31 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11762/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною щодо не внесення змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 в частині послідовності навчання; зобов'язання внести зміни до системи ЄДЕБО про те, що ОСОБА_1 не порушує послідовність рівнів освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту"; зобов'язання внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що у червні 2024 року за його запитом сформована довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій у графі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"" вказано "Ні, порушує". Відповідач на звернення позивача повідомив, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 року залучено до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс".
Представник відповідача у відзиві на позов наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що інформація про послідовність навчання у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО вноситься автоматично за розробленим алгоритмом під час формування закладом освіти такої довідки.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин для ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.09.2022 року був зарахований на навчання до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
17.06.2024 року закладом освіти сформована довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій у графі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" вказано "Ні, порушує".
Позивач звернувся до Міносвіти із заявою, у якій просив внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо порушенням ним черговості здобуття освіти.
Листом Міносвіти від 01.07.2025 року вих.№3/5453-25 повідомлено, що за наявною в ЄДЕБО інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 , був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відрахований 01.02.2016 року за академічну неуспішність. 05.09.2022 року був повторно зарахований на навчання до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, що свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі буде зазначено "Ні, порушує".
Посилаючись на протиправність дій відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти урегульовані Законом України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII).
У силу частин першої, третьої статті 3 Закону №2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Як визначено у пункті 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII, рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За змістом статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону №2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною п'ятою згаданої статті визначено, що держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Порядок функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб, визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення №620).
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення №620 ЄДЕБО є інтегрованою інформаційно-телекомунікаційною системою, технічні засоби якої перебувають в межах території України, яка складається з комплексу автоматизованих робочих місць, об'єднаних в єдину інформаційну систему захищеними каналами зв'язку з використанням технології віддаленого доступу, має підключення до мереж зв'язку загального користування з розмежуванням прав доступу, забезпечує захист від порушень цілісності інформації, забезпечує різні види доступності (блокування) відкритої інформації та інформації з обмеженим доступом, вимогу щодо захисту якої встановлено законами. Захист інформації в ЄДЕБО забезпечується шляхом створення комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
Пунктом 5 розділу І Положення №620 визначено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення №620 головним призначенням ЄДЕБО є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти.
У силу підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення №620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб'єктами освітньої діяльності документів у сферах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти (документів про освіту та наукові ступені і вчені звання, студентських (учнівських) квитків державного зразка, а також для видачі суб'єктам освітньої діяльності ліцензій на провадження освітньої діяльності, сертифікатів про акредитацію освітніх програм, спеціальностей, напрямів підготовки, свідоцтв про атестацію суб'єктів освітньої діяльності у встановленому законодавством порядку.
У пункті 1 розділу ІІІ Положення №620 передбачено, що доступ до ЄДЕБО уповноваженим суб'єктам надається технічним адміністратором ЄДЕБО на договірній основі за заявою уповноваженого суб'єкта, що обов'язково містить відомості про нього або його територіально відокремлений структурний підрозділ (відокремлений підрозділ), дані його працівників, яким забезпечується доступ до ЄДЕБО, визначені підпунктом п'ятим пункту 6 цього розділу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 розділу ІІІ Положення №620 в ЄДЕБО вносяться такі дані про фізичних осіб: щодо здобувачів освіти - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); дата народження; тип, серія (за наявності), номер, ким і коли виданий документ, що посвідчує особу (для особи, якій не виповнилось 14 років - свідоцтво про народження; для особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не має документів, що посвідчують особу - довідка про звернення за захистом в Україні); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); громадянство; стать; серія, номер, ким і коли виданий документ про освіту (науковий ступінь) особи з інформацією про здобуті нею рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, професію, спеціальність та спеціалізацію (у деяких випадках зазначаються напрям підготовки, освітня програма, професійна кваліфікація); про зарахування, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення за спеціальністю, спеціалізацією, професією; рівень (освітньо-кваліфікаційний (кваліфікаційний) рівень), ступінь освіти, що здобувається, освітня програма; джерело фінансування здобуття освіти; назва факультету (відділення), структурного підрозділу; форма навчання; курс навчання; навчальна група; серія, номер, ким і коли виданий студентський (учнівський) квиток державного зразка особи з інформацією про назву факультету (відділення), структурного підрозділу, номер групи, форму навчання, дату видачі та строк дії квитка, цифрова фотографія (за наявності).
За змістом пункту 1 розділу IV Положення №620 розпорядник ЄДЕБО: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; визначає перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам.
А у пункті 2 розділу IV Положення №620 передбачено, що технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; можливість доступу у форматі відкритих даних до інформації, що міститься в ЄДЕБО, у порядку, встановленому законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про освіту" та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 №1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", визначення послідовності здобуття освіти здійснювати за таким алгоритмом:
якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання, за яким формується Довідка (за таблицею послідовності рівнів, наведеною в додатку 2 до цього доручення), в полі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"" зазначається "Ні, порушує";
в іншому випадку здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО, - якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається "Ні, порушує", а якщо відсутня - "Так, не порушує".
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується правомірності відображення у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО стосовно ОСОБА_1 інформації про те, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття позивачем освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Мотивуючи правомірність відображення у відповідній графі довідки інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти Міносвіти у листі відповіді зазначив, що до вступу у 2022 році до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Голуб Ю.В. у 2015 році був зарахований до Київського національного університету імені Тараса Шевченка за освітнім ступенем бакалавр.
Водночас, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 01.02.2016 року був відрахований з Київського національного університету імені Тараса Шевченка .
Таким чином, позивач не завершив навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та не отримав диплом про освіту.
Аналізуючи положення частини другої статті 10 Закону №2145-VIII у їх системному зв'язку з приписами статті 40 названого Закону суд зауважує, що зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а саме - завершеність етапу освіти, що пов'язується з отриманням особою документа про освіту.
Однак, ОСОБА_1 за результатами навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка документ про освіту (диплом бакалавра) не отримував, оскільки не завершив навчання та був відрахований.
За вищевикладених обставин суд погоджується з доводами позивача, що його вступ на навчання у 2022 році до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана з метою здобуття освітнього рівня бакалавра не порушує послідовності навчання, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.
Суд зауважує, що у своїх роз'ясненнях Міносвіти щодо формування довідки з ЄДЕБО, останній прирівнює "відрахування" до "здобутого рівня освіти".
Проте лист Міносвіти не є нормативно-правовим актом, має лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм.
До того ж, запропоноване відповідачем тлумачення закону суперечить змісту правової норми, тобто є помилковим.
Оцінюючи доводи відповідачів про те, що Міносвіти та ДП "Інфоресурс" не уповноважені на внесення змін до ЄДЕБО, а довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО формується закладом освіти, суд враховує, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником ЄДЕБО є Міносвіти, а технічним адміністратором - ДП "Інфоресурс", що належить до сфери управління Міносвіти.
Свою чергою, заклад освіти уповноважений на видачу довідки про здобувача освіти, що формується за даними ЄДЕБО в автоматичному порядку; заклад освіти не уповноважений на внесення змін до ЄДЕБО чи коригування інформації в базі.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що у спірних відносинах саме Міносвіти, як розпорядник ЄДЕБО, повинне реалізували повноваження щодо формування програмним забезпеченням ЄДЕБО відомостей про порушення послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.
Суд встановив, що процес здобуття освіти Голубем Ю.В. відповідає послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, тоді як Міносвіти в порушення приписів чинного законодавства України не забезпечило належного функціонування системи ЄДЕБО, що призвело до порушення прав позивача.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 54644,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги №101/06-25 від 16.06.2025; додаткової угоди №1; платіжної інструкції від 16.06.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1236, ордеру на надання правничої допомоги серії ВК №1185791.
Міністерством освіти і науки України у відзиві на позовну заяву викладено заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, мотивоване тим, що позивачем на підтвердження понесення витрат: не надано доказів про співрозмірність роботи виконаної адвокатом та часу витраченого на виконання такої роботи; не надано доказів, які б свідчили про доцільність витрат на професійну правничу допомогу; у позовній заяві наведено суто фактичні обставини справи та норми законодавства, адвокатом не було досліджено значної кількості судової практики; дана справа є справою незначної складності та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, з урахуванням заперечень відповідача щодо необґрунтованості витрат на правову допомогу, суд зазначає, що дійсно у справах, пов'язаних з оскарженням відомостей, що зазначені в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, сформована стала судова практика, такі справи належать до справ незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, відтак, зважаючи на принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 5000,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код 38621185, проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135), третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" (ідентифікаційний код 37533381, вул. О. Довженка, 3, м. Київ, 03057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко