31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17840/23 пров. № А/857/35181/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О. І.
Запотічного І. І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року (головуючий суддя Брильовський Р.М.), ухвалену в порядку письмового провадження в м. Львів, у справі №380/17840/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
14.07.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №380/17840/23, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління) щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.12.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення від 17.02.2023 № 5899, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 17.02.2023 № 5899, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 з питань заміни способу та порядку виконання судового рішення у справі № 380/17840/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії у задоволенні заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходить з того, що рішення суду ухвалене у справі №380/17840/23 на користь позивача має зобов'язальний характер, зміна способу його виконання шляхом (стягнення конкретної суми коштів) потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання. Суд зазначає, що змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що зміна способу не може вважатися прийняттям нового рішення. Вказує, що з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Апелянт вважає, що у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».
Управлінням подано відзив на апеляційну скарг, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №380/17840/23 - залишити без змін.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали від 04.08.2025, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Згідно із статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою, третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувала чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України від 5 червня 2012 року «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.
Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №826/8279/16.
Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Водночас, для зміни способу і порядку виконання судового рішення підставами є обставини, які роблять виконання неможливим.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 року (справа №759/1928/13-а).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №380/17840/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 17.02.2023 № 5899, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Як встановлено судом першої інстанції, Управління рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі №380/17840/23 виконало, здійснило перерахунок пенсії з 1.12.2023. Доплата з грудня 2019 по листопад 2023 становить 273670,67 грн.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії, однак виплату заборгованості не здійснило за відсутності фінансування з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у матеріалах справи немає доказів того, що у разі зміни способу виконання судового рішення на примусове стягнення рішення суду буде виконане.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що дана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду. Тобто, із заяви випливає наявність нових позовних вимог, які не заявлялись при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Так, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зміна способу виконання судового рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми такої виплати, на стягнення буде зміною судового рішення по суті.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції викладено підстави відмови у задоволенні заяви, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі №380/17840/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний