вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
31 жовтня 2025 року Справа № 480/1764/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1764/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 04 грудня 2024 року № 183450033935, рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2024 № 183450033935 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.1992 року по 30.10.1993 року в приватній аграрно-виробничій фірмі «Тоні»;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання з 28.11.2024 року.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач неодноразово звертався до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.12.2024 року № 183450033935 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з не підтвердженням місця реєстрації проживання у встановлено законом порядку. Також рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2024 № 183450033935 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки відсутній документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання. Водночас до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 04.1992 року по 30.10.1993 року в приватній аграрно-виробничій фірмі «Тоні», оскільки зазначена неповна дата прийняття на роботу та дата наказу. Позивач не погоджується з даними рішеннями відповідачів, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Крім того даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
На виконання вимог суду, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області через систему "Електронний суд" було надано суду відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що за результатами розгляду заяви від 28.11.2024 прийнято рішення №183450033935 від 04.12.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону Закон №1058, у зв'язку з не підтвердженням місця реєстрації проживання у встановленому законодавством порядку. При цьому, відповідно до пункту 2.9 розділу II Порядку № 22-1, під час подання заяв, зокрема про призначення пенсії, особою пред'являється, паспорт громадянина України. В заяві особою зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України від 05.11.2021 № 1871-ІХ "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1871), який набрав чинності з 01.12.2021 (а.с. 41-44).
Також представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" було надано суду клопотання про долучення доказів, в якому, зокрема, зазначено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії по III групі інвалідності відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058) у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує реєстрацію місця проживання заявника. Водночас відповідно наданих документів до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1987 з 04.1992 року по 30.10.1993року, оскільки зазначена неповна дата прийняття на роботу та дата наказу (а.с. 53).
Також надано витребувані судом докази (а.с. 56-77).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що в трудовій книжці НОМЕР_1 під № 7 міститься запис про прийняття позивача з 04.1992 року на роботу в ПАП Фірму "Тоні" на посаду бухгалтера. Підставою внесення запису зазначено наказ №7 від 04.1992 року (а.с. 12-13).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 768973, позивачу було встановлено 3 групу інвалідності до 01.10.2025 року по загальному захворюванню (а.с. 6).
28.11.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 57-58).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 04.12.2024 року № 183450033935 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з не підтвердженням місця реєстрації проживання у встановленому законодавством порядку (а.с. 7-8).
Водночас у даному рішенні зазначено, що згідно наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 31 рік 9 місяців 27.
В подальшому позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою від 05.12.2024 про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 72-73).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 11.12.2024 № 183450033935 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання заявника (а.с. 10).
Водночас у даному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 55 р. 4 м. 28 дн. Страховий стаж особи - 31 рік 9 місяців 27 днів.
Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно наданих документів до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1987 з 04.1992 року по 30.10.1993 року, оскільки зазначена неповна дата прийняття на роботу та дата наказу (а.с. 10).
Не погодившись з даними рішеннями відповідачів, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною 1 ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Отже, для призначення пенсії по інвалідності позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням віку від 52 років до досягнення 55 років включно повинен мати страховий стаж 13 років.
З оскаржуваних рішень судом встановлено, що на день звернення із заявами про призначення пенсії по інвалідності позивачу виповнилось повних 55 років та його страховий стаж становить 31 рік09 місяців 27 днів.
При цьому підставою для відмови у призначенні пенсії в обох оскаржуваних рішеннях зазначено відсутність документу про реєстрацію місця проживання позивача.
Суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
В силу положень п.1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до п.2.2 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: зокрема, відомості про місце проживання особи.
Приписами п. 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 встановлено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
Відповідно до п. 2.22 розділу ІІ Порядку № 22-1, для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05 листопада 2021 року № 1871-IX (надалі - Закон № 1871-IX), витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу; декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1871-IX особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11.12.2003р. №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, кожен громадянин України має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. При цьому відсутність реєстрації місця проживання не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З матеріалів справи судом встановлено, що в матеріалах пенсійної справи, наданої на вимогу суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, міститься витяг з реєстру територіальної громади від 27.08.2024 року, відповідно до якого у реєстрі відсутні відомості щодо місця проживання позивача (а.с. 61 (зворотній бік).
Також у матеріалах пенсійної справи міститься акт про встановлення факту проживання від 27.11.2024 року, за підписом голови квартального комітету № 25, яким встановлено, що громадянин ОСОБА_1 фактично проживає АДРЕСА_1 (а.с. 60). Даний акт містить підписи сусідів, голови квартального комітету № 25 та печатку комітету.
Крім того в матеріалах пенсійної справи міститься довідка від 27.11.2024 № 562, видана Сумською міською радою, відповідно до якої позивач не зареєстрований, але дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 63 (зворотній бік).
Отже, з урахуванням вище зазначених норм законодавства. суд вважає, що акт про встановлення факту проживання від 27.11.2024 року та довідка від 27.11.2024 № 562, видана Сумською міською радою, фактично підтверджують проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 та мали бути враховані відповідачами як документи, що підтверджують інформацію про місце проживання.
При цьому судом враховано, що будь-яких зауважень чи доводів щодо неприйнятності вказаних документів та/або зазначених у них відомостей відповідачі в оскаржуваних рішеннях не навели.
А відтак суд зазначає, що відповідачами було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, з підстав зазначених в оскаржуваних рішень, а саме, у зв'язку з відсутністю документу про реєстрацію місця проживання.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.12.2024 року № 183450033935 та рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2024 № 183450033935.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.1992 року по 30.10.1993 року в приватній аграрно-виробничій фірмі «Тоні», суд зазначає наступне.
статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2024 № 183450033935 судом встановлено, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1987 з 04.1992 року по 30.10.1993 року, оскільки зазначена неповна дата прийняття на роботу та дата наказу. Даний факт також підтверджується розрахунком стажу (а.с. 10, 77).
З копії трудової книжки НОМЕР_1 під № 7, суд вбачає, що в ній під № 7 міститься запис про прийняття позивача з 04.1992 року на роботу в ПАП Фірму "Тоні" на посаду бухгалтера. Підставою внесення запису зазначено наказ №7 від 04.1992 року (а.с. 12-13).
При цьому під № 8 міститься запис про звільнення позивача із вище зазначеної посади. Підставою внесення запису зазначено наказ №2 від 30.10.1993 року.
Отже фактично, у записі під № 7 відсутня дата прийняття позивача на роботу та дата наказу, на підставі якого здійснено цей запис у трудовій книжці.
При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, зазначені у пункті 3 Порядку № 637, які б містили відомості роботи позивача у спірний період.
Суд зазначає, що відсутність точної дати прийняття позивача на роботу та дати наказу, на підставі якого було здійснено даний запис в трудовій книжці, а також відсутність будь-яких інших документів, які б містили відомості роботи позивача у спірний період, ускладнюють точне визначення страхового стажу роботи позивача як пенсійним органом, так і судом.
А відтак, у суду відсутні підстави для зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.1992 року по 30.10.1993 року в приватній аграрно-виробничій фірмі «Тоні».
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовній вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання з 28.11.2024 року, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2024 року про призначення пенсії по інвалідності, з урахування висновків суду.
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання з 28.11.2024 року, задоволенню не підлягають.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
Водночас, оскільки ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, розподіл судових витрат, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.12.2024 року № 183450033935.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 11.12.2024 № 183450033935.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 05.12.2024 року про призначення пенсії по інвалідності, з урахування висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек