Справа № 560/18705/25
31 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі заступника начальника відділу про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі заступника начальника відділу, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відділу примусового виконання рішень Ніколова Анатолія Вікторовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №79373464 від 17 жовтня 2025 року з військової частини НОМЕР_1 в розмірі 32000,00 гривень.
Як передбачено п.3, 5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, з урахуванням змін та доповнень, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.4 вищевказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Також, пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову, який подано юридичною особою: немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.
Таким чином, за подання до адміністративного суду позову, який подано юридичною особою, ставка судового збору справляється: немайнового характеру 3028,00 грн, майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше ніж 3028,00 грн і не більше 30280,00 грн.
Як слідує з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем заявлено вимогу: майнового характеру.
При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання до адміністративного суду цього позову позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Матеріали позову не містять доказів сплати судового збору. Натомість військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду заяву про відстрочення сплати судового збору за подання цієї позовної заяви, мотивуючи відсутністю фінансування.
Згідно з ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Ця норма кореспондується з приписами ст.8 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
За правовою позицією Верховного Суду в ухвалі від 01.06.2023 у справі №520/23674/21, від 21.02.2024 у справі №420/12847/23, від 17.04.2024 у справі №560/15783/23 позивач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору, та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Отже, заява позивача про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки відсутність фінансування суб'єкта владних повноважень на сплату ним судового збору не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень ст.8 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За наведених обставин суддя дійшов до висновку, що позовну заяву потрібно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяВ.К. Блонський