462/5082/25
2/465/3861/25
Іменем України
(заочне)
30.10.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:
позивач: Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Львів» (код ЄДРПОУ: 09801546, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Сербська, 1),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
предмет позову: про стягнення заборгованості за договором,
19 серпня 2025 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, скерована за підсудністю із Залізничного районного суду м. Львова, у якій представник позивача, просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» заборгованість за кредитним договором №19217/005/2024 від 19.04.2024 у розмірі 55 993,43 грн, що складається із:
46 080,00 грн - заборгованості за кредиту;
9 912,93 грн - заборгованості за відсотками.
Позовна заява мотивована укладенням 19.04.2024 відповідачем із Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі АТ АКБ «Львів») кредитного договору №19217/005/2024, за яким відповідач отримав кредит у сумі 50 000,00 грн зі сплатою 64% річних за користування кредитними, із встановленим строком кредитування - 1095 днів.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 19.06.2025 має заборгованість в сумі 55 993,43 грн.
11 квітня 2025 року банк з метою позасудового врегулювання спору направив відповідачу лист-вимогу з пропозицією в тридцятиденний термін повністю погасити прострочену кредитну заборгованість, однак зазначені вимоги залишились без відповідного реагування боржника.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 39-40).
Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У чергове судове засідання, призначене на 30.10.2025, сторони не з'явились.
У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 2 зворот).
Відповідач про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання. Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» 0610276415487, R067016870134), із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 44-45, 52-53).
Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» на відомі суду засоби зв'язку, які доставлено йому 27.08.2025 та 02.10.2025 (а.с. 43, 51).
Відтак, судом створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов'язків. Однак, він такими не скористався, відзиву на позовну заяву не подав та допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 19.04.2024 між сторонами укладено кредитний договір №19217/005/2024 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом; кредит надається у сумі 50 000,00 грн з умовою повернення до 18.04.2027 в порядку та відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3 Договору) (а.с. 5).
Згідно із п. 3.2 Договору за користування кредитом позичальник сплачує банку 64 % річних.
Прийняті на себе зобов'язання по договору банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на суму, що зазначена в п. 1.3 Договору. Факт отримання кредиту у сумі 50 000 грн підтверджується копією меморіального ордеру №947783 від 19.04.2024 (а.с. 12).
Згідно з п. 5.1 Договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно з Додатку № 1, що є невід'ємною частиною кредитного договору (п. 5.2 Договору) (а.с. 6).
За змістом п. 3.6 Договору позичальник сплачує проценти щомісяця до дня повернення кредиту (а.с. 5 зворот).
Додатком №1 до Договору встановлено вид погашення заборгованості - щомісяця кожного 1-го числа, додаткові і супутні послуги - розрахунково-касове обслуговування - 500,00 грн, встановлено дати платежів, визначено кількість днів у розрахунковому періоду, чисту суму кредиту/суму платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом, 500,00 грн за розрахунково касове обслуговування (а.с. 8-9 зворот).
Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту із чітким визначенням порядку повернення кредиту (а.с. 10-11 зворот).
Відповідно до п. 2.3.2 Договору банк має право вимагати дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Договором, у разі, зокрема, несвоєчасної сплати процентів та/або не повернення суми кредиту (частини кредиту) (а.с. 5).
Згідно з п. 2.4 Договору у випадку прийняття банком рішення щодо вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів, комісій та інших платежів, з підстав, обумовлених договором, банк письмово повідомляє про це позичальника. В такому випадку, позичальник зобов'язаний впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку повністю повернути суму кредиту та сплатити проценти на день повернення (а.с. 5, зворот).
Пунктом 10.10. Договору встановлено, що усі повідомлення та вимоги передбачені цим Договором, що направляються банком позичальнику, повинні бути здійснені у письмовій формі і будуть вважатись подані належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у Договорі), електронним повідомленням (за адресою, що вказана у Договорі чи повідомлена позичальником додатково), чи надані особисто позичальнику (а.с. 7).
Як вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості відповідачем порушені зобов'язання за кредитним договором щодо строків погашення кредиту та процентів за користування кредитом (а.с. 20-23), у зв'язку з чим у банку виникло право вимагати у позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та процентів за користування ним.
Позивач скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування ним шляхом направлення 14.04.2025 відповідачу цінним листом з описом вкладення листа-вимоги від 11.04.2025 №27003/0-07 з пропозицією в тридцятиденний термін повністю погасити прострочену кредитну заборгованість 55 993,43 грн, що складається із:
46 080,00 грн - заборгованості з основного боргу;
9 912,93 грн - заборгованості за відсотками та попередив боржника про примусове стягнення всієї заборгованості у випадку невиконання зазначених вимог (а.с. 13-18).
Однак зазначені вимоги позивача залишились без відповідного реагування відповідача.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості відповідача за вказаним Договором станом на 19.06.2025 складає 55 993,43 грн, що складається із:
46 080,00 грн - заборгованості з основного боргу;
9 912,93 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 4).
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
Оцінка судом
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Суд вважає доведеним факт перерахування первинним кредитором відповідачу кредитних коштів за Договором, оскільки реквізити платіжної картки, на яку здійснено перерахунок і указана банківська картка належить саме відповідачу.
Перевіряючи належність розрахунку заборгованості за процентами, суд також дійшов висновку щодо його відповідності умовам кредитування.
Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.
Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту та відсотках саме у такому розмірі.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договорам матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 91 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Звернувшись з листом-вимогою від 11.04.2025 №27003/0-07, позивач змінив строк виконання такого Договору.
З наданого банком розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що станом на 19.06.2025 заборгованість становила 55 993,43 грн, що складалась із: 46 080,00 грн - заборгованості з основного боргу; 9 912,93 грн - заборгованості за відсотками, тобто не відрізняється від тієї, яку вказано у зверненні АТ АКБ «Львів» до боржника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів.
Тобто відсотки не нараховувались після звернення банком до відповідача із листом вимогою про дострокове виконання зобов'язання по кредитному договору, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору, який підлягає стягненню з відповідача (а.с. 27, 36).
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» 55 993 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 43 копійки заборгованості за кредитним договором №19217/005/2024 від 19.04.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 31.10.2025.
Суддя: Баран О.І.