Постанова від 29.10.2025 по справі 640/9922/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/9922/19 Головуючий у 1 інстанції - Казанчук Г.П.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом, в якому просило:

- стягнути з комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Київського МВФСЗІ адміністративно-господарські санкції у розмірі 20 261 166,12 грн.;

- стягнути з комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Київського МВФСЗІ пеню у розмірі 547 051,05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу № 640/9922/19 передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду 24.03.2025 прийнято адміністративну справу №640/9922/19 до свого провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 позов задоволено частково:

- стягнуто з комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 11 819 013,57 грн.;

- стягнуто з комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 319 113,00 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що КП "Київський метрополітен" 23.03.1999 зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як роботодавець у Київському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (в подальшому у Київському міському відділенні Фонду соціального захисту осіб інвалідів).

КП "Київський метрополітен" 01.03.2018 подано звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 7539 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 302 особи, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 185 особи.

Позивачем застосовано до відповідача штрафну (фінансову) санкцію та пеню, за невиконання нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки добровільно вказані в позовній заяві кошти відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у січні-березні 2018 року та у травні-червні 2018 року (за 5 місяців) відповідачем виконано обов'язок щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації, однак, у квітні, липні-грудні 2018 року (за 7 місяців), на переконання суду, відповідачем такий обов'язок виконано не було, а тому наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за прострочення сплати цих санкцій з вказаний період - 7 місяців.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, не враховано надані позивачем докази та практику Верховного Суду у даній категорії справ. Зокрема, апелянт зазначає, що впродовж 2018 року створювались робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлявся центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) шляхом подання звітів форми №3-НП, проте у 2018 році до підприємства звернулось лише 9 осіб з інвалідністю, які були працевлаштовані на підприємстві. Також апелянт зазначив, що згідно листа Солом'янської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26.06.2019 №269.2-302/19 зазначено, що протягом 2018 року КП "Київський метрополітен" надавали інформацію за формою 3-ІН "Інформація про попит на робочу силу вакансії)" для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Безробітні громадяни, які перебувають на обліку в центрі зайнятості направлялись для працевлаштування, але професійно-кваліфікаційний склад осіб з інвалідністю не відповідав вимогам заявлених вакансій.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 17 Закону № 875-XII встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону № 875-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На реалізацію цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.07.2022).

Відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Водночас, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 06.03.2024 у справі № 120/7955/21-а.

Згідно з статтею 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої - третьої, п'ятої статті 19 Закону № 875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 КЗпП України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин, другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

Обов'язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб'єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Своєю чергою, до обов'язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18 від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а, від 06.03.2024 у справі № 120/7955/21-а.

Як встановлено судом першої інстанції, КП "Київський метрополітен" впродовж 2018 року подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року.

Також, відповідачем здійснювались заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме:

- розміщувало оголошення на сайтах jooble, rabota-tut.ua , work.ua (т.3 а.с.223-245);

- зверталось з листами до військових комісарів РВК всіх районів міста Києва пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю (т.3 а.с.104-123);

- зверталось з листом від 20.09.2018 №22/04-1279 до директора центру практичної допомоги захисникам України "AxioS" з пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю (т.3 а.с.124-129);

- зверталось з листом від 22.01.2018 №22/04-69 до директора Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів з пропозицією про наявні вакансії в метрополітені з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю (т.3 а.с.131-132);

- зверталось з листом від 22.01.2018 №22/04-70 до т.в.о. директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Хариша М.Я. із проханням сприяння розповсюдження інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, які потребують роботи (т. 3 а.с.133-134);

- здійснювало оголошення щодо працевлаштування на наявні вакансії, які транслювалися на ескалаторах підприємства (листи № 22/04-21 від 09.01.2018, № 22/04/-143 від 05.02.2018, № 22/04-144 від 05.02.2018, №22/04-250 від 05.03.2018, № 22/04-251 від 05.03.2018, №22/04-429 від 18.04.2018, № 22/04-430 від 18.04.2018, № 22/04-431 від 18.04.2018, № 22/04-432 від 18.04.2018, № 22/04-433 від 18.04.2018, № 22/04-434 від 18.04.2018, № 22/04-616 від 05.06.2018, № 22/04-617 від 05.06.2018, № 22/4-618 від 05.06.2018, №22/04-619 від 05.06.2018, №22/04-620 від 05.06.2018, №22/04-621 від 05.06.2018, № 22/04-820 від 02.07.2018, №22/04-821 від 02.07.2018, №22/04-822 від 02.07.2018, № 22/04-823 від 02.07.2018, № 22/04-824 від 02.07.2018, № 22/04-825 від 02.07.2018, № 22/04-826 від 02.07.2018, №22/04-1087 від 17.08.2018, № 22/04-1088 від 17.08.2018, № 22/04-1089 від 17.08.2018, №22/04-1090 від 17.08.2018, № 22/04-1091 від 17.08.2018, № 12/04-1092 від 17.08.2018, № 22/04-1192 від 10.09.2018, № 22/04-1193 від 10.09.2018, № 22/04-1194 від 10.09.2018, № 22/04-1195 від 10.09.2018, №22/04-1196 від 10.09.2018, № 22/04-1197 від 10.09.2018, № 22/04-1198 від 10.09.2018, №22/04-1360 від 03.10.2018, №22/04-1361 від 03.10.2018, № 22/04-1362, від 03.10.2018, № 22/04-1363 від 03.10.2018, №22/04-1364 від 03.10.2018, №22/04-1365 від 03.10.2018, № 22/04-1366 від03.10.2018, № 22/04-1561 від 07.11.2018, №22/04-1562 від 07.11.2018, №22/04-1563 від07.11.2018, №22/04-1564 від 07.11.2018, № 22/04-1565 від 07.11.2018, № 22/04-1566 від 07.11.2018, № 22/04-1703-22/0417-09 від 04.12.2018 (т.3 а.с.246-260, т.4 а.с.1-44, 99-167).

- зверталось з листом від 22.01.2018 №22/04-71 до голови Правління Громадської організації інвалідів "Всеукраїнська асоціація працездатних інвалідів" із запрошенням на роботу осіб з обмеженими фізичними можливостями та листом від 22.01.2018 №22/04-72 до Голови Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Допомога інвалідам Чорнобиля" (т.3 а.с.135-138).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що впродовж 2018 року створювались робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлявся центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) шляхом подання звітів форми №3-НП, проте до підприємства звернулось лише 9 осіб з інвалідністю, які були працевлаштовані на підприємстві.

Також, апелянт зазначив, що згідно листа Солом'янської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26.06.2019 №269.2-302/19 зазначено, що протягом 2018 року КП "Київський метрополітен" надавали інформацію за формою 3-ІН "Інформація про попит на робочу силу вакансії)" для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Безробітні громадяни, які перебувають на обліку в центрі зайнятості направлялись для працевлаштування, але професійно-кваліфікаційний склад осіб з інвалідністю не відповідав вимогам заявлених вакансій, водночас доказів безпідставної відмови у працевлаштуванні особам з інвалідністю матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону № 875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин згідно з частиною першою статті 218 ГК України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

З урахуванням того, що відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем у квітні, липні-грудні 2018 року (за 7 місяців) не було виконано обов'язку щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації, колегія суддів зазначає таке.

Підставою для вищезазначеного висновку слугував розрахунок здійснений судом першої інстанції на підставі узагальненої довідки про звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми 3-ПН", що надавались в 2018 році до солом'янської філії Київського міського центру зайнятості, де вказано вакансії для осіб з інвалідністю від 21.05.2025 за вих.№22/04-325.

Так, суд першої інстанції здійснюючи розрахунок зазначив про те, що всього за рік відповідачем виділено та створено 1146,5 робочих місця для осіб з інвалідністю, що в середньому на місяць складає 95,5 робочих місця, а тому відповідачем порушені вимоги частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо виділення та створення цих 117 робочих місць та надання державній службі зайнятості інформації про ці вакантні місця впродовж року.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, КП "Київський метрополітен" впродовж 2018 року подавало до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року.

Верховний Суд у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17 зазначив, що своєчасне подання звітності за формою № 3-ПН є ключовим доказом вжиття роботодавцем залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.07.2025 у справі №320/8104/22.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем у квітні, липні-грудні 2018 року (за 7 місяців) не було виконано обов'язку щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та надання державній службі зайнятості відповідної інформації, так як у звітах визначено менше ніж 117 робочих місць, на переконання колегії суддів, є помилковими та не відповідають обставинам справи, а також висновкам Верховного Суду.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив частково його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11 819 013,57 грн. та стягнення з комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 319 113,00 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2025.

Попередній документ
131438918
Наступний документ
131438920
Інформація про рішення:
№ рішення: 131438919
№ справи: 640/9922/19
Дата рішення: 29.10.2025
Дата публікації: 03.11.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (09.10.2025)
Дата надходження: 23.07.2025
Предмет позову: про стягнення коштів
Розклад засідань:
07.04.2025 09:30 Кіровоградський окружний адміністративний суд
23.04.2025 11:30 Кіровоградський окружний адміністративний суд
25.04.2025 09:30 Кіровоградський окружний адміністративний суд
07.05.2025 11:00 Кіровоградський окружний адміністративний суд
13.05.2025 13:30 Кіровоградський окружний адміністративний суд
28.05.2025 13:00 Кіровоградський окружний адміністративний суд
17.06.2025 11:00 Кіровоградський окружний адміністративний суд
09.07.2025 10:00 Кіровоградський окружний адміністративний суд
08.10.2025 15:02 Шостий апеляційний адміністративний суд
29.10.2025 16:10 Шостий апеляційний адміністративний суд