30 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9101/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови, яка оформлена листом від 08.07.2025 вих. №193/104/1 кц/8536/пс, ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, відповідно поданого рапорту;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його мати ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду та не має інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, окрім як сина ОСОБА_1 , тому останній має право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та зазначає, що старший лейтенант ОСОБА_1 до свого рапорту не додано документів, які б підтверджували підставу для його звільнення з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, у зв'язку з чим підстав для його звільнення з військової служби не вбачається.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу та перебуває на посаді старшого техніка групи регламенту та ремонту авіаційного озброєння технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки військової частини НОМЕР_1 .
17.06.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. До рапорту додано копії: свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ; свідоцтва про зміну імені № НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження № НОМЕР_4 ; свідоцтва про одруження № НОМЕР_5 ; свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_6 ; свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_7 ; свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_8 ; свідоцтва про смерть № НОМЕР_9 ; довідки до акта МСЕК № 447996; Висновку № 115 про необхідність догляду; висновку ЛКК № 116; свідоцтва про народження № НОМЕР_10 ; Довідки про склад зареєстрованих осіб№ витягу з реєстру територіальної громади; нотаріальної заяви Бєлоусової ТМ. № 4071; паспорта № НОМЕР_11 ; РНОКПП ОСОБА_3 ; Витягу ДРАЦС; нотаріальної заяви ОСОБА_2 № 4068; нотаріальної заяви ОСОБА_2 № 5025; нотаріальної заяви ОСОБА_2 № 892; Акту № 7/2 обстеження сімейного стану військовослужбовця; висновок № 973 про потребу у сторонньому догляді; індивідуальної програми реабілітації інваліда; висновку про наявність порушень функцій організму.
Листом від 08.07.2025 за вих. №193/104/1 кц/8536/пс ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило позивача, що в поданих матеріалах відсутні документи, які б підтверджували підстави до звільнення військовослужбовця з військової служби передбачених пунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та достовірно підтверджували відсутність у громадянки ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Таким чином прийнято рішення про залишення матеріалів про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби без реалізації.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, серед яких військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За приписами частини 14 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває по даний час (загальновідомий факт).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пп. «г» п. 3 ч. 54 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інші поважні причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що військовослужбовець, який проходить службу за призовом під час мобілізації в період дії воєнного стану, має право на звільнення за сімейними обставинами, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із абз. 2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивач 17.06.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. До вказаного рапорту позивачем додано копії: свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ; свідоцтва про зміну імені № НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження № НОМЕР_4 ; свідоцтва про одруження № НОМЕР_5 ; свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_6 ; свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_7 ; свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_8 ; свідоцтва про смерть № НОМЕР_9 ; довідки до акта МСЕК № 447996; Висновку № 115 про необхідність догляду; висновку ЛКК № 116; свідоцтва про народження № НОМЕР_10 ; Довідки про склад зареєстрованих осіб№ витягу з реєстру територіальної громади; нотаріальної заяви Бєлоусової ТМ. № 4071; паспорта № НОМЕР_11 ; РНОКПП ОСОБА_3 ; Витягу ДРАЦС; нотаріальної заяви ОСОБА_2 № 4068; нотаріальної заяви ОСОБА_2 № 5025; нотаріальної заяви ОСОБА_2 № 892; Акту № 7/2 обстеження сімейного стану військовослужбовця; висновок № 973 про потребу у сторонньому догляді; індивідуальної програми реабілітації інваліда; висновку про наявність порушень функцій організму.
Так, відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
За змістом пункту 11.1 розділу 11 Інструкції №333 накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 (зі змінами), і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.
ри цьому, проекти наказів до подання їх на підпис командирам (керівникам) повинні бути перевірені (вичитані), звірені з документами персонального обліку військовослужбовців та завізовані на звороті останнього аркуша наказу безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою. Зразок звороту останнього аркуша наказу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції (пункт 12.10 Інструкції № 333).
Після цього проекти наказів проходять правову експертизу в юридичній службі. Віза посадової особи юридичної служби проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу (пункт 12.11 Інструкції №333).
Таким чином, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Разом з тим листом від 08.07.2025 за вих. № 193/104/1 кц/8536/пс ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовило позивачу у звільненні з військової служби, в зв'язку з відсутністю в поданих матеріалах документів, які б підтверджували підставу до звільнення та підтверджували відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи.
Водночас, як слідує з наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду МСЕК № 447996 у матері позивача - ОСОБА_2 наяна II група інвалідності, з 12.05.2023.
Згідно Довідки ЛКК від 16.05.2025 № 973 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду через виражені когнітивні порушення.
Відповідно до Акту № 7/2 обстеження сімейного стану військовослужбовця від 29.05.2025 № 1/2778, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що мати позивача - ОСОБА_2 стосовно наявності членів сім'ї першого ступеня споріднення: батько ОСОБА_4 - помер, мати ОСОБА_3 має психічний розлад, потребує постійного стороннього догляду (висновок ЛКК № 116 від 20.03.2025), син ОСОБА_1 - військовослужбовець.
Щодо членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідні брати/сестри, онуки): онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Висновок комісії: родинний зв'язок між особою, яка може здійснювати постійний догляд та особою, яка потребує постійного стороннього догляду - син ОСОБА_1 (перший ступінь споріднення). Інших працездатних осіб першого та другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, за наявною в ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацією на день складення акту, не встановлено.
Також згідно нотаріальної заяви № 4071 ОСОБА_2 стверджує, що є особою з інвалідністю II групи, потребує постійного стороннього догляду, підтверджує відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, окрім єдиного сина ОСОБА_1 . Стверджує, що її мати ОСОБА_3 не може здійснювати за нею постійний догляд, оскільки сама потребує постійного догляду за висновком ЛКК, у зв'язку з психічним розладом.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи та за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Щодо доводів відповідача про невідповідність документів вимогам інструкцій, то останні судом не приймаються до уваги, оскільки доказів, що вказані документи визнано в судовому порядку недійсними матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що відповідач не уповноважений визнавати незаконними довідки ЛКК, акти МСЕК тощо чи встановлювати їх невідповідність вимогам законодавства.
Крім того, суд наголошує, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) відповідача, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо подання документів з урахуванням вказівок відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий захист, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини 1 статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, відповідно поданого рапорту.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ).
Повне судове рішення складено 30.10.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО