Справа № 500/5741/25
31 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 через "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ ДВС), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу ДВС Лемещенко Анастасії Павлівни про закінчення виконавчого провадження ВП №78475915 від 08.09.2025.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 500/605/25 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.12.2022 по 18.12.2022 та за безпосередню участь у бойових діях у період з 01.03.2023 по 08.03.2023 та з 12.03.2023 по 21.03.2023 в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Це судове рішення виконувалося у примусовому порядку Відділом ДВС, яким 30.06.2025 відкрито виконавче провадження (далі - ВП) № 78475915, а 08.09.2025 державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження. У цій постанові від 08.09.2025 зазначено, що рішення суду боржником не виконано, державним виконавцем Відділу ДВС накладено на боржника два штрафи та складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ), яке направлено до органу досудового розслідування.
Позивач вважає, що відповідачем не було вжито достатніх заходів щодо примусового виконання рішення, тобто вибрано найменш сприятливішу процесуальну дію, не розглянуто питання накладення арешту, також ініціювалося питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення тощо. Вчиненні дії державного виконавця є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, однак не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
З огляду на викладене вважає винесену постанову державного виконавця від 08.09.2025 про закінчення виконавчого провадження передчасною, а відсутність доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. У зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 15.10.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує. Вважає твердження позивача, що державний виконавець «не вжив всіх можливих заходів», необґрунтованим, оскільки ним вжито заходи саме того змісту і спрямування, які передбачені для виконання рішень такого характеру (акти перевірки, постанови про накладення штрафів, надсилання повідомлення до поліції, повторні перевірки та надання строків). Посилання позивача на вимоги положень статті 18 Закону №1404-VIII щодо накладення арештів на майно (кошти) боржника вважаємо безпідставними, оскільки діючим законодавством чітко розмежовуються виконавчі провадження майнових категорій та немайнових. Статтею 63 Закону № 1404-VІІІ закріплений вичерпний перелік заходів примусового виконання, які можуть вживатись державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів немайнового характеру. А вимагання від державного виконавця вживати заходів, які є прямим порушенням вимог закону, є зловживанням стягувачем своїми процесуальними правами. В задоволенні позову просить відмовити (а.с.27-28).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, у тому числі матеріали виконавчого провадження згідно з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП), суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Тернопільським окружним адміністративним судом 19.06.2025 видано виконавчий лист у справі №500/605/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якого зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 01.12.2022 по 18.12.2022 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за безпосередню участь у бойових діях у період з 01.03.2023 по 08.03.2023 та з 12.03.2023 по 21.03.2023.
На підставі заяви стягувача 30.06.2025 державним виконавцем центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78475915 з виконання виконавчого листа №500/605/25, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 19.06.2025. У цій постанові встановлено боржнику строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
З листом від 09.07.2025 боржником (Військовою частиною НОМЕР_1 ) надано довідку розрахунок нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду згідно з якою, всього до виплати підлягає 116 129,03 грн, а у листі зазначено, що в зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань фактично перерахувати нараховану суму коштів стягувачу боржник позбавлений можливості (а.с.35-36).
14.07.2025 прийнято постанову про відкладення проведення виконавчих дій у зв'язку з повідомлення боржника про часткове виконання вимог виконавчого документу.
28.07.2025 при перевірці виконання рішення, державним виконавцем встановлено, що рішення боржником не виконано без поважних причин, про що складено відповідний акт державного виконавця і, керуючись статтями 63, 75 Закон № 1404-VІІІ, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. Відповідно до пункту 2 постанови про накладення штрафу від 28.07.2025 боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне не виконання рішення.
07.08.2025 прийнято постанову про відкладення проведення виконавчих дій у зв'язку з поданням боржником заяви про часткове виконання рішення.
26.08.2025 при перевірці виконання рішення, державним виконавцем встановлено, що рішення боржником не виконано без поважних причин, про що складено відповідний акт державного виконавця та, керуючись статтями 63, 75 Закон № 1404-VІІІ, у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду, незважаючи на попередження державного виконавця, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.
Відповідачем 08.09.2025 підготовлено та направлено до уповноваженого підрозділу поліції повідомлення про можливе вчинення злочину за статтею 382 Кримінального кодексу України з проханням про реєстрацію відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
08.09.2025 державний виконавець на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону №1404-VIII виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №78475915 з виконання виконавчого листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 №500/605/25, виконавчий лист повернув суду, який його видав.
Позивач з оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження не погоджується вважає її протиправною та просить скасувати.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій державного виконавця щодо закінчення ВП, правомірність прийняття постанови про закінчення ВП.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону№1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частинами першою-третьою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.
Як встановлено судом, постанова державного виконавця від 08.09.2025 про закінчення виконавчого провадження №78475915 з примусового виконання виконавчого листа №500/605/25, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 19.06.2025, винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.
У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання здійснити нарахування та виплату особі додаткової грошової винагороди, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
Зокрема, суд звертає увагу, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
При цьому, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 26.10.2023 у справі № 420/1511/23, від 02.11.2023 у справі №580/4398/22.
Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Разом з цим, матеріали справи не містять виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства України, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/605/25 залишається невиконаним.
За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що, у свою чергу, суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №78475915 від 08.09.2025 державним виконавцем Відділу ДВС винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №78475915 від 08.09.2025, винесеної головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П., підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних дій.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 272, 287 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вулиця Артилерійська, 18, 5-й поверх, місто Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006, код ЄДРПОУ 35065742) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни про закінчення виконавчого провадження ВП №78475915 від 08.09.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів десяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 31 жовтня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.