30 жовтня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/7580/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 р. і сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 р. та з урахуванням суми можливої індексації в березні 2018 р., що дорівнює 4463,15 грн.
Ухвалою судді від 31.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 (далі також «позивач») з 14 червня 2016 року по 14 березня 2025 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (далі також «відповідач»).
Під час перебування на військовій службі у цій частині компетентний орган роботодавець - військова частина НОМЕР_1 не інформувала старшого солдата ОСОБА_1 про розміри та складові виплаченого грошового забезпечення: щомісячні розрахункові листки з детальною інформацією не видавалися, інформація в іншій формі не доводилась.
Водночас у позивача не виникало сумнівів щодо належного та сумлінного виконання відповідними посадовими особами суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 їх функціональних обов'язків щодо нарахування та виплати належного грошового забезпечення.
Старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03.03.2025 № 105-РС був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 73 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14 березня 2025 року.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі також - «КЗпП України») зобов'язано роботодавця при звільненні працівника провести в день звільнення виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації; та про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Проте, ні в день виключення старшого солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби, ні опісля, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, відповідач не повідомив письмово його про суми основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які він має право згідно з умовами контракту і відповідно до законодавства за період проходження служби у цій частині.
З метою поліпшення правового становища після звільнення, в достатньо стислий строк позивач звернувся до адвокатки, в ході візиту до якої, серед іншого, стало відомо про ймовірне порушення прав щодо не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
26 березня 2025 року рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» № 1400200066229 на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит від 25.03.2025 № 42/гз про надання письмового детального повідомлення про складові та розміри виплаченого грошового забезпечення (у тому числі індексації) за період проходження служби колишньому військовослужбовцю цієї частини - ОСОБА_1 .
Одночасно, зазначеним адвокатським запитом позивач, в особі адвокатки, звернувся до відповідача з проханням такого змісту: «І. Прошу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17липня 2003 р. № 1078:
1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
2) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з обов'язковим застосуванням буквального способу тлумачення указаних положень, закріпленого пунктами 105 - 109 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та пунктами 36 - 42.1 постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 360/727/23.».
Рекомендоване поштове відправлення АТ «Укрпошта» № 1400200066229 було вручене представнику військової частини НОМЕР_1 01 квітня 2025 року, проте ні у встановлений законом строк, ні опісля, відповідач не надав відповідь і запитані адвокатським запитом від 25.03.2025 № 42/гз документи.
Повторно, на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит від 26.05.2025 № 86/гз з проханням того самого змісту.
26 червня 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 особисто вручив представниці позивача відповідь військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2025 № 1037 та запитані документи, зокрема відповідач надав:
- довідку від 20.06.2025 № 1035 «про розмір індексації грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 » (далі також «довідка від 20.06.2025 № 1035»);
- довідку від 20.06.2025 № 1036 «Про розміри грошового забезпечення з відображенням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (без урахування складових разового характеру) за лютий 2018 року і за березень 2018 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 » (далі також «довідка від 20.06.2025 № 1036»);
- копію картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 ) за 2018 рік.
Так 26 червня 2025 року позивач одержав детальне письмове повідомлення про суми основних та додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які він має право згідно з умовами контракту і відповідно до законодавства за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , втім зазначену інформацію відповідач зобов'язаний був надати згідно статті 116 КЗпП України в день розрахунку при виключенні позивача зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням - 14 березня 2025 року, та 26 червня 2025 року позивач дізнався про реальне порушення його прав та законних інтересів.
Відповіддю від 20.06.2025 № 1037 відповідач відмовив позивачу у проханні щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 14.06.2016 по 31.12.2022.
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також «Закон № 2011-ХІІ») відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
В силу положень статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Законом від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також «Закон № 1282-ХІІ») визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами першою та п'ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
В силу частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у 2015 році такий поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток).
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 з подібними правовідносинами наголосив про таке.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у 2015 році такий поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі також «Порядок № 1078» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078, які набрали чинності та застосовуються з 01.12.2015.
Згідно із Порядком № 1078 з 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у 2015 році такий поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
За змістом пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі також «Постанова № 1013»).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим, указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачили здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.
Окрім того, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі також «Постанова № 1294»), пунктом третім якої було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає «базовим», а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Вказана постанова діяла до 01.03.2018 - дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі також «Постанова № 704»), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018.
Таким чином, місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) за спірний період має бути січень 2008 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Варто наголосити, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 зазначив, що дискреційними повноваженнями є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (101 відсоток - у грудні 2015 р.).
Наявність саме у роботодавця, яким у цьому випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Мінсоцполітики в листах від 29.12.2017 № 122/0/66-17 та від 15.04.2020 №49/0/214-20 надало роз'яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними.
Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
Мінсоцполітики у листі від 23.06.2020 № 76/0/214-20 надало роз'яснення: Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, та місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), і є базовим при проведенні індексації.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону № 1282-ХІІ, пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, чітко висновується, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.
Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та ін., стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.
Як убачається з відповіді військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2025 № 1037 та довідки від 20.06.2025 № 1035, за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 відповідач не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року та відмовив щодо зазначеного (згідно з додатками 7, 8).
Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року та дії щодо відмови у проведенні цього виду індексації є протиправними.
Як вже було зазначено, 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою припинено дію Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим особам було встановлено нові розміри окладів з 01 березня 2018 року.
Разом з тим у контексті спірних правовідносин, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів - березні 2018 року, а також виплати визначеної суми індексації (індексації-різниці) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Відповідно абзацу третього Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу - визначено абзацом четвертим вказаного порядку.
Абзацом шостим Порядку № 1078 вказано, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Так з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Цей же абзац 3, починаючи з 15.03.2018 і дотепер, діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується, починаючи з 01.12.2015 і дотепер, у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався, починаючи з 01.12.2015 до 01.04.2021, у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Цей же абзац діє з 02.04.2021 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановити, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу - індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, тоді сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (визначена сума індексації, індексація-різниця) При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3 - 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 10.07.2024 у справі № 360/727/23 та інших (з подібними правовідносинами) дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 підсумував, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Повертаючись до обставин цього спору, в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача з приводу нарахування та виплати індексації-різниці, суд зазначає таке.
З урахуванням того, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким відповідач здійснював обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Так, відповіддю від 20.06.2025 № 1037 та довідкою від 20.06.2025 № 1035 підтверджено, що за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач провів індексацію грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - березень 2018 р., право на виплату якої настало у грудні 2018 року, так звана «поточна індексація».
Стосовно нарахування та виплати відповідачем цього виду індексації варто особливо закцентувати на те, що згаданими документами відповідач указав на правомірність проведення цього виду індексації.
Позивач погоджується із зазначеним та вказує, що зазначена «поточна індексація», яка виникла у грудні 2018 року внаслідок перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка, не є предметом цього спору, тобто правовідносини щодо проведення «поточної індексації» з 01.03.2018 по 31.12.2022 не є спірними.
Окремо суд зазначає, що при умові належного виконання відповідачем вимог Порядку № 1078, а саме при проведенні індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року (повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними), сума індексації за лютий 2018 р. становить абсолютну величину - 4258,75 грн., у зв'язку з чим, при розрахунку індексації за березень 2018 року є всі підстави застосувати висновки Верховного Суду, закріплені пунктами 105 - 109 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та пунктами 36 - 42.1 постанови від 10.07.2024 у справі № 360/727/23 щодо буквального тлумачення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078:
- вирішити питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року): встановити, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим
- провести розрахунок, нарахування та виплату позивачу індексації (визначеної суми індексації, індексації-різниці)
- та до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), у цьому випадку - по день заявлених позовних вимог, провести її виплату разом із сумою індексації, яка вже нарахована згідно положень абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку № 1078, що склалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (базовий місяць - березень 2018 р.).
Проте, як вже було зазначено, відповідач не нарахував, не виплатив індексацію- різницю за указаний період та відмовив щодо зазначеного.
Такі протиправні дії та бездіяльність відповідача суперечать нормам законодавства та правовій позиції, закріпленій коментованими висновками Верховного Суду.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців неодноразово було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17. Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Наведена норма також підтверджена реченням 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078, та застосовується щодо визначення розміру грошового забезпечення для встановлення розміру індексації-різниці.
На початок періоду спірних правовідносин та до 19.07.2018 виплата грошового забезпечення проводилася відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі також «Інструкція від 11.06.2008 № 260»).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі також «Порядок від 07.06.2018 № 260») набрав чинності 20 липня 2018 року.
Пункт 2 розділу І Інструкції № 260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
По грудень 2015 року включно відповідно до редакції Інструкції № 260, чинної на відповідний час, виплачувалися: основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та надбавка за кваліфікацію - у поточному місяці за поточний, щомісячні додаткові види грошового забезпечення - у поточному місяці за минулий.
З лютого 2016 року, у зв'язку з введенням в дію наказу Міністра оборони України від 10.02.2016 № 44 та відповідно до змін, внесених наказом Міністра оборони України від 11.08.2016 № 420 до Інструкції від 11.06.2008 № 260, грошове забезпечення виплачувалося у поточному місяці за минулий.
З набуттям чинності Порядку від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення з 1 березня 2018 року виплачується у поточному місяці за минулий.
З урахуванням зазначеного, грошове забезпечення за лютий 2018 р. було виплачене у березні 2018 р., а грошове забезпечення за березень 2018 р. (із збільшеними посадовими окладами та окладами за військове звання) було виплачене у квітні 2018 р. (згідно з рядками «березень 2018» та «квітень 2018» додатку 10).
Отже, відповідно до довідки від 20.06.2025 № 1036 та картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік.:
розмір грошового забезпечення за лютий 2018 року без урахування складових разового характеру дорівнює 7622 грн 64 коп. у тому числі:
щомісячні основні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням = 35,00 грн, посадовий оклад = 530,00 грн, надбавка за вислугу років = 56,50 грн,
щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливо важливих завдань = 310,75 грн, премія = 3831,90 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода = 2858,49 грн;
розмір грошового забезпечення за березень 2018 року без урахування складових разового характеру дорівнює 8003 грн 16коп., у тому числі:
щомісячні основні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням = 600,00 грн, посадовий оклад = 2640,00 грн, надбавка за вислугу років = 810,00 грн,
щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби = 405,00 грн, надбавка доплата = 274,56 грн., премія = 3273,60 грн.
Керуючись висновками Верховного Суду в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 10.07.2024 у справі № 360/727/23, визначені коло обставин, які були з'ясовані для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078:
- розмір підвищення доходу у березні 2018 року, що визначений на підставі довідки від 20.06.2025 № 1036 та картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік (згідно з додатками 9, 10) (А);
- сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б);
- розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А), що визначений як різниця між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 року;
- в обидві ці суми враховані складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078), виплата яких проведена на підставі наказів командира військової частини та які фактично підтверджені долученими доказами;
- відповідно, розмір грошового забезпечення за лютий 2018 року дорівнює 7622,64 грн, розмір грошового забезпечення за березень 2018 року дорівнює 8003,16 грн,
- розмір підвищення грошового забезпечення (А) дорівнює 380,52 грн (8003,16 - 7622,64);
- сума можливої індексації в березні 2018 року (Б) визначена як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078) - дорівнює 4463,15 грн (1762 * 253,3%);
- розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів);
- відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в місяці підвищення доходу (березні 2018 року) розрахована як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) та становить 4082 грн 63коп. (4463,15 - 380,52), тобто щомісячна індексація-різниця, на яку має право позивач з 01 березня 2018 р. до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), у цьому випадку - до дня заявлених позовних вимог 31 грудня 2022 року.
Щодо розрахованої суми можливої індексації в місяці підвищення доходу березні 2018 року суд зазначає наступне.
На час звернення позивача до суду у цій справі, Верховним Судом уже викладені висновки щодо правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року: у постановах від 23 червня 2024 року у справі №160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, від 02 липня 2024 року у справі № 420/15789/23, від 10 липня 2024 року у справі № 360/727/23 та інших.
Відтак, за офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/ isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації становив 253,30%.
З урахуванням зазначеного, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована таким чином: лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстату) = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% = 1,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% = 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) х 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 - 101,7% = 1,017; Листопад 2008 - 101,5% = 1,015; Грудень 2008 - 102,1% = 1,021; Січень 2009 - 102,9% = 1,029; Лютий 2009 - 101,5% = 1,015; Березень 2009 - 101,4% =1,014; Травень 009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 - 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 00,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 - 101,1% = 1,011; Січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010 - 101,9% = 1,019; Вересень 2010 - 103,5% = 100,9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100,3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; Березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 - 101,3% = 1,013; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; Березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100,2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% (червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100,2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99,9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 - 103,3% = 1,033; Травень 2014 - 103,8 = 1,038; Липень 2014 - 101,4% = 101,0% (червень 2014) х 100,4% (липень 2014) = 1,014; Вересень 2014 - 103,72% = 100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014) = 1,037; Жовтень 2014 - 102,4% = 1,024; Листопад 2014 - 101,9% = 1,019; Грудень 2014 - 103,0% = 1,030; Січень 2015 - 103,1% = 1,031; Лютий 2015 - 105,3 = 1,053; Березень 2015 - 110,8% = 1,108; Квітень 2015 - 114% = 1,140; Травень 2015 - 102,2% = 1,022; Листопад 2015 - 101,55% = 100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 2015) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015) = 1,016; Квітень 2016 - 105,79% = 100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 2016) х 101,0% (березень 2016) х 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 - 104,0% = 100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016) = 1,040; Січень 2017 - 103,85% = 101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101,1% (січень 2017) = 1,038; Квітень 2017 - 103,74% = 101,0% (лютий 2017) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,037; Липень 2017 - 103,13% = 101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 2017) = 1,031; Жовтень 2017 - 103,12% = 99,9% (серпень 8 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 - 103,44% = 100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) = 1,034.
1,027 х 1,038 х 1,031Ч 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 => 353,3% 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік становив 1762,00 гривні.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розрахована як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762,00 грн. * 253,30% : 100 = 4463,15 грн.
Визначений таким порядком розмір можливої індексації в березні 2018 року також підтверджується листом Мінсоцполітики від 08 вересня 2021 року № 826/3263/фес згідно якого, якщо посадові оклади востаннє підвищувалися в січні 2008 року, то сума індексації у березні 2018 року становить 4463,15 грн, що повністю узгоджується з вищенаведеними висновками Верховного Суду.
Як висновується з наведеного, протиправною бездіяльністю відповідач порушив право позивача на одержання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно.
З урахуванням наведеного правового регулювання та долучених доказів, позивач уважає правомірними позовні вимоги, у тому числі щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 р. і сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 р. та з урахуванням суми можливої індексації в березні 2018 р., що дорівнює 4463,15 грн.
Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) позивач просить суд звернути увагу на таке.
У цьому адміністративному позові посилаємось на те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також «КАС України») у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і засіб впливу, що спонукає, зобов'язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Керуючись наведеним та у зв'язку з тим, що у цій позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію-різницю у конкретній, розрахованій сумі, ураховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукальний спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з розрахунку 4082 гривні 63 копійки щомісячно (з подальшим утриманням належних податків і зборів) у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 р. і сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 р. та з урахуванням суми можливої індексації в березні 2018 р., що дорівнює 4463,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ