Справа № 369/19928/25
Провадження № 2-н/369/3723/25
31 жовтня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -
встановила:
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.
Так, заявник просить стягнути заборгованість за спожитий природний газ з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , однак заявником до матеріалів заяви не додано витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за боржником, а тому суд позбавлений можливості перевірити належність даного майна боржнику на момент звернення з заявою про видачу судового наказу.
На виконання вимог, передбачених ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом здійснювалися запити до відповідних органів реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Однак, як вбачається, з відповіді № 1933999 від 27 жовтня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає адресі, вказаній в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», за якою надаються житлово-комунальні послуги та існує борг за оплату наданих послуг.
Таким чином, наведені обставини не вказують на безспірність заявлених вимог.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи вказане, суддя вважає доцільним відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Одночасно суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ст. 166 ЦПК України у випадку відмови у видачі судового наказу заявник має право звернутися з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, або звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 165, 167 ЦПК України, суддя
постановила:
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя - О.М. Лапченко