31 жовтня 2025 року Справа № 580/10582/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/10582/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ ВП 44131663) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, постановив ухвалу.
28.10.2024 вх. №50216/24 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02.11.2023 №0008761-1304-2300;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.05.2023 №106087-2407-2301;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15.05.2023 №106088-2407-2301.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позовну заяву з ціною позову у сумі 12193.80 грн (сума тотожна вимозі про стягнення податкового боргу в сумі 12193,80 грн у справі № 580/6875/24, що остаточно вирішена судами у 2025 році - ЄДРСР 126032239, ЄДРСР 131281918) ОСОБА_1 залишено без руху.
14.08.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив (ЄДРСР 129535895) ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - скасувати, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду: скасовуючи ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, дана справа повертається на стадію залишення позовної заяви без руху, оскільки судом апеляційної інстанції не було надано оцінки факту усунення чи неусунення недоліків, зазначених в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2024.
Оскільки усупереч вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України позивач не надала власне повідомлення, у додатках до адміністративного позову надала лише копію запиту до контролюючого органу (стверджує: у моїй власності земельна ділянка, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ) та копію позовної заяви ГУДПС у Черкаській області про стягнення податкового боргу у справі № 580/6875/24 (надана до суду 15.07.2024 про стягнення податкового боргу в сумі 12193, 80 грн; провадження відкрите 22.07.2024; 14.08.2024 суд залишив зустрічну позовну заяву без руху; 22.08.2024 від ОСОБА_1 повторно надійшла зустрічна позовна заява; 23.08.2024 ухвалою суд повернув зустрічну позовну заяву та роз'яснив, що повернення не перешкоджає зверненню позовною заявою до суду в загальному порядку; 16.01.2025 касаційну скаргу відповідачки Верховний Суд задовольнив - рішення судів скасував, справу направив до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду; 06 лютого 2025 року суд прийняв адміністративну справу №580/6975/24 до свого провадження, поновив провадження у справі, вирішив здійснити перехід у розгляді справи зі спрощеного в загальне позовне та розпочав підготовче провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначив підготовче засідання; 17 лютого 2025 року від контролюючого органу на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов (оскільки сума коштів податкового боргу не сплачена, позивач звернувся в суд позовом, а відповідачка подала зустрічний позов) - податкові повідомлення-рішення (далі ППР від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301), на які посилається ОСОБА_1 у зустрічному позові та відзиві, вказавши, що направив відповідачці податкову вимогу листом з повідомленням про вручення; суд дійшов висновку, що позов про стягнення податкового боргу в сумі 12193, 80 грн належить задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає ЄДРСР 126032239), то суд в ухвалі від 29.10.2024 у справі №580/10582/24 вказував недоліки, зокрема: надати докази на підтвердження обставин спору з урахуванням принципу res judicata (з урахуванням поваги до остаточного рішення суду).
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позивач до заяви на усунення недоліків від 26.11.2024 вх.№55604/24 додала щодо податкової вимоги від 02.11.2023 копію позовної заяви від 12.07.2024 з доказом отримання 26.07.2024 (а.с.58-61 т.1); у апеляційній скарзі від 06.12.2024 вх.№24227 вказує: до отримання позову про стягнення податкового боргу не отримувала податкову вимогу від 02.11.2023, тому шестимісячний строк обчислюється з 26.07.2024 (а.с.98 т.1).
Верховний Суд наголошує (ЄДРСР 80510189, 96669462): дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтею 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прояв неповаги до суду або судді є підставою для юридичної відповідальності.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).
Верховний Суд у справі № 640/28352/20 (за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) зазначає: аналіз норми п.59.5 статті 59 Кодексу №2755 свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. У разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. У справі № 580/6975/24 ЄДРСР 126032239 (дата набрання законної сили: 25.06.2025) суд установив, що 15.05.2023 прийняв до ОСОБА_1 ППР: №106087-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов'язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 215,72 грн; №106088-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов'язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 190,35 грн. За несплату сум податкових зобов'язань у встановлені законом строки позивач сформував для ОСОБА_1 податкову вимогу форми Ф від 02.11.2023 №0008761-1304-2300 на загальну суму 5927,92 грн, що направив листом з повідомленням та яка повернулася з довідкою про зазначення причин невручення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення. Згідно з детальним розрахунком суми податкового боргу до вказаної податкової вимоги за земельний податок з фізичних осіб ОСОБА_1 нараховане податкове зобов'язання у сумі 674,12 грн, а за єдиний податок з фізичних осіб 5253,80 грн. З приводу оскаржуваних ППР від 15.05.2023 суд встановив: №106087-2407-2301 - донараховано за 2023 рік земельний податок з фізичних осіб в сумі 215,72 грн відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України за використання земельної ділянки у АДРЕСА_3 , на якій 02.01 - для будівлі, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,02 га; №106088-2407-2301 - донараховано за 2023 рік земельний податок з фізичних осіб у сумі 190,35грн відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України за використання земельної ділянки у АДРЕСА_4 , на якій 02.01 - для будівлі, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,02 га. Суд також урахував відсутність доказів оскарження відповідачкою вказаної вище податкової вимоги або її оплати, з огляду на що вона вважається врученою та заявлена сума коштів є податковим боргом. Суд вирішив: адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити повністю. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12193,80 грн (дванадцять тисяч сто дев'яносто три гривні вісімдесят копійок). Відмовити повністю у задоволенні зустрічного адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.11.2023 №0008761-1304-2300, а також податкових повідомлень-рішень від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301 (ЄДРСР 126032239).
Верховний Суд у постановах, зокрема, але не виключно, від 29.01.2021 у справі № 814/948/17, від 13.01.2021 у справі № 819/1399/17, від 11.06.2020 у справі №824/20/17-а, висловлював позицію, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком виникнення обов'язку платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
ВС у справі № 240/12017/19 висновує, що після завершення процесуальних строків на оскарження, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
23 жовтня 2025 року Верховний Суд у справі № 580/6975/24 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень: відмовив у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року; відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень (ЄДРСР 131281918).
Про відсутність поваги державних установ/адвокатів до судового рішення (з покликанням на джерело: судово-юридичну газету - Огляд ЗМІ: Відверто про фактори впливу на авторитет судової влади) йдеться на сайті radako.com.ua: https://radako.com.ua/news/oglyad-zmi-vidverto-pro-faktori-vplivu-na-avtoritet-sudovoyi-vladi.
Позивач 29.10.2025 вх.№54052/25 у необгрунтованому клопотанні (без жодних додатків власного звернення про отримання копій індивідуальних актів ППР якої форми та від якої дати, за який період) просить, покликаючись на запит про звірку щодо земельної ділянки (вхідний реєстр. про отримання Відповідачем 22.02.2024 без номеру) та на ст.80 КАС України, витребувати від Головного управління ДПС у Черкаській області ППР без номеру, дати, форми, суми, що направлені/вручені ОСОБА_1 до формування вимоги від 02.11.2023 №0008761-1304-2300 для підтвердження таких обставин: правомірність формування податкової вимоги; правомірність позову контролюючого органу від 12.07.2024, що обгрунтований податковою вимогою.
Суд першої інстанції немає повноважень переглядати, коментувати та/або висловлювати власну думку щодо вирішеної по суті судової справи №580/6975/24 за позовом контролюючого органу від 12.07.2024, що обгрунтований податковою вимогою від 02.11.2023 №0008761-1304-2300.
Відповідно до ч.2 ст.80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, що він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У заяві від 28.10.2025 вх.№53771/25 «щодо прав власності на земельну ділянку» на усунення недоліків позивач стверджує, що вказувала форму і суму кожного ППР, проте редакції відповідної позовної заяви не зазначила, поінформувавши суд, що у ППР від 15.05.2023 не вказаний кадастровий номер і докази на підтвердження та обгрунтування протилежних тверджень ОСОБА_1 щодо прав власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 повинен подати до суду Відповідач.
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов'язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні (висновки ВС у справі № 646/857/18 ЄДРСР 120603025). ВС у справі №826/1731/18 наголошує: доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).
У справі № 580/6975/24 ЄДРСР 126032239 (дата набрання законної сили: 25.06.2025) суд установив, що докази на спростування вказаного використання земельної ділянки відповідачка не надала.
Відповідно до ст.12 Кодексу суддівської етики суддя має уникати публічних заяв і коментарів щодо справ, що перебувають у його / її провадженні та інших суддів, не піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили (18 вересня 2024 року рішенням ХХ чергового з'їзду суддів України затверджено нову редакцію Кодексу суддівської етики).
У заяві від 28.10.2025 вх.№53771/25 на усунення недоліків позивач стверджує, що 22.02.2024 звернулась про звірку із земельного податку до контролюючого органу, проте адміністративний позов з вимогами майнового характеру (ціна позову 12193.80 грн) станом на час звернення 28.10.2024 (27.10.2024 документ поданий в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) не містив немайнових вимог, зокрема: щодо бездіяльності Відповідача; Позивач стверджує, що індивідуальні акти оскаржені у межах процесуальних строків відповідно одночасно до ч.2 (шестимісячний строк), ч.4 (тримісячний строк) ст.122 КАС України, проте не надає власного підтвердження на виконання вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України і не повідомляє про остаточне рішення у справі №580/6975/24 за власним зустрічним позовом щодо ППР від 15.05.2023, що остаточно вирішений судом та не враховує висновки у постанові від 21.08.2024 №280/10147/23 КАС ВС: відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (Кодекс №2755) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті (п. 56.19 ст. 56 ПК України). У разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, дату початку строку звернення до суду необхідно визначати за правилами п. 56.19 ст. 56 ПК України у взаємозв'язку з пп. 56.17.3 п. 56.17 цієї статті, а саме з наступного дня після отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги. З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок: процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» закріплена заборона втручання у здійснення правосуддя у будь-який спосіб. Вплив на суддів у будь-який спосіб заборонений (рішення Конституційного Суду від 1.12.2004 №19-рп/2004). Основні принципи незалежності судових органів, закріплені в резолюціях №№40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 13.10.94 №(94)12 та від 17.11.2010 №CM/Rec (2010) вимагають від держав-учасниць ужиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту та сприяння незалежності й неупередженості суддів.
Оскільки позивач не виконав вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України з власним повідомленням/підтвердженням про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не повідомив на підтвердження обставин спору з урахуванням принципу res judicata (з урахуванням поваги до остаточного рішення суду) щодо набрання законної сили рішенням у справі №580/6975/24 за зустрічним позовом щодо ППР від 15.05.2023; у заяві від 28.10.2025 вх.№ 53771/25 підтверджує отримання позовної заяви у справі №580/6975/24 про стягнення податкового боргу у сумі 12193.80 грн з вимогою від 02.11.2023 форми «Ф» про наявність станом на 01.11.2023 податкового боргу (5927.92 = щодо плати за землю 674.12 грн за кодом 18010700 +5253.80 грн за кодом 18050400 щодо єдиного податку), тому повідомляє суд - 08.08.2024 у справі №580/6975/24 ОСОБА_1 подана зустрічна позовна заява.
Позивачем не усунуті недоліки, що визначені ухвалою від 29.10.2024 щодо повідомлення про дату з якою позивач повязує перебіг строку звернення до суду з урахуванням доводів апеляційної скарги (шестимісячний строк обчислюється з 26.07.2024 - а.с.98 т.1), зазначивши у заяві від 28.10.2025 вх.№ 53771/25 одночасно про дотримання процесуальних строків згідно з ч.2, ч.4 ст.122 КАС України, однак не повідомлено про використання досудового врегулювання спору, то суд доходить висновку про продовження процесуального строку на усунення недоліків адміністративного позову на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду (ЄДРСР 129535895), що залишений без руху 29.10.2024 з урахуванням продовжених судом процесуальних строків.
Відповідно до п. 6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У заяві від 28.10.2025 вх.№ 53771/25 «щодо строку звернення до суду» Позивач стверджує: для ППР від 15.05.2023 згідно з ч.4 ст.122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, що обчислюється зі звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із запитом щодо звірки по земельному податку 22.02.2024, проте одночасно вказує на зміст ч.4 ст.122 КАС України щодо тримісячного строку без надання доказів на підтвердження і без обгрунтування суперечності у власних твердженнях поважності причин та щодо прав власності на земельну ділянку з огляду на зміст заяви від 22.02.2024.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.121 КАС України).
Керуючись ст.2, 45, 80, 160, 161, 169, 171, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 29.10.2025 вх.№54052/25 про витребування доказів.
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків адміністративного позову, надавши додатково для усунення недоліків позовної заяви три дні з дати отримання копії ухвали для виконання вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України, надання доказів на підтвердження обставин спору з урахуванням принципу res judicata щодо обізнаності з остаточним рішенням у справі №580/6875/24 за зустрічним позовом; повідомити суд: з якою саме датою пов'язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом (22.02.2024 чи 26.07.2024 та/або іншою датою у контексті скерування контролюючим оргном податкової вимоги від 02.11.2023 щодо боргу станом на 01.11.2023) та надати докази на підтвердження, надання повідомлення до суду про зміст суперечливого обгрунтування у заяві від 28.10.2025 вх.№ 53771/25 «щодо строку звернення до суду», покликаючись на ч.4 ст.122 КАС України щодо досудового вирішення спору та поважності причин, покликаючись на ч.2 ст.122 КАС України, починаючи з 22.02.2024.
Роз'яснити позивачеві про недостимість зловживання процесуальними правами (ст.45 КАС України).
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали направити позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА