Справа № 420/15870/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2025 № 155250032880 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та здійснити перерахунок пенсії за віком із урахуванням загального страхового стажу та заробітної плати за період трудової діяльності на території російської федерації, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.04.2025 року № 155250032880, яким було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.02.1967 року по 10.06.1968 року, з 01.10.1993 року по 11.08.2005 року, та здійснити з 01.04.2025 року перерахунок пенсії за віком із урахуванням загального страхового стажу та заробітної плати за період трудової діяльності на території російської федерації, виходячи з інформації, зазначеній в довідках про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, від 24.10.2005 №150, від 22.10.2005 №615.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. 27.03.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просив врахувати його стаж роботи в РФ, та врахувати заробітну плату за вказаний період. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2025 року № 155250032880 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки період роботи з жовтня 1993 по липень 2005 року, оскільки в цей період заявник працював на підприємствах, які розташовані на території РФ, крім того не враховано довідки про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, №150, від 22.10.2005 №615, за вищезазначений період, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФ до 31.12.1991 року. Крім того, як вбачається із розрахунку стажу (форма РС-право), до страхового стажу позивача з невідомих причин не було враховано період роботи з 10.02.1967 року по 10.06.1968 року. Позивач вважає, що відповідач порушив його права, що є протиправною дією, внаслідок чого подається цей позов до суду.
18.06.2025 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти наведених доводів та аргументів. Зокрема, вказує, що висновки відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, викладеними без доказів та такими, що порушують конституційні права позивача на отримання пенсії у розмірі, який розрахований відповідно до вимог діючого законодавства України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
(б) Позиція Відповідача
17.06.2025 року від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказують на те, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.03.2025. Вік позивача становить: 77 років. За результатами розгляду документів наданих до заяви, до страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки від 15.02.1967 № б/ період роботи з жовтня 1993 по липень 2005 року, оскільки в цей період заявник працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації, крім того не враховано довідки про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, №150, від 22.10.2005 № 615, за вищезазначений період (робота в російській федерації), оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим до страхового стажу зараховується періоди роботи на території Російської Федерації до 31.12.1991 року. Підтвердження довідок про заробітну плату здійснюється шляхом перевірки відповідності сум заробітної плати, зазначених в довідках, первинними документами. Позивач працює. Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155250032880 від 04.04.2025 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки не передбачено чинним законодавством. Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №155250032880 від 04.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії позивачу - є законним та обґрунтованим. Що стосується вимоги про зобов'язання Головного управління здійснити зарахування страхового стажу, то відповідно до ст.58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Отже, Пенсійний фонд функціонує як самостійна фінансова структура, його кошти не входять до складу державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги. У зв'язку з цим, стягнення з Головного управління судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та до порушення норм чинного законодавства.
ІІІ. Процедура та рух справи
03.06.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
27.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просив врахувати його стаж роботи в РФ, та врахувати заробітну плату за вказаний період.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2025 року № 155250032880 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки період роботи з жовтня 1993 по липень 2005 року, оскільки в цей період заявник працював на підприємствах, які розташовані на території РФ, крім того не враховано довідки про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, №150, від 22.10.2005 №615, за вищезазначений період, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФ до 31.12.1991 року. Крім того, як вбачається із розрахунку стажу (форма РС-право), до страхового стажу позивача з невідомих причин не було враховано період роботи з 10.02.1967 року по 10.06.1968 року.
Позивач вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії № 155250032880 від 04.04.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, внаслідок чого змушений звернувся до суду з позовом.
IV. Джерела права та висновки суду
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, з зазначеного вище вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно п. 2.6, 2.9. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 29.07.1993 року №58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується
власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі № 242/2536/16-а.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №444/2480/16-а.
У той же час, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Натомість, наведений порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі №439/905/17.
З огляду на викладене, однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Натомість, відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства, у даному випадку щодо відсутності назви підприємства в записі про прийняття на роботу.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Як вбачається із записів у трудовій книжці №1 та №2, у період з 10.02.1967 р. по 10.06.1968 р. позивач працював у Котовському міському комітеті комсомолу на посаді секретаря комсомольської організації.
При цьому, трудова книжка заповнена відповідно до вимог Інструкції № 58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу.
Окрім того, записи засвідчені відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності, а відтак повністю підтверджують відповідний період роботи.
Також, вказаний період підтверджується архівною довідкою Державного архіву Одеської області від 07.11.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 прийнятий на роботу звільненим секретарем комсомольської організації СШ №5 з 10.02.1967 року, та направлений старшим піонервожатим до Котовської середньої школи № 3 з 10.06.1968 року.
Таким чином, відповідач не зарахувавши до страхового стажу відповідного періоду роботи допустився надмірного формалізму, в результаті чого, було порушено гарантоване державою право ОСОБА_1 на отримання пенсії, оскільки вказаний період роботи підтверджується як записами у трудовій книжці, так і уточнюючою архівною довідкою.
Щодо не зарахування періодів страхового стажу та роботи в рф з 01.10.1993 року по 01.08.2005 року, суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки № 14-27 Позивач у період з 01.10.1993 року по 01.08.2005 року працював вчителем математики у Тюменській області, а в подальшому головою комітета освіти та науки.
Крім записів у трудовій книжці, вищезазначений період роботи підтверджується уточнюючими довідками від 03.10.2006 №67, від 03.10.2006 № 279, від 03.10.2006 № 280, від 24.10.2005 №277, від 28.10.2005 №154, та від 24.10.2005 №07-04/3525.
Статтею 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Із урахуванням того, що спірний період роботи здобутий позивачем на території рф, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994р., ратифікованої Законом України від 11.07.1995 р. № 290/95-ВР, яка підписана, зокрема, Урядами рф та України.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 р., трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників мігрантів" від 15.04.1994 р., підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Статтею 7 Угоди від 14.01.1993 р. визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та двосторонніми угодами в цій галузі.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 р. у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 р. у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 р. у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 р. у справі № 345/9/17.
29.11.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві".
23.12.2022 р. набув чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01.12.2022 р. № 2783-IX.
Так, відповідно до останнього, Україна зупинила у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.мінську 22.01.1993 р. і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., вчиненого від імені України у м.москві 28.03.1997 р. і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
А також Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.мінську 22.01.1993 р. і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 р. і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 р. № 140/98-ВР.
Частиною 1 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди, стосовно цього учасника, припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Однак, ч.2 ст.13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.
Суд наголошує, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором. Таким чином, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ч.ч.1, 3 ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з вторгненням російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України відповідачем не може бути відмовлено у включені до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.10.1993 року по 01.08.2005 року на території рф, оскільки останній повністю підтверджується записами у трудовій книжці. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Стосовно врахування заробітної плати за період роботи в рф відповідно до довідок, суд зазначає наступне.
Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує
постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р.
Підпунктом 3 п.2.1 розділу II цього Порядку визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000р. (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п.2.10 розділу II зазначеного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000р. є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018р. у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018р. у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019р. у справі № 752/21038/16-а, від 05.03.2020р. у справі № 539/3234/16-а.
Звертаючись до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 27.03.2025 року, позивачем були надані довідки про заробітну плату: - довідка від 18.10.2006 року № 884, видана Комітетом освіти адміністрації муніципальної освіти Нижньовартовського району, про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 01.10.1993 по 30.09.1996 року. У довідці зазначено, що на всі суми заробітку здійснені нарахування в Пенсійний фонд рф; - довідка від 24.10.2005 року № 46, видана Муніципальною загальноосвітньою середньою школою №8, про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.1996 по 31.08.1997 року; - довідка від 24.10.2005 року № 150, видана Муніципальною загальноосвітньою середньою школою №8, про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.1997 по 30.06.2001 року. У довідці зазначено, що на всі суми заробітку здійснені нарахування в Пенсійний фонд РФ; - довідка від 22.10.2005 року № 615, видана Комітетом освіти та науки муніципальної освіти м. Нягань, про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 01.08.2001 по 30.07.2005 року. У довідці зазначено, що на всі суми заробітку здійснені нарахування в Пенсійний фонд рф.
Згідно рішення про відмову у перерахунку пенсії від 04.04.2025 року, відповідачем не
враховано довідки про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, №150, від 22.10.2005 №615, оскільки рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф до 31.12.1991 року.
Суд зазначає, що відповідно до ст.56 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У статті 1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:
пенсія-щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Поряд з цим, за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав -учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст.12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993р.).
Статтею 7 Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020р. у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020р. у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020р. у справі № 345/9/17.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві, зареєстрованому на території рф, після 13.03.1992р., то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Згідно з ст.2 федерального закону рф № 173-фз від 17.12.2001р. «Про трудові пенсії в
російській федерації» страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.10 цього федерального закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.
З вищезазначеного слідує, що законодавством України, так і законодавством рф, передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Суд зазначає, що принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).
Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому відмова з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Водночас, будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів рф саме з вини позивача суду не надано.
Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019р. у справі № 144/669/17, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Окрім цього, посилання відповідача на те, що з 01.01.2023р. рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.06.2023р., не впливають на правомірність дій пенсійного органу, та не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Таким чином, оскільки позивачем подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних архівних довідках, тому під час обчислення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані у таких довідках періоди роботи, що передбачено ч.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Враховуючи, те, що станом на час видачі позивачу спірних довідок про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, №150, від 22.10.2005 №615, діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою не передбачено обов'язку проставляти апостиль на документах про стаж роботи на території рф, то такі довідки не потребують спеціального посвідчення апостилем.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, довідки про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, №150, від 22.10.2005 №615, містять відомості, що є необхідними для перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, тому пенсійним органом протиправно не враховано позивачу заробітну плату згідно з вказаними довідками.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасуванням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.04.2025 року № 155250032880, яким було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.02.1967 року по 10.06.1968 року, з 01.10.1993 року по 11.08.2005 року, та здійснити з 01.04.2025 року перерахунок пенсії за віком із урахуванням загального страхового стажу та заробітної плати за період трудової діяльності на території російської федерації, виходячи з інформації, зазначеній в довідках про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, від 24.10.2005 №150, від 22.10.2005 №615.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.04.2025 року № 155250032880, яким було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.02.1967 року по 10.06.1968 року, з 01.10.1993 року по 11.08.2005 року, та здійснити з 01.04.2025 року перерахунок пенсії за віком із урахуванням загального страхового стажу та заробітної плати за період трудової діяльності на території російської федерації, виходячи з інформації, зазначеній в довідках про заробітну плату від 18.10.2006 №884, від 24.10.2005 №46, від 24.10.2005 №150, від 22.10.2005 №615.
3.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Оксана БОЙКО