31 жовтня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/8198/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) їй особисто, та, одночасно, як законному представнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у повному обсязі грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди та інших виплат, що входять до складу грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який зник безвісті 08.01.2025 року під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, поблизу н.п. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, відповідно до складеного ним особистого розпорядження від 23.11.2024 року.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та подальші виплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) їй особисто, та, одночасно, як законному представнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у повному обсязі грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди та інших виплат, що входять до складу грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який зник безвісті 08.01.2025 року під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, поблизу н.п. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, відповідно до складеного ним особистого розпорядження від 23.11.2024 року.
Ухвалою судді від 05.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, має спільних дітей, 2021 та 2018 років народження.
Позивачка та ОСОБА_4 не перебували в зареєстрованому шлюбі, тому походження їх спільних дітей було записано за ст. 135 Сімейного кодексу України.
08.01.2025 року ОСОБА_4 зник безвісти під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, поблизу н.п. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області.
Після отримання сповіщення сім'ї Позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявами від 14.02.2025 року та повторно 15.04.2025 року до військової частини НОМЕР_1 щодо виплат грошового забезпечення як член сім'ї військовослужбовця, який зник безвісті. Однак військова частина НОМЕР_5 відмовилась робити виплати, так як, на їх думку, особисте розпорядження ОСОБА_4 не є дійсним.
Не погодившись з цим Позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 по (стройовій частині) №323 §3 від 30.10.2024 року солдата ОСОБА_5 було зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .
23.11.2024 року солдат ОСОБА_6 власноручно склав особисте розпорядження на випадок його загибелі (смерті), захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (надалі за текстом "Особисте розпорядження"). Підпис на вказаному Особистому розпорядженні був засвідчений командиром військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_6 з 08.01.2025 року вважається таким, що зник безвісти під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, поблизу АДРЕСА_3 , що підтверджується матеріалами службового розслідування, яке було проведене в військовій частині НОМЕР_1 .
Позивачка зверталась до військової частини НОМЕР_1 з заявами від 14.02.2025 року та 15.04.2025 року щодо виплат грошового забезпечення як член сім'ї військовослужбовця, який зник безвісті. У задоволенні її заяву було відмовлено листом №2112/2773 від 05.07.2025 року.
Законом України №3995-IX від 08.10.2024 року "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі за текстом "Закон України №3995-IX") щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" було встановлено право військовослужбовців написати відповідне особисте розпорядження на відповідні випадку, але вступ відповідної норм закону було відтерміновано на 01.02.2025 року.
23.11.2024 року солдат ОСОБА_6 власноручно склав особисте розпорядження на випадок його загибелі (смерті), захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках. Підпис на вказаному Особистому розпорядженні був засвідчений командиром військової частини НОМЕР_1 .
Посвідчуючи підпис на зазначеному Особистому розпорядженні командир військової частини НОМЕР_1 виходив з того, що солдат ОСОБА_6 , знаючи про прийняті зміни до Закону, усвідомлюючи всю небезпеку військової служби та всі ризики участі у бойових діях, мав повне право скласти особисте розпорядження з урахуванням запланованих змін до Закону, адже жодна норма закону не забороняла ОСОБА_7 скласти таке Особисте розпорядження а командир військової частини НОМЕР_1 не міг відмовити посвідченні документу, який не суперечив закону.
На дату складання і реєстрації у військовій частині, особисте розпорядження ОСОБА_8 на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, з визначенням розміру частки таких осіб у відсотках не відповідає вимогам нормативно-правових актів, оскільки зміни до пункту 6 статті 9 Закону України №3995-IX, якими військовослужбовцям надано право складати у письмовій довільній формі особисті розпорядження на випадок захоплення їх в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного їм грошового забезпечення особі (особам) за їх вибором, з визначенням розміру частки таких осіб у відсотках були прийняті 08.10.2024 року але не набрали чинності.
Введення в дію вказаних змін відбулося 01.02.2025 року майже через три місяці після складання особистого розпорядження.
Отже, як на момент складання особистого розпорядження так і на момент зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_8 , Закон України №3995-IX не передбачав складання військовослужбовцями особистого розпорядження на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного їм грошового забезпечення особі (особам) за їх вибором з визначенням розміру частки таких осіб у відсотках.
Також, з поданих суду документів не убачається походження неповнолітніх дітей позивачки від ОСОБА_4 , чи інших доказів які б указували на його обов'язок їх утримувати.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що військова частина НОМЕР_1 відмовляючи у нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 їй особисто, та, одночасно, як законному представнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у повному обсязі грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди та інших виплат, що входять до складу грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_4 , який зник безвісті 08.01.2025 року під час виконання обов'язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, поблизу н.п. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області, відповідно до складеного ним особистого розпорядження від 23.11.2024, діяла правомірно.
Враховуючи вище викладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ