ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12650/25
провадження № 2/753/9006/25
31 жовтня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності на транспортний засіб, стягнення моральної шкоди та амортизаційних втрат,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в якому просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки «JAC S2», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; стягнути моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн та амортизаційні втрати в розмірі 44 112,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 березня 2019 року між сторонами було укладено Договір фінансового лізингу № К2НОА-00000145, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» передав позивачці у лізинг транспортний засіб марки «JAC S2», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та в подальшому у зв'язку з його виконанням позивачкою АТ КБ «Приватбанк» передав їй документи, необхідні для переоформлення автомобіля, серед яких акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, яким підтверджено належне виконання всіх зобов'язань сторін по Договору і сплату всіх платежів за договором та передачу у власність позивачці предмету лізингу разом з відповідними документами; відповідний наказ про перереєстрацію транспортного засобу, довіреність, акт приймання-передачі транспортного засобу та довідку про перебування транспортного засобу на військовому обліку. Також відповідачем надано Договір б/н купівлі- продажу предмету лізингу від 14 лютого 2024 року.
Як зазначає позивачка, 23 березня 2024 року вона звернулася до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві з питанням перереєстрації транспортного засобу на своє ім'я, проте отримала відмову, оскільки згідно з відомостями Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України ПАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) значиться боржником у понад 300 виконавчих провадженнях, а відтак, за наявності відомостей про власника транспортного засобу в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація такого автомобіля не здійснюється відповідно до Порядку № 1388, дотримання вимог якого є обов'язковим під час здійснення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів. При цьому, надіславши пакет документів для переоформлення автомобіля, банк не повідомив позивачку про те, що він значиться боржником у виконавчих провадженнях, що унеможливлює його перереєстрацію.
Позивач зазначає, що неможливість зареєструвати автомобіль за собою порушує її право власності, вона обмежена як власник у праві володіння та розпорядження автомобілем, не може його продати, передати його в оренду, або розпоряджатися ним іншим способом.
На її переконання такими діями АТ КБ «ПриватБанк» завдав їй моральної шкоди, оскільки неможливість перереєструвати своє майно призвело до моральних страждань та переживань, зумовлених тривалою невизначеністю, необхідністю регулярно телефонувати та писати до АТ КБ «ПриватБанк», неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення її права.
Також позивач вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» завдав їй матеріальної шкоди з огляду на те, що вона мала намір продати автомобіль відразу після переоформлення у березні-квітні 2024 року, однак наявні обмеження унеможливили його продаж та внаслідок амортизації автомобіля він здешевшав на 44 112,45грн., оскільки на момент його перереєстрації він мав вік 5 років та 5 місяців, натомість на сьогодні автомобілю вже 6 років 7 місяців.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/12650/25 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 25 вересня 2025 року.
24 вересня 2025 року відповідач подав пояснення щодо заявлених вимог, у яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю.
Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що (1) Банк виконав всі істотні умови та вимоги договору і на момент передачі транспортного засобу не існувало жодних претензій до Банку, позивач не заперечує, що підписав акт приймання-передачі авто, а банк не заперечує право власності позивача на транспортний засіб, надавши всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобіля; право власності на транспортний засіб виникає з моменту передачі майна від відчужувача до набувача, що у цій справі мало місце 14 лютого 2024 року і не заперечується сторонами по справі; (2) враховуючи той факт, що позивач вже є власником транспортного засобу починаючи з 14 лютого 2024 року, відповідач вважає обраний позивачем спосіб захисту прав неефективним, оскільки для підтвердження права власності позивача перед сервісним центом МВС рішення суду про визнання права власності поряд із Договором лізингу, купівлі-продажу та актом приймання передачі транспортного засобу є абсолютно рівноцінними документами, що посвідчують перехід права власності від відповідача до позивача, а судовим процесом фактично здійснюється спроба підтвердити факт переходу права власності на підставі договору фінансового лізингу і підстава для відмови, яка зазначена в листі СЦ МВС, навіть після винесення судом рішення не відпаде, оскільки банк не припинить перебувати в реєстрі боржників за результатом з розгляду цієї справи; (3) регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві відмовив позивачу у перереєстрації права власності на транспортний засіб, а отже саме державний орган не визнав право власності позивача на підставі поданих документів, водночас факт такої відмови жодним чином не спростовує чинність поданих документів та факт переходу права власності; (4) позивач помилково визначив належного відповідача, оскільки між сторонами справи відсутній предмет спору, відповідач прав позивача не порушував, не оспорював, у реєстрації не відмовляв, лізингоодержувач вже є власником транспортних засобів і перереєстрація права власності на автомобілі не здійснюється Банком з метою уникнення відповідальності та невиконання будь-якого рішення суду. У перереєстрації автомобіля позивачеві відмовив сервісний центр МВС, однак позивач не оскаржував дії РСЦ у встановленому законом порядку; (5) щодо відшкодування моральної шкоди відповідач зазначає, що між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються положеннями зобов'язального права, які вони не передбачають стягнення моральної шкоди і на підтвердження страждань ОСОБА_1 та причинного зв'язку між діями відповідача і переживаннями позивача, суду не надано жодних доказів, у позовній заяві відсутні підтвердження факту спричинення позивачу моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони спричинені, а також відсутні факти, які підтверджують це, та докази погіршення стану здоров'я і підтвердження морального страждання позивача; (6) оскільки із опису обставин справи, викладених у позовній заяви, складу цивільного правопорушення у діях відповідача не вбачається, вважає вимоги позивача про стягнення амортизаційних втрат на автомобіль є також безпідставними і необґрунтованими.
25 вересня 2025 року підготовче засідання відкладено на 01 жовтня 2025 року.
01 жовтня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 жовтня 2025 року.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, у поданій заяві просив розглядати справи у відсутність представника.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 19 березня 2019 року між ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № К2НОА-00000145, відповідно до умов якого АТ КБ «Приватбанк» передало ОСОБА_1 у лізинг транспортний засіб марки «JAC S2», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 2.2. договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору.
Додатком № 2 до договору погодили графік платежів.
14 лютого 2024 року сторонами підписано Договір б/н купівлі - продажу предмету лізингу, відповідно до пункту 1.1. якого, у зв'язку із повним розрахунком між покупцем та продавцем за предмет лізингу шляхом виплати покупцем усієї вартості предмету лізингу за Договором лізингу, продавець зобов'язується передати у власність покупцю Товар (автомобіль марки «JAC S2»», 2018 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 ), а покупець зобов'язується прийняти його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу предмету лізингу покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього договору здійснити перереєстрацію товару на своє ім'я.
Листом від 16 лютого 2024 року від № 20.1.0.0.0/7-240214/15814 АТ КБ «ПриватБанк» передало ОСОБА_1 документи щодо переоформлення автомобіля, а саме:
- акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № К2Н0А-00000145, яким підтверджено належне виконання зобов'язань сторін по договору фінансового лізингу № К2НОА-00000145 від 19 березня 2019 року, сплату лізингоодержувачем всіх платежів за договором лізингу та передачу у власність лізингоодержувачу предмету лізингу - автомобіля марки ««JAC S2», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 разом з відповідними документами;
- наказ АТ КБ «ПриватБанк» № К2НОА-00000145 від 14 лютого 2024 року «Про перереєстрацію транспортного засобу JAC S2 VIN НОМЕР_1 »;
- довіреність АТ КБ «ПриватБанк» від 14 лютого 2024 року, якою уповноважено ОСОБА_1 на перереєстрацію автомобіля;
- акт приймання-передачі транспортного засобу марки «ЈАС S2», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;
- довідку про перебування транспортного засобу на військовому обліку № 48/307 від 19 лютого 2024 року, відповідно до якої вказаний автомобіль знятий з військового обліку.
Вказані обставини сторони не заперечують.
23 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) щодо перереєстрації транспортного засобу, проте листом від 13 квітня 2024 року отримала відмову, оскільки згідно з відомостями Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України ПАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) значиться боржником у понад 300 виконавчих провадженнях, а відтак, за наявності відомостей про власника транспортного засобу в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація такого автомобіля не здійснюється відповідно до Порядку №1388, дотримання вимог якого є обов'язковим під час здійснення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів.
Посилаючись на те, що неможливість зареєструвати автомобіль за нею порушує її право власності і унеможливлює реалізацію правомочностей власника, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об'єкт фінансового лізингу.
Як передбачено частиною одинадцятою статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митною оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.
Відповідно пункту 27 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок) транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку - копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов'язковою, виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України).
Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення статті 34 Закону України «Про дорожній рух» у взаємозв'язку з приписами статті 334 ЦК України, дійшла висновку, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.
Так, у пункті 7.13. вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).
Згідно з матеріалами справи транспортний засіб переданий ОСОБА_1 за наслідком виконання нею умов договору фінансового лізингу, вона набула право власності на нього, проте у неї відсутня можливість провести реєстрацію транспортного засобу, оскільки зареєстрований власник транспортних засобів - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» знаходиться в Єдиному реєстрі боржників.
Так, згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 15 Порядку у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:
перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням;
транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»;
транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»;
транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985.
З наведеного слідує, що перебування Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в Єдиному реєстрі боржників є підставою для відмови в реєстрації права власності на автомобіль за позивачем, відтак ОСОБА_1 як новий власник позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на транспортний засіб.
Згідно з ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту, в тому числі, шляхом задоволення позову про визнання права власності.
За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, дійшла висновку, що правило, передбачене статтею 392 Цивільного кодексу України за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на транспортний засіб є копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин (пункт 8 Порядку).
Наведене спростовує доводи відповідача про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав.
У цій справі встановлено, що спірний автомобіль набуто позивачем у власність на законних підставах, однак його державна реєстрація за позивачем неможлива, оскільки автомобіль зареєстрований за відповідачем, який перебуває у Єдиному реєстрі боржників, що унеможливлює перереєстрацію автомобіля на підставі наявних у позивача документів. Отже, з метою захисту прав позивача та його можливості реалізувати правами власника майна за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на спірний автомобіль.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди та збитків суд зазначає таке.
Відповідно до статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як визначено статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У цій справі позивачка, на думку суду, не довела протиправності дій АТ КБ «Приватбанк», який, як слідує з матеріалів справи, належним чином виконав свої зобов'язання щодо передачі предмету лізингу позивачці, надавши всі необхідні документи для здійснення його перереєстрації, яка однак не може бути проведена внаслідок внесення Банку до Єдиного реєстру боржників, що перебуває за межами контролю зі сторони відповідача і свідчить про відсутність його вини.
За таких обставин у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та амортизаційних втрат належить відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 529,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 131, 133, 137, 141, 263 265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності на транспортний засіб, стягнення моральної шкоди та амортизаційних втрат задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки «JAC S2», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
В іншій частині вимог - у позові відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3 529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК