31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14226/24 пров. № А/857/1222/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Кравців О.Р.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 29 листопада 2024 року,
04 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015 - 2022 роки, грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з 31.02.2021 по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за 2015 - 2022 роки, грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з 31.02.2021 по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та “Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні військової служби з урахуванням доплати із індексації грошового забезпечення за січень 2016 - грудень 2022 років, перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2022 роки з урахуванням перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 51 діб основної відпустки за 2021 - 2022 роки та невикористані 112 діб щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані 51 діб основної відпустки за 2021 - 2022 роки та невикористані 112 діб щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання нового грошового атестату та нової довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби (з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022, доплати до грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, для подання її до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023, направити їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023;
зобов'язати відповідача видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби (з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022, доплати до грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, для подання її до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023, направити їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2022 у розмірі 940,00 гривень, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/14226/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплачених в період з 30.01.2020 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, а також виплачених в період з 01.12.2015 по 31.12.2022, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплачених в період з 30.01.2020 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, а також виплачених в період з 01.12.2015 по 31.12.2022, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за 01.12.2015 по 31.12.2022, грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2022.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за 01.12.2015 по 31.12.2022, грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2022 по день фактичної виплати, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби позивача (надбавок, доплат, підвищень) з врахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, з урахуванням перерахунку і виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 для подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виготовити ОСОБА_1 новий грошовий атестат та довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби позивача (надбавок, доплат, підвищень) з врахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, з урахуванням перерахунку і виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 з врахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 для подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення у спірний період таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у спірний період із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Окрім того, основною умовою для виплати позивачу компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Позивачу 04.06.2024 на виконання рішення суду виплачено заборгованість по грошовому забезпеченні в розмірі 248 627,05 грн, а тому він має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаного грошового забезпечення по день його фактичної виплати.
Щодо позовної вимоги про видачу нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби, суд таку задовольнив, оскільки позивач має право на оновлену довідку з врахуванням того, що перераховане грошове забезпечення, з урахуванням цього рішення суду, вплине на розмір пенсії позивача.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд у задоволенні такої відмовив, так як на час розгляду вказаної вимоги між сторонами існує спір щодо виплати належних сум грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 , яка у своїй скарзі просила таке скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вважає, що розрахунковою величиною для визначення розміру грошового забезпечення позивача є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум, визначений станом на інші роки, для розрахунків розмірів цих окладів не повинен застосовуватися.
Також звертає увагу, що станом на день звернення із позовом до суду ОСОБА_1 не отримував відмови від Військової частини НОМЕР_1 виплатити йому відповідну компенсацію на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Тому у ОСОБА_1 не виникло право на захист у суді у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду, а в суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення зазначених вимог.
Що стосується застосування судом першої інстанції пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то відповідач стверджує, що судом неправильно було тлумачено зазначену норму матеріального права.
Щодо зобов'язання судом скласти новий грошовий атестат позивача, то скаржник зазначає, що у разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою. Вважає, що суд протиправно зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 скласти оновлений грошовий атестат. Додатково наголошує, що підстав для видачі нового грошового атестату та нової довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , а відповідно і їх направлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023 у військової частини НОМЕР_1 не має.
Окрім того, наполягає на пропуску позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №362 від 31.12.2022 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.12.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №380/6284/23 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №4-1 від 15.01.2004.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №380/6284/23 у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті перерахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та прийнято постанову, якою у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено.
У іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №380/6284/23 залишено без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №380/6286/23 (залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024) визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, з урахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, з урахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідач здійснив позивачу 04.06.2024 виплату перерахованого розміру грошового забезпечення та сум індексації грошового забезпечення.
Вважаючи, що розмір грошового забезпечення нараховувався та виплачувався в неналежних розмірах, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за 01.12.2015 по 31.12.2022, грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2022 по день фактичної виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, апеляційний суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив:
« Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.»
У справі, що розглядається, апеляційним судом встановлено, що відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 на виконання рішення судів у справі №380/6284/23 лише 20.04.2024, а також належного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2022 на виконання рішення суду від 16.04.2024 у справі №380/6286/23 - 04.06.2024 (а.с. 17.)
Отже, несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням позивачу грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів з врахуванням пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Отже пункт 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, не враховується при нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду в цій частині позовних вимог, апеляційний суд зазначає таке.
21.08.2025 Верховний Суд при перегляді справи №600/3471/24-а у своїй постанові дійшов правового висновку, що у цій категорії справ слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу Законів про працю України, та який починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права (дати виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення).
Оскільки з вимогами про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивач звернувся 04.07.2024, а такі виплати відбулись 20.04.2024 та 04.06.2024, то з огляду на постанову Верховного Суду від 21.08.2025 у справі № 600/3471/24-а строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплачених в період з 30.01.2020 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, а також виплачених в період з 01.12.2015 по 31.12.2022, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 (далі - Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
За первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
У той же час судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Відтак, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві в заниженому розмірі грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у спірний період без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Щодо перерахунку додаткових видів грошового забезпечення з урахування індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому вона є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Відповідно до частин 3, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій справі спір стосується права позивача на виплату грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за період з 30.01.2020 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належних сум грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022), яку і належало застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Разом із тим, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Водночас, відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на викладене, строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Таким чином, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Виходячи з наведеного суд констатує, що Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що предметом спору у цій справі є перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за період з 30.01.2020 по 31.12.2022.
Апеляційний суд зазначає, що спірний період (з 30.01.2020 по 31.12.2022) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19.07.2022) та після цього.
Період з 30.01.2020 до 19.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 31.12.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що оскільки спірні правовідносини, що охоплюють період з 30.01.2020 до 19.07.2022, виникли до 19.07.2022, то вони регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом № 2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. А отже в цій частині рішення суду слід залишити без змін.
Разом із тим, позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 необхідно залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Згідно із приписами пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, а також щодо перерахунку додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення за спірний період слід скасувати у частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду.
Щодо позовної вимоги про видачу нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби позивача (надбавок, доплат, підвищень), перерахунку грошового забезпечення, направлення їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1993 №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Апеляційний суд зазначає, що позивачу на виконання рішень судів здійснено перерахунок грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення. При цьому індексація грошового забезпечення має включатися до складу такого грошового забезпечення.
Окрім того, під час розгляду цієї справи встановлено, що позивач має право на перерахунок додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 01.01.2022, а також із з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1(в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 7 Порядку №3-1 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Таким чином, враховуючи, що документом на підставі якого призначається пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є грошовий атестат, який містить пункти для зазначення інформації щодо щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, розмір доплати за наукове звання, тоді як форма довідки про додаткові види грошового забезпечення та про доходи є нормативно встановлена і не може бути доповнена (змінена) посадовими особами військової частини, а отже слід прийти до висновку, що індексація повинна бути внесена саме в грошовий атестат позивача.
Порядок оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій визначено Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2014 №530, чинне на час призначення пенсії позивачу (далі - Положення №530).
Відповідно до пункту 3.1 Положення №530 оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби), здійснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними військовими комісаріатами згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій).
Розмір грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій особам, звільненим з військової служби, визначається фінансово-економічним управлінням цієї військової частини.
Згідно з пунктом 3.8 Положення №530 обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії: приймає від заявника необхідні документи, донараховує вислугу років до дня звільнення військовослужбовця з військової служби та оформлює подання про призначення пенсії за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій; ознайомлює з поданням особу, якій оформлюється пенсія; передає перший примірник подання та документи, зазначені в пунктах 3.3 - 3.6 цього Положення, до головного управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації особи; другий примірник подання долучається до особової справи колишнього військовослужбовця, яка зберігається в обласному військовому комісаріаті.
Подання складається посадовою особою обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, перевіряється та підписується начальником цього відділу, обласним військовим комісаром та завіряється гербовою печаткою.
Пунктом 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавцем встановлено алгоритм взаємодії відповідача, обласних територіальних центрів комплектування та органів Пенсійного фонду, а саме: розмір грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій особам, звільненим з військової служби, визначається фінансово-економічним управлінням відповідача; обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки після одержання заяви про призначення пенсії: приймає від заявника необхідні документи, донараховує вислугу років до дня звільнення військовослужбовця з військової служби та оформлює подання про призначення пенсії за встановленою формою, яке направляє до головного управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації особи; Пенсійний фонд приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на виготовлення оновленого грошового атестату з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, з урахуванням перерахунку і виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, з урахуванням виплачених сум; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.
Водночас позивач має право на виготовлення нової довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби (надбавок, доплат, підвищень) з урахуванням перерахунку і виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.
Разом із тим, судом першої інстанції помилково зобов'язано відповідача видати зазначену вище довідку для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2023, оскільки з матеріалів справи слідує, що позивачу такий перерахунок слід здійснювати з 01.02.2023.
Висновки суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 380/14226/24 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та такі позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплачених в період з 30 січня 2020 року по 18 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року по 18 липня.2022 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а також виплачених в період з 01 грудня 2015 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплачених в період з 30 січня 2020 року по 18 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року; за період за період з 01 січня 2022 року по 18 липня.2022 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а також виплачених в період з 01 грудня 2015 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум.
Такі позовні вимоги за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року по день фактичної виплати, а саме 20 квітня 2024 року та грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року по день фактичної виплати, а саме 03 червня 2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виготовити ОСОБА_1 новий грошовий атестат та довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби позивача (надбавок, доплат, підвищень) з врахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням перерахунку і виплати грошового забезпечення з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, для подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 лютого 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар