Справа №591/11957/25
Провадження № 2-з/591/92/25
30 жовтня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Косар А. І.
судова справа:591/11957/25
заявник:
ОСОБА_1
представник заявника ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
відповідач ОСОБА_4
третя особа Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Людмила Павлівна
Інша особа
малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
заява адвоката Нестеренка МаксимВасильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою
та установив:
До Зарічного районного суду міста Суми у зв'язку із виключною підсудністю 27.10.2025 поданий позов, ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах і інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписаний представником позивачів адвокатом Нестеренком М. В., предметом якого є визнання недійсним договору дарування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартири за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого 23.08.2024 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Л. П., зареєстрованого у реєстрі за №1803 від 23.08.2024, як фраудаторного, тобто укладеного за умови існування зобов'язання ОСОБА_3 відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану позивачу і її малолітньому сину, завданої каліцтвом останнього, недобросовісно, з метою уникнення цього обов'язку, недопущення звернення стягнення на подароване нерухоме майно, що порушує майнові інтересів позивача і її малолітнього сина.
Позов мотивовано тим, що 12.04.2024 ОСОБА_3 своїми протиправними діями завдав каліцтва малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за приписами частини першої і пункту 3 частини другої статті 11, статей 22, 1166, 1167, 1187, 1195, 1197 Цивільного кодексу України та інших норм закону породило обов'язок відшкодувати майнову та моральну шкоду безвідносно до додаткових формальностей, зокрема набрання законної сили судовими рішеннями тощо. Шкода каліцтвом завдана 12.04.2024. Оспорюваний правочин вчинений 23.08.2024.
Додатково обов'язок ОСОБА_6 відшкодувати завдану шкоду підтверджується , зокрема тим, що вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.12.2024 у справі №592/11230/24 ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України і йому призначене покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк чотири роки десять місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 136 грн в відшкодування майнової шкоди та 470 164 грн 60коп. в відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_5 .
Крім того, 11.08.2025 позивач звернулася до Ковпаківського районного суду міста Суми із позовом до відповідачів ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на загальну суму 1 365 201.11 грн.
Отже, метою позову про визнання недійсним договору дарування квартири є повернення спірної квартири у «реєстраційне» володіння ОСОБА_6 для подальшої можливості звернення стягнення на неї у рахунок відшкодування завданої ним шкоди. Водночас, що існує обгрунтований ризик того, що у разі ненакладення арешту на спірну квартиру за адресою АДРЕСА_1 в порядку забезпечення позову, ОСОБА_4 під час розгляду справи зможе безперешкодно відчужити квартиру добросовісному набувачу, і вирішення позову про визнання договору дарування недійсним втратить будь який сенс для позивачки і позбавить її ефективного захисту її прав. ОСОБА_4 вже уклала недобросовісний правочин і може вчинити його повторно.
Заявниця вважає належним способом забезпечення позову арешт накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , який не потребує особистої участі ОСОБА_4 у виконавчому провадженні на відміну від заборони відчуження майна і може ефективно забезпечити виконання рішення суду.
Зазначений спосіб забезпечення позову також не є обтяжливим для ОСОБА_4 , адже не призведе до жодних збитків. Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка додається до позовної заяви, ОСОБА_4 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2993577059080) загальною площею 66.84 кв.м., житловою площею 38.7 кв.м., яка складається із трьох житлових кімнат.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої .статті 149 Цивільного процесуального кодексу України /надалі ЦПК/ суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною третьою статті 150 ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від 22.12.2006 № 9 «Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Крім цього, суд враховує положення статті 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову представник вказує, що метою позову про визнання недійсним договору дарування квартири є повернення спірної квартири у «реєстраційне» володіння ОСОБА_6 для подальшої можливості звернення стягнення на неї у рахунок відшкодування завданої ним шкоди.
Водночас, що існує обгрунтований ризик того, що у разі ненакладення арешту на спірну квартиру за адресою АДРЕСА_1 в порядку забезпечення позову, ОСОБА_4 під час розгляду справи зможе безперешкодно відчужити квартиру добросовісному набувачу, і вирішення позову про визнання договору дарування недійсним втратить будь який сенс для позивача і позбавить її ефективного захисту її прав. ОСОБА_4 вже уклала недобросовісний правочин і може вчинити його повторно.
Суд звертає увагу, що вирок суду не набрав законної сили, а позов майнового характеру перебуває на розгляді іншого суду.
Наведені заявником доводи не можуть свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Відтак, суд доходить висновку про відсутність необхідних підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст. 12, 149-150, 156, 158, 258-260, 353 Цивільного процесуального кодексу України,-
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А. І. Косар