21 жовтня 2025 року справа № 580/3074/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Гришанова А.І.,
за участю представників:
позивача - Чакалова Р.К.,
відповідача - Басана Д.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» (далі - ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ», позивач) подало позов до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), в якому просить протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 2315/ж10/31-00-07-05-01-24 від 15.11.2024 року видане Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків згідно з яким, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕИЛ» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2040,00 грн;
- № 2314/ж10/31-00-07-05-01-24 від 15.11.2024 року видане Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків згідно з яким, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕИЛ» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 3246563,65 грн;
- № 2313/ж10/31-00-07-05-01-24 від 15.11.2024 року видане Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків згідно з яким, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕИЛ» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 607,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки; позивач не здійснював реалізацію товарів без фіскальних чеків; актом перевірки не зафіксовано відсутність ведення обліку товарних запасів за місцем зберігання або реалізації; позивач надав разом із запереченнями на акт перевірки всі документи.
Ухвалою від 28 березня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.
15.04.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що призначення перевірки у даному випадку зумовлено здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Податковий орган, у наказі про призначення перевірки, виклав підстави проведення перевірки - з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування обігу пального, у зв'язку із чим доводи позивача щодо протиправності наказу у зв'язку з відсутністю зазначення в ньому посилань на фактичні підстави для проведення перевірки, вважає безпідставними.
По суті застосованих штрафних санкцій вказав, що станом на початок проведення фактичної перевірки позивач, на вимогу перевіряючих, не підтвердив походження обліку алкогольних напоїв на суму 3246563,38 грн, які знаходились в реалізації магазину, що був об'єктом перевірки. Позивач, на письмовий запит перевіряючих, не надав накладні на товар, в тому числі на внутрішнє переміщення товару, про що складено відповідний акт про ненадання документів. Окрім того, перевіркою встановлено ненадання позивачем в повному обсязі витребувані контролюючим органом документи. Здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійними підставами для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Звернув увагу, що позивач не вжив жодного заходу спрямованого на виконання вимог зазначених вище норм і не надав контролюючому органу жодного документу, який би підтверджував облік товару та який би спростував висновок контролюючого органу, у зв'язку із чим вважає, що контролюючий орган діяв виключно в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Також вказав, що у ході проведення перевірки встановлено невідповідність (надлишок) суми готівкових коштів, яка не була проведена через РРО/ПРРО, що становила 405,10 грн, чим порушено п. 1 п. 2 ст. 3 Закону № 265. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1040 гривень.
22.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав, зокрема, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності операцій та яких саме. Наведене вказує на те, що наказ податкового органу не містить одного з двох основних реквізитів для його прийняття, а саме: наявну інформацію, яка свідчить про можливі порушення. Тобто, виходячи з формулювання наказу, залишається незрозумілим, з яких саме документів відповідач дійшов висновку про те, що підставою для проведення перевірки позивача стала наявна у контролюючого органу інформація про ймовірне порушення платником законодавства. До викладеного слід додати, що сам відповідач, попри згадку в наказі, заперечує той факт, що фактична перевірка проводилася на підставі п.п. 80.2.2. ПК України, оскільки у Відзиві чітко зазначає про п.п. 80.2.5. як підставу для перевірки.
По суті застосованих штрафних санкцій звернув увагу, що в Акті відображено про те, що в ході перевірки було надано інвентарний опис на підакцизні товари і такий додається до акту. При цьому, згідно оскаржуваного рішення, штрафні санкції були накладені на позивача за “неведення обліку товарних запасів за місцем зберіганням або реалізації». Тобто, штрафні санкції на позивача бути накладені саме за неведення обліку, в той же час, відповідач підтверджує надання залишків підакцизних товарів під час перевірки і до самого Акту такі залишки додаються, у зв'язку із чим зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій. Наголосив, що під час перевірки ревізорам також було надано документи, які підтверджують походження облікованого товару. Необхідність врахування контролюючим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення документів, наданих платником разом із запереченнями на акт перевірки підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
Ухвалою від 09 червня 2025 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 580/3074/25 на 30 днів з 30.05.2025.
19.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача зазначив, зокрема, що позивач не підтвердив походження та відображення в обліку алкогольних напоїв на суму 3246563,38 грн, які знаходились в реалізації в магазині за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39. Таким чином, встановлено, що ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» здійснювало реалізацію не облікованих алкогольних напоїв чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями). В порушення вимог п. 44.3 ст. 43, п. 85.2 ст. 85 ПКУ, а саме на письмовий запит від 11.10.2024 не надав накладні на товар, в тому числі на внутрішнє переміщення товару, про що складений акт про ненадання документів. Крім того, встановлено надання не в повному обсязі документів згідно письмового запиту від 11.10.2024, чим порушено вимоги ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПКУ. Позивач, в ході проведення перевірки, не надав документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Крім того вказав, що в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено про те, що попередньою перевіркою позивача (акт від 11.10.2024 № 2351/ж5/31-00-07-05-01-19/42908375) встановлено аналогічні порушення, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2024 № 2297/ж10/31-00-07-05-01-24, згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції, передбачені ст. 121 ПК України у розмірі 1020 гривень.
17.07.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача зазначив, зокрема, що Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП надає акт обстеження адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 3 в якому зазначено про затоплення приміщення в якому зберігалися копії документів, що надавались разом із запереченням на акт перевірки ТОВ “Делікат Ритейл», що підтверджує неможливість надати до суду копії документів.
Протокольною ухвалою від 18 вересня 2025 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судовий розгляд справи по суті на 25.09.2025.
01.10.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник позивача, з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, з огляду на позицію Верховного суду, у наказі відповідач мав зазначити щонайменше про: “наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або вказати про відповідні функції, які потрібно здійснити на підставі наказу. Однак, в наказі який став підставою для проведення перевірки визначено виключно підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, будь-яка інша інформація в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено позивачем в наказі відсутня.
02.10.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача, з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, зазначив, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу проведення такої, свідчить про правомірність наказу та про дотримання процедури перевірки.
Чергове судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 21.10.2025.
У судовому засіданні 21.10.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа з 26.03.2019, код ЄДРПОУ 42908375, з 26.03.2019 перебуває у відповідача на обліку як платник податків.
10.10.2024 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків видало наказ № 491/ж1 “Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, доручено провести фактичну перевірку ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 39, з 10.10.2024 тривалістю 10 діб.
11.10.2024 головні державні інспектори Гайдай І.М. та Бабалін В.М. підписали запит № б/н (а.с. 45 Тому 1) про надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) і які зазначені у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків та облікові залишки ТМЦ в термін до 14 год. 00 хв. 11.10.2024.
Згідно відмітки, проставленої у вказаному запиті, його вручено керуючій магазином - Кравченко І.С. о 13 год. 29 хв.
На вказаний запит позивач надав відповідь за вих. № 11/10 від 11.10.2024 (а.с. 49 Тому 1) яким повідомив, що за такий короткий проміжок часу неможливо надати усі запитувані документи, оскільки більшість документів відсутні в приміщенні магазину (наприклад накази на призначення працівників, трудові договори тощо) і їх обсяг є досить значним. Товариство зазначило, що в магазині дуже багато різних позицій товару, а тому віднайти і надати за декілька годин усі первинні документи на такий товар просто неможливо. Тому, Товариству необхідний додатковий час. Надано накладні в кількості 29 штук, реєстр підтверджуючих документів на придбання щодо залишків товару на 11.10.2024 на 17 сторінках та інвентаризаційний опис на 11.10.2024 на суму 3246563,38 грн.
Головні державні інспектори Гайдай І.М. та ОСОБА_1 склали Акт про ненадання станом на 15 год. 30 хв. 11.10.2024 документів, що підтверджують походження товару та його облік за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39.
За наслідками здійснення фактичної перевірки головні державні інспектори Гайдай І.М. та Бабалін В.М. склали Акт від 11.10.2024 № 0082584, в якому зазначили, що сума готівкових коштів, яка не була проведена через РРО/ПРРО становила 405,10 грн. В ході перевірки, частково надано документи, не надано документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності. ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» надало накладні на товар, що знаходився в реалізації (в т.ч. алкогольні та тютюнові вироби) в яких вказана адреса доставки: Сумгаїтська, 8/2 (29 шт.), реєстр підтверджуючих документів на придбання щодо залишків товару на 11.10.2024 та інвентаризаційний опис на 11.10.2024 на суму 3246563,38 грн. Документів, що підтверджують походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті, у зв'язку із чим зробили висновок про торгівлю необлікованим товаром за місцем його реалізації на загальну суму 3246563,38 грн та про порушення п. 1, 2, п. 12 статті 3 Закону України від Закону України від 27.02.2023 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями та п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
23.10.2024 ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» подало до відповідача заперечення № 23/6 на Акт фактичної перевірки від 11.10.2024 із переліком документів загальною кількістю 1418 арк (що підтверджується Описом вкладення у цінний лист з відміткою Укрпошти, а.с. 56 Тому 1).
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків розглянуло заперечення за участі представника позивача Чакалова Р.К. та залишило висновки фактичної перевірки, викладені у Акті перевірки від 11.10.2024 № 2355/ж5/31-00-07-05-01-19/42908375, без змін (лист від 08.11.2024 № Ж12/31-00-07-05-01-26).
На підставі вказаного Акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 15.11.2024:
- № 2315/ж10/31-00-07-05-01-24, на суму штрафних санкцій 2040,00 грн;
- № 2314/ж10/31-00-07-05-01-24 на суму штрафних санкцій 3246563,65 грн;
- № 2313/ж10/31-00-07-05-01-24 на суму штрафних санкцій у розмірі 607,65 грн.
Рішенням ДПС України про результат розгляду скарги від 10.02.2025 № 3864/6/99-00-06-03-02-06, скаргу ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» залишено без задоволення, а спірні ППР без змін.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР), Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 75.1, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Щодо суті виявленого порушення, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд встановив, що підставою для висновків відповідача про реалізацією позивачем товару, який не облікований за місцем реалізації та зберігання, стало ненадання документів про походження товару, що знаходився у реалізації згідно інвентаризаційного опису, наданого позивачем у ході перевірки, на 11.10.2024 на суму 3246563,38 грн.
Під час надання оцінки таким висновкам контролюючого органу, суд зазначає, що в ході перевірки, 11.10.2024 посадові особи контролюючого органу, згідно запиту № б/н (а.с.45 Тому 1) про надання документів, встановили термін для подання документів до 14 год. 00 хв. 11.10.2024. При цьому, згідно відмітки, проставленої у вказаному запиті, його вручено керуючій магазином - Кравченко І.С. о 13 год. 29 хв.
Таким чином, посадові особи контролюючого органу надали платнику податків півгодини для подання первинних документів, що підтверджують походження товарних запасів (тобто, договори на поставку товару, видаткові накладні, ТТН та інше) щодо 1592 товарних позицій на загальну суму 3246563,38 грн.
Суд зазначає, що надання такого об'єктивно значного обсягу документів у такий стислий строк, за наявної можливості надати платнику податків більш реальний для виконання строк (період перевірки з 10.10.2024 до 20.10.2024) може свідчити про порушення посадовими особами принципів обґрунтованості та пропорційності, передбачених ст. 2 КАС України, оскільки відповідач не сприяв позивачеві у можливості надання ним необхідних документів.
Варто зазначити, що у відповідь на запит посадових осіб контролюючого органу про надання документів, керуюча магазином листом № 11/10 від 11.10.2024 (а.с. 49 Тому 1) повідомила посадових осіб, що за такий короткий проміжок часу неможливо надати усі запитувані документи. Натомість, головні державні інспектори Гайдай І.М. та Бабалін В.М. не врахували зазначені обставини та склали Акт про ненадання станом на 15 год. 30 хв. 11.10.2024 документів, що підтверджують походження товару та його облік за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39.
З урахуванням зазначеного, неподання позивачем переліку документів протягом встановленого строку, що є об'єктивно, недостатнім для підготовки та подання запитуваних документів вказує на передчасність висновку контролюючого органу про те, що перелік товару, який перебував у реалізації був необлікованим.
Суд врахував, що 23.10.2024 ТОВ “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» подало до відповідача заперечення № 23/6 на Акт фактичної перевірки від 11.10.2024 із переліком документів загальною кількістю 1418 арк (що підтверджується Описом вкладення у цінний лист з відміткою Укрпошти, а.с. 56 Тому 1).
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків розглянуло заперечення № 23/6 за участі представника позивача - Чакалова Р.К. та залишило висновки фактичної перевірки, викладені у Акті перевірки від 11.10.2024 № 2355/ж5/31-00-07-05-01-19/42908375, без змін (лист від 08.11.2024 № Ж12/31-00-07-05-01-26, а.с.57-59 Тому 1).
Відповідно до Акту обстеження адміністративної будівлі від 01.11.2024 за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 3 в якому зазначено, що внаслідок затоплення приміщення, “повністю промокли 6 коробок з копіями документів, що були надані разом з запереченнями до матеріалів перевірок ТОВ “Делікат Ритейл».
Аналіз змісту листа відповідача від 08.11.2024 № Ж12/31-00-07-05-01-26 у сукупністю із відомостями, що зазначені у Акті обстеження адміністративної будівлі від 01.11.2024 вказує на те, що відповідач не здійснював аналіз наданих позивачем до заперечення документів.
Підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/ або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Суд зазначає, що не здійснення аналізу наданих позивачем до заперечення переліку документів вказує на недотримання вищевказаних положень ПК України, що призводить до необґрунтованості висновків про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ППР № 2314/ж10/31-00-07-05-01-24 є протиправним.
З огляду на вищевказані висновки суду про надання посадовими особами контролюючого органу строку, що є об'єктивно, недостатнім для підготовки та подання запитуваного обсягу документів суд також доходить висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України.
Крім того, відповідач не довів допущення позивачем повторності порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України за адресою здійснення господарської діяльності: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що ППР № 2315/ж10/31-00-07-05-01-24 є протиправним.
Щодо правомірності ППР № 2313/ж10/31-00-07-05-01-24 на суму штрафних санкцій у розмірі 607,65 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Суд зазначає, що Акт перевірки не містить відомостей про реалізацію позивачем товару без застосування РРО, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність зафіксованого змісту порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Варто зазначити, що встановлена у Акті різниця обсягу готівкових коштів у порівнянні із відомостями денного звіту РРО на 405,10 грн не вказує безпосередньо про реалізацію позивачем товару без застосування РРО, натомість може бути наслідком рахункової помилки касира, що відобразилась у внесенні до каси суми коштів, наданих покупцем товарів, у обсязі більшому за вартість реалізованого товару.
За таких обставин, суд також доходить висновку, що ППР № 2313/ж10/31-00-07-05-01-24 є протиправним.
Щодо процедури проведення перевірки, суд зазначає таке.
Крім того, суд зазначає, що аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про “наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23.
Суд зазначає, що наказ Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.10.2024 № 491/ж1 “Про проведення фактичної перевірки», містить посилання виключно у вигляді нумераційного позначення (на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України), однак не відображає конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності).
Покликання представника відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 суд відхиляє з огляду на те, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/18475/20).
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.11.2024 № 2313/ж10/31-00-07-05-01-24, № 2314/ж10/31-00-07-05-01-24, № 2315/ж10/31-00-07-05-01-24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 36336 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕЛІКАТ РИТЕЙЛ» (18031, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ 42908375);
2) відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця Олександра, 3, код ЄДРПОУ 44082145).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 31.10.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК