31 жовтня 2025 р. Справа № 480/7551/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 (суддя: С.В. Воловик, м. Суми) по справі № 480/7551/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Сумській області), Державної податкової служби України ( далі - відповідач-2, ДПС України) в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2022 № 608713-2409-1819-UA59080310000049988;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2023 № 430867-2409-1819-UA59080310000049988.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем безпідставно застосовано приписи Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-ІХ від 11.04.2023, який набрав чинності 06.05.2023, до правовідносин щодо сплати орендної плати за землю у 2022 та 2023 роках.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 480/7551/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.12.2022 № 608713-2409-1819-UA59080310000049988 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 25 732, 36 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.12.2023 № 430867-2409-1819-UA59080310000049988 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 14 842, 64 грн.
В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2022 № 608713-2409-1819-UA59080310000049988 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 17 089, 72 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2023 № 430867-2409-1819-UA59080310000049988 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 27 979, 44 грн. відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, посилається на ухвалення його з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 480/7551/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що наказом № 309 у розділі I затверджені території можливих бойових дій (частина перша) та території активних бойових дій (частина друга), у розділі II затверджені тимчасово окуповані російською федерацією території України. Отже, для цілей управління платою за землю відповідно до пункту 69.14 пункту 69 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ застосовується лише перелік територій активних бойових дій (частина другого розділу I) та тимчасово окупованих російською федерацією (розділ II). Юнаківську сільську громаду наказом №309 від 25.05.2022 і по теперішній час віднесено до території можливих бойових дій. Отже, у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС у Сумській області вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним Управлінням ДПС у Сумській області 31.12.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення № 608713-2409-1819-UA59080310000049988 про визначення податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 42 822, 08 грн.. Так само, 31.12.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 430867-2409-1819-UA59080310000049988 про визначення податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 42 822, 08 грн..
Вказані податкові повідомлення-рішення, відповідно до листа відповідача від 20.08.2024, отримані позивачем особисто 15.05.2024, про що вчинено відповідний підпис на корінцях податкових повідомлень-рішень.
З метою відкликання вказаних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Сумській області з заявою, за результатами розгляду якої позивача повідомлено про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на приписи Закону України № 3050-ІХ від 11.04.2023, а також те, що Юнаківська сільська територіальна громада не відносилась до територій, на яких велись активні бойові дії чи до окупованих територій.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносини стосовно сплати орендної плати за період з 25.05.2022 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2023 по 05.05.2023 належить застосовувати положення, чинного на час їх виникнення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельні ділянки, що розташовані на території, включеній до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а не норми цього пункту в редакції Закону № 3050-ІХ.
Доводи відповідача-1 щодо відсутності у позивача пільги по сплаті орендної плати за земельні ділянки у зв'язку з тим, що Юнаківська сільська територіальна громада Сумського району Сумської області віднесена до територій можливих бойових дій, суд першої інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на приписи пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 за № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», згідно з якими до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території як можливих бойових дій, так і території активних бойових дій.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України від 30.11.2021 № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» визначено, що для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ).
Відповідно до п. 64 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік.
Відповідно до п.п.170.14.3. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/ користування.
Відповідно до пп. 170.14.1. п.170.14 ст. 170 ПК України, для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь (п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом. постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.
Згідно з п.п. 381.1.2 ст. 381 Податкового кодексу України, МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов'язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Відповідно п.п.38-1.1.4 ст. 381 Податкового кодексу України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
За правилами п.п.170.14.3 ст.170 Податкового кодексу України, визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.15 такого змісту:
«Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди».
Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Отже, підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлював для землекористувачів пільгу зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з 01.03.2022 на час введення воєнного стану, зокрема у випадку розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого з 24.05.2022 включена і Юнаківська сільська територіальна громада, Сумського району, Сумської області.
Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, у якому зазначено, що з 25.05.2022 Юнаківська сільська територіальна громада відноситься до території можливих бойових дій (п. 1 розділу І). Вказаний перелік визначав територіями, на яких ведуться (велися) бойові, як території можливих бойових дій, так і території активних бойових дій.
Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка кадастровий номер 5924780700:11:003:0004, розташована на території Юнаківської сільської територіальної громади Сумського району Сумської області.
Відтак, на підставі Закону № 2120-ІХ, з 25.05.2022 позивач набув право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Водночас, ГУ ДПС у Сумській області вважає, що змінами, внесеними до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, передбачено, що загальне мінімальне податкове зобов'язання протягом спірного періоду не нараховується та не сплачується виключно за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Відтак, оскільки територія Юнаківської сільської територіальної громади Сумського району Сумської області належить до територій можливих бойових дій з 25.05.2022 по теперішній час, а не активних бойових дій, на думку відповідача, ОСОБА_1 має сплачувати загальне мінімальне податкове зобов'язання за користування земельною ділянкою за 2022 рік на загальних підставах.
Колегія суддів вважає помилковими такі твердження апелянта, з огляду на наступне.
Так, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в наступній редакції:
"69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку….»
Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК) пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати загального мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.
Разом з тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.
Водночас, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Колегія суддів вважає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов'язання за 2022 рік, не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2022 рік належить застосовувати положення, чинного на час їх виникнення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов'язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
Застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач правомірності прийнятого рішення ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2022 № 608713-2409-1819-UA59080310000049988 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 25 732, 36 грн. та податкового повідомлення-рішення від 31.12.2023 № 430867-2409-1819-UA59080310000049988 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 14 842, 64 грн..
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 480/7551/24 - в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко