31 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 826/8662/15
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку Пеблічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» Тимошенко Костянтина Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі Договору банківського вкладу на вимогу №2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування №1908 від 04.11.2014 р.;
зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку Публічне акціонерне товариство «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» Тимошенко Костянтина Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі Договору банківського вкладу на вимогу №2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування №1908 від 04.11.2014 р.;
визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відомостей про ОСОБА_1 щодо відшкодування коштів за вкладами ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі Договору банківського вкладу на вимогу № 2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) від 01.07.2014 р. та Договору дарування №1908 від 04.11.2014;
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 щодо відшкодування коштів за вкладами ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною ОСОБА_1 сумою в розмірі 175 013,82 грн., що еквівалентно 8 500 доларів США, на підставі договору банківського вкладу на вимогу № 2620/08/196536 (з виплатою відсотків щомісячно) ід 01.07.2014 р. та Договору дарування №1908 від 04.11.2014 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2015 провадження у справі зупинено до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №826/9693/13-а, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашової О.Б.
Перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі також - Закон №4452-VI) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/7532/16 з аналогічними правовідносинами, а саме: позивач - фізична особа вкладник банку; відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та включити кредиторські вимоги позивача у розмірі 4 562 668,22 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк", зобов'язання Фонду затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо внесення кредиторських вимог позивача у розмірі 4 562 668,22 грн.
Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року дійшла наступного правового висновку.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 статті 48 Закону №4452-VI.
Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч. 1 статті 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч. 3, 5 статті 22 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII).
Відповідно до ч. 1 статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої цієї ж статті про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку Пеблічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2025
Суддя Олена ЛУКАШОВА