Справа № 500/4082/25
31 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.05.2025 №192650013473 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити і виплачувати з 23.04.2025 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», подавши необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (екстериторіальний розподіл заяви) своїм рішенням від 16.05.2025 №192650013473 відмовило позичу в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що не підтверджено необхідний період роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки вона належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надала відповідне посвідчення, та документи щодо необхідного страхового стажу. Тому має право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що станом на 01.01.1993 позивачка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 03 роки 09 місяці 01 день; вік позивачки на момент звернення - 55 років; страховий стаж позивачки становить 27 років 07 місяців 07 днів. Просить врахувати, що за наданими документами до страхового стажу позивачки не може бути зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 14.05.1993 по 13.11.1993, оскільки у записі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.01.1994 року відсутні накази про початок та припинення виплати, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначає, що для визначення права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 23.07.1988 відповідно до довідки від 09.05.2025 року № 158, оскільки це не передбачено діючим законодавством України. Довідка потребує уточнення, що особа саме проживала в даний період у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Враховуючи викладене, вважає, що пенсійний орган правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії відповідно п. 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та необхідного терміну проживання або роботи в IV зоні ЧАЕС.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відзиву на позов не надходило.
Судом встановлено, що 09.05.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192650013473 від 16.05.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із тим, що нею не доведено факт проживання станом на 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю. За результатами розгляду документів позивача відповідачем -2 не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 14.05.1993 по 13.11.1993, оскільки у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.01.1994 року у записі відсутні накази про початок та припинення виплати, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім цього, відповідач-2 вказав, що для визначення права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 23.07.1988 відповідно до довідки від 09.05.2025 року № 158, оскільки це не передбачено діючим законодавством України. Довідка потребує уточнення, що особа саме проживала в даний період у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII від 28.02.1991 року).
Згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 року у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов'язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на ЧАЕС.
Частиною другою ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідач - 2, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", покликається на те, що позивачем не доведено факт проживання станом на 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Зокрема, відповідачем-2 не зараховано до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю період навчання з 26.04.1986 по 23.07.1988 відповідно до довідки від 09.05.2025 №158.
Разом з тим, із спірної відмови слідує, що за результатами розгляду документів позивача відповідачем -2 не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 14.05.1993 по 13.11.1993, оскільки у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.01.1994 року у записі відсутні накази про початок та припинення виплати, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. При цьому, відповідачем-2 зазначено про наявність у позивача необхідного страхового стажу позивача: необхідний страховий стаж - не менше 27 років, страховий стаж заявниці становить 27 років 07 місяці 07 днів.
Однак, суд зазначає, що у спірному випадку позивачем не ставиться питання про зарахування до загального страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 14.05.1993 по 13.11.1993.
Отож, предметом даного спору є право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що пов'язане з наявністю факту проживання станом на 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Так, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
У підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Враховуючи цей перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Наведене узгоджується з правою позицією Верховного Суду відображеною, зокрема, у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, серед іншого, зазначив, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
Як встановлено судом, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 10.10.1993, позивач належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796.
Однак, як вже зазначалось вище, у розумінні п.п. 7 п. 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796.
При цьому, суд вважає, що факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей. Разом з тим, на думку суду, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи місто Чортків було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.
Згідно довідки Державного навчального закладу “Чортківське вище професійне училище» від 09.05.2025 №158 ОСОБА_2 дійсно навчалася в цьому закладі з 01.09.1985 (наказ №3-к від 01.09.1985) по 23.07.1988 (наказ № 41-к від 23.07.1988) по спеціальності “Кухар дитячого харчування» і отримала диплом НОМЕР_3 від 23.07.1988.
Тобто, на думку суду, навчальний заклад, в якому навчалася позивачка у період з 01.09.1985 по 23.07.1988, розташований у м. Чортків, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім цього, як видно з витягу з Реєстру Чортківської територіальної громади від 25.04.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 31.03.1989 по теперішній час.
Тому, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що у позивача в сукупності наявний необхідний період (не менше чотирьох років) проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 до 01.01.1993, за наявності якого вона може набути право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192650013473 від 16.05.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2025 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192650013473 від 16.05.2025 про відмову ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 31 жовтня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ:14035769),
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022 код ЄДРПОУ:14099344).
Головуюча суддя Дерех Н.В.