31 жовтня 2025 р. Справа № 520/2330/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 (суддя: Пасечнік О.В., м. Харків) по справі № 520/2330/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Житомирській області, пенсійний орган, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії № 963040137961 від 13.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії по стажу, зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період відбування ним покарання в установі ОП-217/29, правонаступником якої є Державна установа «Крюковська виправна колонія (№29)», з 15.07.1986 по 28.07.1988 та здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з обліком стажу роботи за період з 15.07.1986 по 28.07.1988 з дати призначення пенсії - 24.04.2014.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову йому у проведенні перерахунку пенсії № 963040137961 від 13.08.2024 є протиправним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 1983600996) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії від 13.08.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період відбування покарання в установі ОП-217/29, правонаступником, якої є Державна установа «Крюковська виправна колонія (№29)», з 15.07.1986 по 28.07.1988.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків у суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 1983600996) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/2330/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність рішення №963040137961 від 13.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, а саме відсутності даних у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного соціального страхування про сплату внесків. При розгляді поданих документів встановлено, що відповідно до листа від 08.07.2024 № 15/8-50-24/Дв/Х-35 адміністрації ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» стаж роботи в період відбування покарання ОСОБА_1 з 15.07.1986 по 28.07.1988 зарахувати неможливо, так як страхові внески не утримувались і не перераховувались. Посилаючись на приписи пунктів 12, 12-1 Порядку № 637, якими, серед іншого, передбачено, що період роботи засуджених зараховується до стажу роботи за умови підтвердження платіжними документами про сплату страхових внесків або інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, що особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, наполягав на відсутності підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 .
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 06 серпня 2024 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії по стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач отримує пенсію за віком з 24.04.2014 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено матеріалами справи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.08.2024 №963040137961 надано позивачу відмову в проведенні перерахунку пенсії по стажу у зв'язку з відсутністю права.
Зазначено, що при розгляді поданих документів встановлено, що відповідно до листа від 08.07.2024 №15/8-50-24/Дв/X-35 адміністрації ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» стаж роботи в період відбування покарання ОСОБА_1 з 15.07.1986 по 28.07.1988 зарахувати неможливо, так як страхові внески не утримувались і не перераховувались.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 963040137961 від 13.08.2024 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи під час відбування покарання в установі ОП-217/29, правонаступником якої є Державна установа «Крюковська виправна колонія (№29)», з 15.07.1986 по 28.07.1988, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів, оскільки на час вирішення питання про обчислення страхового стажу позивача положеннями Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачено можливість включення до загального стажу роботи періоду під час відбування покарання.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період відбування покарання в установі ОП-217/29, правонаступником якої є Державна установа «Крюковська виправна колонія (№29)», з 15.07.1986 по 28.07.1988.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XIІ).
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа від 08.07.2024 №15/8-50-24/Дв/X-35 адміністрації ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» встановлено, що позивач відбував покарання з 11.07.1986 по 05.08.1988.
Також з довідки про заробіток для обчислення пенсії № 15/8-49-24/Х-35 від 08.07.2024 вбачається, що дана довідка видана ОСОБА_1 про те, що його заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії, в Установі ОП-317/29 (правонаступник Державна установа «Крюковська виправна колонія (№ 29)») склала 0,02103 грн.. На всі виплати страхові внески (єдиний внесок) згідно законодавства України не утримувались і не перераховувались. Довідка видана на підставі первинних документів, а саме особових рахунків за 1986-1988 роки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначає позивач в позовній заяві, під час відбування покарання в установі ОП-217/29 працював як водій з 15.07.1986 по 28.07.1988, що підтверджено матеріалами справи.
Трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, використовується для нарахування пенсії та інших соціальних виплат так само як і страховий (фактично прирівняний до страхового).
Відповідно до ст. 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з1 січня 2004 року), час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.
Після втрати чинності вищезазначеним кодексом, а саме 01.01.2004 набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, частиною 4 статті 122 якого встановлено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.
Відповідно до частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені мають право на соціальне забезпечення, утому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Згідно з положеннями Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин частини 1 та 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачали, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи відміняють відповідальність особи.
Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку спірні правовідносини, пов'язані із визначенням страхового стажу ОСОБА_1 , виникли з моменту його звернення до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 15.07.1986 по 28.07.1988.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 21.06.2019 у справі №448/1691/16-а, від 30.01.2018 у справі № 211/1432/17(2-а/211/103/17).
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №963040137961 від 13.08.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.07.1986 по 28.07.1988, не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.
Відповідно до абзацу 12 пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацом 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Беручи до уваги, що за принципом екстериторіальності, оскаржуване рішення № 963040137961 від 13.08.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії прийнято ГУ ПФУ в Житомирській області, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період відбування покарання в установі ОП-217/29, правонаступником якої є Державна установа «Крюковська виправна колонія (№29)», з 15.07.1986 по 28.07.1988.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/2330/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова