29 жовтня 2025 року Справа № 480/7556/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7556/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в сільськогосподарському закритому акціонерному товаристві ім. Карла Маркса з 01.03.2004 по 14.10.2005 та періоду догляду за престарілою хворою особою з 11.02.2015 по 17.01.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області включити до страхового стажу позивача періоди роботи в сільськогосподарському закритому акціонерному товаристві ім. Карла Маркса з 01.03.2004 по 14.10.2005 та періоду догляду за престарілою хворою особою з 11.02.2015 по 17.01.2017, з відповідним внесенням змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що листом відповідача № 1800-0205-8/31240 від 11.07.2024 відмовлено у призначенні пенсії, до страхового стажу не зараховано період з 01.03.2004 по 14.10.2005 роботи в сільськогосподарському закритому акціонерному товаристві ім. Карла Маркса та з 11.02.2015 по 17.01.2017, коли позивач здійснювала догляд за своєю матір'ю, ОСОБА_1 .. Позивач з такою відмовою не погоджується, у зв'язку з чим звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 13.12.2024 прийнято справу до свого провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
01.07.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом ГУ ПФУ в Сумській області від 11.07.2024 № 1800-0205-8/31240 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж роботи. До страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.03.2004 по 14.10.2005 (згідно трудової книжки та довідки від 10.06.2024 №27) в АО ім. Карла Маркса, отримання допомоги по догляду за престарілою особою з 11.05.2015 по 17.01.2017 згідно довідки від 23.01.2024 №180), оскільки індивідувальні відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообо'язкового державного соціального страхування за вказаний період відсутні. (а.с.12)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Ст. 46 Конституції Українитакож передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно п.9 ст. 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I груди або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.09.1983 слідує, що ОСОБА_1 01.03.2024 прийнята на роботу денним сторожем в кооператив №5,6 в АО імені Карла Маркса (запис №24). 14.10.2005 звільнена з роботи за власним бажанням (запис №25). (зворот. стор. а.с.19)
Суд зазначає, що згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Разом з тим відповідно до статті 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 вересня 2019 року по справі №489/2283/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11 жовтня 2023 року по справі №340/1454/21
Таким чином, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів її роботи, а також неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати, отримуваної позивачем в період, за який підприємством не сплачено страхові внески.
Враховуючи викладене та оскільки обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено саме на підприємство (роботодавця), суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.03.2004 по 14.10.2005 в сільськогосподарському закритому акціонерному товаристві ім. Карла Маркса.
А відтак, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
Стосовно зарахуванням періоду отримання допомоги по догляду за престарілою особою, суд зазначає наступне.
Згідно із довідки № 180 від 23.01.2024, виданої Управлінням соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, слідує, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні в період з 11.02.2015 по 17.01.2017, 18.01.2017 по 04.01.2019, як одержувач компенсації виплату за надання соціальних послуг по догляду за перестарілою, хворою особою ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_2 . (а.с.26)
Однак відповідно до довідки форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період з 11.02.2015 по 17.01.2017, відсутні відомості, як про сплату страхових внесків, так і про компенсаційні виплати. (а.с.13-16)
Пунктом 2 статті 14 Закону №1058 визначено, що страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію.
У відповідності до абзацу 7 п.1 ч.1 ст.4 платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Отже, відповідальним за сплату єдиного внеску у даному випадку було Управління соціального захисту населення Конотопської РДА.
На переконання суду, не виконання належним чином обов'язку стосовно сплати єдиного внеску, або не подання (не відображення) відповідної звітності органом, який виплачував позивачу державну соціальну допомогу не може ставити в залежність право позивача на пенсійне забезпечення, - до необхідності дотримання формальностей, які не від нього не залежать. Пенсійним органом залишено поза увагою те, що ці обставини можуть бути підтверджено іншими засобами, наявними у позивача та в матеріалах справи.
Враховуючи, що позивач відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правових актів підлягав загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як непрацююча особа, яка здійснювала догляд престарілою хворою особою, у спірний період, то не зарахування цього періоду до страхового стажу суперечить принципам загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також загальним засадам Конституції України.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, відмова ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні позивачу пенсії в частині незарахування до страхового стажу позивача з 01.03.2004 по 14.10.2005, з 11.02.2015 по 17.01.2017, а отже є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.
При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки позивачем у позовній заяві взагалі ніяким чином не обгрунтовано дану вимогу, в тому числі, не зазначено які саме зміни необхідно внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що позбавляє можливості суд належним чином дослідити дане питання.
Крім того з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) суд вбачає, що у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування містяться відомості про нараховану заробітну плату позивача у спірний період.
В свою чергу, відомості про сплачені страхові внески до Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі поданої звітності страхувальником, а не рішенням суду. Суд не може примусово вносити дані про сплачені внески, якщо немає відповідних документів, які це підтверджують.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в сільськогосподарському закритому акціонерному товаристві ім. Карла Маркса з 01.03.2004 по 14.10.2005 та періоду догляду за престарілою хворою особою з 11.02.2015 по 17.01.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи в сільськогосподарському закритому акціонерному товаристві ім. Карла Маркса з 01.03.2004 по 14.10.2005 та періоду догляду за престарілою хворою особою з 11.02.2015 по 17.01.2017.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко