31 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10191/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.09.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
30.10.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення від 11.07.2025 № ЦО 4101 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/10191/25;
- зупинення дії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2025, надіслане листом від 11.08.2025 № 9248-9352/П-02/8-2500/25, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/10191/25.
Зазначена заява обґрунтована тим, що Медико-соціальною експертною комісією позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 18.12.2019 Серії12 ААБ №674527. ГУ ПФУ у Чернігівській області призначило йому довічну пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС. Проте рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.07.2025 №ЦО 4101 позивачу група інвалідності не встановлена, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Так, 15.08.2025 він звернувся до Інституту із запитом на інформацію, 18.08.2025 запит було отримано, але на даний час відповідь від Інституту не надходила. Отже, позивач вважає, що наявні підстави для забезпечення позову.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №826/10936/18, від 07 квітня 2020 року по справі №826/13413/18.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Адекватність заходів для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Однак, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.
Суд наголошує, що ненадання відповідачем відповіді на запит не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником доводи щодо необхідності забезпечення позову у цій справі не можуть вважатись підставою для вжиття таких заходів, оскільки підлягають судовому розгляду у справі по суті вимог.
Оскільки, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Також суд звертає увагу на те, що позивач не обмежений у праві на отримання відповіді та будь-яких доказів від відповідача у інший спосіб.
Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, не наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача у такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а також, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже, ним не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 31.10.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна