорт" (далі - Закон №232/94-ВР) передбачено, що нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у ТОВ обов'язку дотримуватися вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення №340), а також Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженій наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція №385).
Як передбачено у статті 18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
У відповідності до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
При цьому згідно з пунктом 1.4 вказаного Положення воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
сільськогосподарськими підприємствами або підпиємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
У відповідності до пункту 1.4. Інструкції №385:
тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
За приписами пункту 3.1. Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі:
протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.
З урахуванням наведеного у суду першої інстанції були належні підстави для висновку про те, що у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, яку він має використовувати у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа.
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності оспорюваної постанови з огляду на те, що під час рейдової перевірки відповідача його транспортний засіб використовувався у власних потребах, а водій пред'явив інспектору всі документи, визначені статтею 48 Закону №2344-III, зокрема, накладну № 1475 від 02.10.2024 та дорожній лист вантажного автомобіля № 131 від 02.10.2024, апеляційний суд зазначає таке.
З урахуванням наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обов'язковість оформлення ТТН у спірному випадку прямо передбачена Законом №2344-III, а вантажне перевезення за для власних потреб являє собою здійснення такого фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників, що не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому наявні у накладній №1476 від 02.10.2024 відомості не давали можливість з'ясувати інформацію, яка має бути відображена у ТТН, а отже суд першої інстанції слушно вважав встановленим факт порушення водієм позивача вимог статті 48 Закону №2344-III при перевезенні вантажу за відсутності на момент перевірки ТТН.
Щодо доводів позивача про непоширення вимог Положення № 340 на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що дія пункту 1.4. Положення № 340 розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення, однак матеріали справи не містять доказів, які б вказували на відповідність фактичних обставин справи наведеним правовим нормам.
Водночас слід погодитися із відповідачем у тому, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
З огляду на викладене доводи апелянта про необхідність скасування оспорюваної постанови через незазначення у ній часу проведення перевірки та вчинення порушення за наявності вказівки лише на дату такого не заслуговують на увагу, є надуманими та не спростовують наявності у діях водія ТОВ встановлених порушень вимог Закону №2344-III.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 500/7275/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар