31 жовтня 2025 року м. Рівне №460/15194/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення про відмову у звільненні з військової служби та зобов'язання звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/15194/25 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 26.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення про відмову у звільненні з військової служби та зобов'язання звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Отримав відмову у задоволенні рапорту. Таку відмову вважає протиправною, оскільки зі змісту доданих до рапорту документів вбачається відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за матір'ю. Просив задовольнити позов повністю.
Згідно з відзивом на позов, Військова частина НОМЕР_1 позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивачу відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з огляду на наявність у його матері інших членів сім'ї другого ступеня спорідненості, які можуть піклуватися про неї, а саме повнолітніх онуків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За наведеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив таке.
ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 подав командиру рапорт від 08.07.2025, у якому просив звільнити його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Листом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 №1/7000 від 22.07.2025 солдату ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для задоволення рапорту з покликанням на те, що у його матері наявні інші члени сім'ї, другого ступеня спорідненості - онуки - ОСОБА_2 , 2003 р.н. та ОСОБА_3 , 2006 р.н.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992. Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і наразі триває.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, як «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 233 цього Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 5 Додатку 19 до цієї Інструкції, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Не є спірною та обставина, що до рапорта про звільнення з військової служби позивач додав такі документи, як копію свого паспорта та паспорта матері - ОСОБА_4 , копію свого свідоцтва про народження, що підтверджує відповідні родинні зв'язки, копію свідоцтва про смерть батька - ОСОБА_5 .
Позивачем також було надано копію довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №279811, якою підтверджено, що ОСОБА_4 при первинному огляді 04.01.2024 встановлена II група інвалідності з 14.12.2023.
Відповідно до Заключення ЛКК №435 від 01.07.2025 ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду.
Що стосується Висновку №356 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 01.07.2025 за формою №080-4/о, то у ній не підкреслено які саме соціальні послуги рекомендовано - ОСОБА_4 .
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обстеження сімейно-майнового стану сім'ї військовослужбовця ОСОБА_1 , за результатами якого 04.07.2025 складений відповідний акт
Відповідно до акта обстеження, на день перевірки членами сім'ї та близькими родичами військовослужбовця ОСОБА_1 є:
ОСОБА_4 - 1957 р.н., мати, місце проживання: АДРЕСА_1 , стан здоров'я: інвалід II групи, потребує постійного стороннього догляду, пенсіонер;
ОСОБА_6 , 1981 р.н., дружина, місце проживання: АДРЕСА_1 , стан здоров'я: задовільний, працює ТОВ «Українська сірникова фабрика»;
ОСОБА_2 , 2003 р.н., донька, перебуває за кордоном, стан здоров'я: задовільний;
ОСОБА_3 , 2006 р.н., син, , місце проживання: АДРЕСА_1 , стан здоров'я: задовільний.
Відмова у задоволенні рапорта обґрунтована саме даними акту обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у ОСОБА_4 , окрім сина, є двоє повнолітніх онуків, тобто родичів другого ступеня споріднення, які можуть і повинні здійснювати постійний сторонній догляд за бабусею.
Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або поважні причини, як «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24).
Стороною позивача не заперечується наявність у ОСОБА_4 повнолітніх онуків, які мають задовільний стан здоров'я і не мають висновків МСЕК чи ЛКК про необхідність отримання постійного догляду.
В силу вимог статті 264 Сімейного кодексу України, внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.
Таке піклування може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
За правилами статті 266 Сімейного кодексу України, повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, у ОСОБА_4 , окрім сина, є інші члени сім'ї, другого ступеня спорідненості - онуки - ОСОБА_2 , 2003 р.н. та ОСОБА_3 , 2006 р.н., стосовно якої відсутні будь-які відомості, що вони не можуть здійснювати постійний догляд за своєю бабусею саме з об'єктивних причин.
Перебування повнолітньої доньки позивача за кордоном не звільняє її від обов'язку піклуватися про свою бабусю, проявляти про неї турботу та надавати їй догляд. Крім того таке перебування носить тимчасових характер (відмітка у паспорті про тимчасовий консульський облік в Посольстві України в Республіці Польща з 02.12.2024 по 02.12.2025).
Перебування повнолітнього сина позивача за кордоном не підтверджене жодним належним і допустимим доказом. Повідомлення про заселення ОСОБА_3 02.06.2025 в місті Мщонув Мазовецького воєводства на час проживання не свідчить про його постійне проживання і легальне перебування в Республіці Польща. Більше, актом обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 , підтверджено проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази та установлені судом під час вирішення спору по суті обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі його рапорта від 08.07.2025.
Відтак, немає жодних правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 .
З огляду на це, відсутні підстави і для розподілу судових витрат відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення про відмову у звільненні з військової служби та зобов'язання звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Н.В. Друзенко